Рішення № 26757390, 30.08.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/10951/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 серпня 2012 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Регіній І.Ю., Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1;

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»;

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(далі -відповідач, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»), Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», в якому просить стягнути з відповідачів з урахуванням уточнень: 9 646,57 грн. суми страхового відшкодування, 430,67 грн. суми штрафних санкцій 214,60 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 10.08.2010 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, автомобіля «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3. Постановою суду у вказаній дорожньо-транспортній пригоді були визнані винними ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування». Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». Позивач направив відповідачам заяву про виплату страхового відшкодування, однак, на адресу позивача надійшов лист відповідача, що виплата страхового відшкодування буде проведена згідно рішення суду, відповідно до ступеня вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди. Отже, відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем. В свою чергу, АТ «ПРОСТО-страхування»перерахувало позивачу 9 274, 28 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2012 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав з урахуванням уточнень та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

10.08.2010 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, автомобіля «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2010 року, винними у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а. с. 16).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно полісу № ВС/9873898 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 у період з 07.07.2010 року до 06.07.2011 року, тобто у період, коли сталась дорожньо-транспортна пригода, була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»за типом договору «1». Франшиза за договором становить 510,00 грн.(а. с. 41).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що була чинна на час укладення полісу, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Отже, шкода, завдана з вини ОСОБА_3, підлягає відшкодуванню за рахунок ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено у ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ремонтної калькуляції, вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження останнього при ДТП, становить 18 548,57 грн. (а. с. 7-15).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»та Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»вартість матеріального збитку не оспорювали.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 50% від вартості матеріального збитку, що підтверджується квитанціями(а. с. 18).

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2012 року позивач звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Згідно п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»виплату страхового відшкодування позивачеві не здійснило, натомість 02.04.2012 року направило на адресу позивача лист № 03/2906, в якому зазначило, що не уповноважено визначати ступінь вини кожного з учасників ДТП, оскільки даними повноваженнями наділені тільки судові органи України.

Разом з тим, відповідно до п. 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

При цьому, суд зазначає, що заява про виплату страхового відшкодування прийнята ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»02.03.2012 року, отже дана норма була чинною.

Відповідно до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» зобов'язано було прийняти рішення про виплату страхового відшкодування позивачеві в розмірі 8 764,28 грн. (18548,57 : 2 - 510,00).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати страхового відшкодування позивачеві відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 8 764,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 430,67 грн.

Згідно з п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд вважає за необхідне зазначити те, що норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Приймаючи до уваги вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) виключено; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно з ст. 47 ЦПК України учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Отже, Цивільним процесуальним кодексом України визначені особи, які беруть участь у справі, якими є: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, та учасники цивільного процесу, якими є: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. Отже, представник сторони та особа, яка надає правову допомогу є дві різні процесуальні особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду для того, щоб допустити ОСОБА_4, в якості особи, яка надає правову допомогу, і суд з цього приводу не виносив ухвали, як це передбачено у ст. 56 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні ОСОБА_4 представляв інтереси ТОВ «Бюро послуг з нерухомості та інвентаризації», а не інтереси позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить висновку, зазначені вимоги позивача не можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, а саме: витрати на правову допомогу.

За таких обставин, оскільки суд задовольняє позов частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 186,64 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(код 30859524) на користь ОСОБА_1 9 274(девять тисяч двісті сімдесят чотири)грн. 28 коп. суми матеріальної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(код 30859524) на користь ОСОБА_1 судовий збір 205(двісті п'ять)грн. 08 коп.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: