Ухвала суду № 26755219, 18.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22ц/2090/6270/2012 р. Головуючий 1 інст. -Бегунц А.О.

Справа № 2/2024/1245/12-2024/4896/12 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Макарова Г.О.,

Кружиліної О.А.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»Дубровської Ганни Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Харківенергореммонтаж», відкритого акціонерного товариства «Е.Л.»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2011 року, позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк»задоволені частково. Солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованість за кредитними договорами № CM-SME-700/064/2006 від 12 грудня 2006 року та № CM-SME-700/033/2007 від 20 березня 2007 року у сумі відповідно 2 520 556 грн. 91 коп. та 1 483 189 грн. 81 коп. Солідарно стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВАТ «Е.Л.»на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованість за кредитним договором № CM-SME-700/187/2007 від 12 грудня 2007 року у сумі 7 696 626 грн. 87 коп., а також судові витрати в сумі 607 грн. з кожного. В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та TOB ВП «Харківенергореммонтаж»в задоволенні позову було відмовлено.

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що підставою для прийняття судового рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 стала наявність рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року про припинення договору поруки від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2, укладеного між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_5 Вказане рішення набуло чинності відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року. На час прийняття рішення Ленінським районним судом м. Харкова по справі № 2-382/10 зазначені рішення були чинними та не могли бути не прийняті судом. 21 грудня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своїм рішенням скасував рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року в частині визнання припиненою поруки ОСОБА_5 за договором від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2 та відмовив у задоволенні позову. Враховуючи це, порука ОСОБА_5 за договором від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2 та, відповідно, його зобов'язання перед ПАТ «ОТП Банк»з погашення заборгованості за кредитним договором від 20 березня 2007 року № CM-SME-700/033/2007 є чинними.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 січня 2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2012 року вказану ухвалу скасовано та питання про перегляд справи за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до того ж суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами задоволено, рішення скасовано.

Суд вирішив позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк»задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованість за кредитним договором № CM-SME-700/064/2006 від 12.12.2006 р. у сумі 2 520 556 грн. 91 коп., за кредитним договором № CM-SME-700/033/2007 від 20.03.2007 р. 1 483 189 грн. 81 коп., за кредитним договором № CM-SME-700/187/2007 від 12.12.2007 р. в сумі 7 696 626 грн. 87 коп. та судові витрати у сумі 1820 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ОТП Банк»Дубровська Г.В. просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог Банку до ОСОБА_5 та стягнути з останнього на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованість за кредитним договором № СМ-SME 700/033/2007 від 20.03.2007 р. у сумі 1 483 189,81 грн. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.01.2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасовуючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що підставою прийняття 12.01.2011 р. Ленінським районним судом м. Харкова рішення по даній справі в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором від 20 березня 2007 року № CM-SME-700/033/2007 ОСОБА_5 була наявність чинного рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2010 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2010 року в частині визнання припиненою поруки за договором поруки від 20 березня 2007 року № SR-SME-700/033/2007/2, а 21.12.2011 року зазначені судові рішення були скасовані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ України.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам ст. 361 ЦПК України, згідно пункту 3 частини 2 якої підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами те, що 12 грудня 2006 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CM-SME-700/064/2006, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 320 000 доларів США строком до 12 грудня 2016 р. зі сплатою процентів у порядку та розмірах згідно даного кредитного договору.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором 12 грудня 2006 р. між банком та ОСОБА_4 і між банком та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № SR-SME-700/064/2006/1 і № SR-SME-700/064/2006/2 відповідно, згідно яких ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прийняли на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань (п. 1.1 договорів поруки).

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 320 000 доларів США не пізніше 12 грудня 2016 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

21 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_5, а також між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_4 були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме - п. 3, у разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання»та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань - це основна сума кредиту 320 000 доларів США, проценти за користування кредитом, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3 без участі поручителів ОСОБА_5 і ОСОБА_4, уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору № 1 від 21.04.2009 р. Цією додатковою угодою банк та позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору.

У кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалося. Тобто, це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 8084,21 доларів США. Таким чином, основна сума кредиту зросла до 328 084,21 доларів США, замість обумовлених у договорах поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 320 000 доларів США.

Згідно наведеного пункту транш був наданий ОСОБА_3 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на придбання нерухомого майна. Виступаючи поручителями, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Таким чином, додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

20 березня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CM-SME-700/033/2007, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 220 000 доларів США строком до 20 березня 2014 р. з оплатою процентів у порядку та розмірах зазначених в кредитному договорі.

У той же день в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 перед Банком між позивачем та ОСОБА_4 і між позивачем та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № SR-SME-700/033/2007/1 і № SR-SME-700/033/2007/2, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли на себе зобов'язання відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань (п. 1.1 договорів поруки).

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 220 000 доларів США не пізніше 20 березня 2014 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

17 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_5, а також 21 квітня між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_4 були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме - п. 3, в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання»та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань - це основна сума кредиту 220 000 доларів США, проценти за користування кредитом, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3 без участі поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору № 1 від 21.04.2009 р. Цією додатковою угодою банк і позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору.

У кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалось. Тобто це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 4472,42 доларів США. Таким чином, основна сума кредиту зросла до 224 472,42 доларів США, замість обумовлених в договорах поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 220 000 доларів США.

Згідно наведеного пункту транш був наданий ОСОБА_3 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на проведення ремонту нерухомого майна. Виступаючи поручителями, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Таким чином, додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Також, 12 грудня 2007 р. між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ- SME-700/187/2007, згідно з яким вона отримала в банку кредит в розмірі 1 125 000 доларів США строком до 11 грудня 2014 р. зі сплатою процентів в порядку та розмірах згідно договору.

В якості забезпечення зобов'язань ОСОБА_3 перед Банком за вказаним кредитним договором 12 грудня 2007 р. були укладені договори поруки:

№ SR-SME-700/187/2007/2 між позивачем та ОСОБА_4,

№ SR-SME-700/187/2007 між позивачем та ОСОБА_5,

№ SR-SME-700/187/2007/3 між позивачем та TOB ВП «Харківенергомонтаж»,

№ SR-SME-700/187/2007/1 між позивачем та ВАТ «Е.Л.».

Згідно вищевказаних договорів поруки відповідачі (кожний окремо) прийняли на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_3 її зобов'язань за кредитним договором № CM-SME-700/187/2007.

Згідно п. 2.1. вищезазначених договорів поруки на момент їх укладення ними було визначено наступний обсяг забезпечених порукою зобов'язань: повернення основної суми кредиту в сумі 1 125 000 доларів США не пізніше 11 грудня 2014 року, сплата процентів за користування кредитом і сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочення.

21 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_5, а також між ПАТ «ОТП Банк»і ОСОБА_4, між ПАТ «ОТП Банк»та TOB ВП «Харківенергомонтаж», між ПАТ «ОТП Банк»та ВАТ «Е.Л.»були укладені додаткові угоди до договорів поруки. За їх змістом, а саме - п. 3, в разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору. Поняття «боргові зобов'язання»та склад таких боргових зобов'язань було визначено п. 2 договору поруки. Відомий поручителям на момент підписання додаткової угоди до договору поруки склад боргових зобов'язань - це основна сума кредиту 1 125 000 доларів США, проценти за користування кредитом, пеня за прострочення повернення кредиту та процентів.

21 квітня 2009 року ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_3 без участі поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4, TOB ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.»уклали додаткову угоду до кредитного договору у вигляді додаткового договору № 1 від 21.04.2009 р. Цією додатковою угодою банк та позичальник внесли до кредитного договору наступні зміни:

Підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди до кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених п.п. 2.1.4, 2.1.5, 3.6 цього ж додаткового договору, фіксований відсоток підвищується на 2% річних в порядку, передбаченому цим додатковим договором. Зобов'язання, порушення яких за наведеним пунктом має тягнути підвищення фіксованого відсотку є нововведенням цієї ж додаткової угоди до кредитного договору.

У кредитному договорі, договорі поруки та додатковій угоді до договору поруки щодо них нічого не зазначалось. Тобто це нові зобов'язання, які не входять до складу забезпечених порукою боргових зобов'язань. А фіксований відсоток - це нові санкції за порушення цих нових зобов'язань.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 додаткової угоди до кредитного договору передбачене надання позичальнику траншу у розмірі 20 597,99 доларів США. Таким чином, основна сума кредиту зросла до 1 145 597,99 доларів США, замість обумовлених в договорах поруки ОСОБА_5, ОСОБА_4, TOB ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.»1 125 000 доларів США.

Згідно наведеного пункту, транш був наданий ОСОБА_3 з метою погашення прострочених процентів. Відповідно до п. 2 частини № 1 кредитного договору "Базові умови кредитування. Визначення термінів" цільове використання кредиту - на споживчі цілі. Виступаючи поручителями, ОСОБА_5, ОСОБА_4, TOB ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.»були поінформовані саме про таке цільове призначення кредиту і зважуючи свої ризики керувались саме цим.

Таким чином, додатковою угодою до кредитного договору було збільшено обсяг відповідальності поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4, TOB ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.».

Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав правомірним те, що поручитель погодився на внесення змін до кредитного договору, підписавши додаткову угоду до договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, у додаткових угодах до договорів поруки поручителі не надають згоди на таке розширення складу забезпечених порукою зобов'язань, яке відбулося в результаті підписання додаткових угод до кредитних договорів. ОСОБА_5, ОСОБА_4, TOB ВП «Харківенергомонтаж», ВАТ «Е.Л.»не надавали згоди на будь-яке збільшення обсягу своєї відповідальності.

Зміна договорів поруки у такій спосіб могла стосуватися тільки зміни обсягу зобов'язання лише щодо його параметрів, визначених п.п. «а», «б», «в»п. 2.1 договорів поруки, як це передбачає п. 2.2. договорів поруки, а саме розмір боргових зобов'язань забезпечених поруками становить 320 000 доларів США, 220 000 доларів США, 1 125 000 доларів США відповідно, поруками забезпечені боргові зобов'язання у разі зміни їх суми відповідно до п. 2.1 договорів.

Таким чином, збільшення обсягів зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між Банком та ОСОБА_6 № CM-SME-700/064/2006 від 12 грудня 2006 р., № СM-SME-700/033/2007 від 20 березня 2007 р. та № CM-SME-700/187/2007 відбулося без згоди поручителів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором (додатковою угодою) є домовленість сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є однією з підстав виникнення (або зміни, або припинення) зобов'язання. Виникнення (або зміна, або припинення) зобов'язання і є метою укладення будь-якого договору.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Прийнявши на себе зобов'язання за договором поруки, поручитель приймає конкретно визначене зобов'язання - відповідати в повному обсязі або частково (в залежності від умов договору поруки) за виконання боржником конкретних (визначених певною сумою, строком і умовами) зобов'язань. Коли поручитель наперед надає згоду на будь-які зміни своєї відповідальності, ніякого конкретного зобов'язання у даному випадку не виникає, не змінюється і не припиняється. Тому обсяг відповідальності поручителя в такому випадку не змінюється.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Для правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань «інше»передбачено частиною 1 статті 547 ЦК України, яка встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Отже, зміни до договору поруки повинні вчинятися в письмовій формі. Кожна зміна зобов'язання - це зміна істотних умов договору поруки, що має здійснюватися у письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Саме ця обставина встановлена судом у відносинах між сторонами.

Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що виходячи з положень ч. 1 ст. 598 ЦК України, порука ОСОБА_4, ОСОБА_5, TOB ВП «Харківенергореммонтаж»та ВАТ «Е.Л»за договорами поруки припинилася за законом, оскільки договори поруки, укладені між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_4, ОСОБА_5, TOB ВП «Харківенергореммонтаж», BAT .JI.», передбачали припинення відповідальності поручителя за ними лише у випадку виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та не передбачали інших підстав чи порядку припинення.

Оскільки на час звернення позивача до суду договори поруки позивача з ОСОБА_4, ОСОБА_5, TOB ВП «Харківенергореммонтаж»та ВАТ «Е.Л.»були припинені за законом, районний суд обґрунтовано відмовив у солідарному стягненні з них заборгованості за кредитними договорами на підставі договорів поруки на користь ПАТ «ОТП Банк».

Усім доводам представника ПАТ «ОТП Банк»суд першої інстанції дав відповідну правову оцінку, доводи апеляційної скарги не містять даних, які б спростовували висновки суду та давали апеляційному суду підставу для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апелянта в частині притягнення до майнової відповідальності лише одного з поручителів, звільнивши іншого, який ініціював визнання недійсності договору поруки, оскільки у поручителів і позивача виникли тотожні спірні правовідносини, а надання переваги одному з поручителів за таких умов має елементи вибіркового застосування закону.

Згідно вимог ст. 5 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом.

З огляду на наведене, на підставі ст. 308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без зміни як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»Дубровської Ганни Володимирівни відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: