Рішення № 26730077, 31.01.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-1254/11

Провадження № 2/2033/155/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Оргтехбуд про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство „Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк (далі Банк) звернулися до суду із вищевказаним позовом, яким просять стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку заборгованість за договором кредиту у сумі 868 839,14 грн., судові витрати. В обґрунтування позову посилалися на те, що 29.05.2006 року між Банком на ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 830/15-27/14-7/06-233. Згідно цього договору було надано ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 99 000 доларів США зі сплатою 12% відсотків річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 550 доларів США та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 10.05.2021 року. Кредит був наданий на фінансування будівництва ОСОБА_2, що здійснюється ТОВ „Оргтехбуд. Крім того, 29.05.2006 р. між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязалася перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_2 умов, щодо сплати суми кредиту, відсотків та можливих штрафних санкцій. 17.07.2009 р. між Банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 29.05.2006 р., відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди щодо прологанції кінцевого терміну користування кредитом, відстрочки сплати основного боргу та збільшення ліміту кредитування. Згідно із додатковою угодою Банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 101 822, 92 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних з щомісячним погашенням заборгованості. Також 17.07.2009 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до договору поруки, а саме щодо повернення кредиту в сумі 101 822, 92 доларів США зі сплатою процентів за користування у розмірі 14 відсотків річних. З 11.11.2010 року ОСОБА_2 повністю припинив виконувати обовязки щодо повернення основної суми заборгованості та сплати відсотків за користування. Станом на 27.12.2010 р. обовязки не виконуються більше 30 днів, тому відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідач зобовязаний повністю погасити кредит, сплатити відсотки та нараховані штрафні санкції. Станом на 27.12.2010 р. загальна заборгованість ОСОБА_2 складає 868 839,14 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом становить 657 402,71 грн.;

-заборгованість за відсотками 124 871, 27 грн.;

-пеня 13 605,47 грн.;

-штраф 72 959,69 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

ОСОБА_3 до судового засідання на зявилася, повідомлялася судом про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

ОСОБА_2 до судового засідання не зявився, проте присутній у судовому засіданні його представник проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просивши суд про відмову в їх задоволенні, при цьому посилався на те, що між ПАТ „Укрсоцбанк та ТОВ „Оргтехбуд було укладено Генеральний договір про співробітництво, відповідно до якого сторони домовилися про співробництво з метою збільшення забудовником обсягів будівництва та реалізації житла та надання Банком фізичним особам кредитів для здійснення розрахунків за договорами про інвестування житлового будівництва що укладаються інвесторам з забудовниками. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2011 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Оргтехбуд, третя особа: ПАТ СР „Укрсоцбанк в особі ХОФ АКБ „Украсоцбанк про розірвання договору участі у будівництві та заміни боржника у зобовязання та рішенням розірвано договір № 13.02/2 про дольову участь в будівництві від 13.01.2006 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ „Оргтехбуд. Даним рішенням також були задоволені позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк, та стягнуто з ТОВ „Оргтехбуд на користь Банку заборгованість за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року у сумі 868 839 грн.. А тому Банк не має право повторно стягувати дану суму за договором кредиту. Крім того, представник відповідача посилався на те, що взагалі ОСОБА_2 не отримував від Банку грошові кошти, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази щодо отримання готівки.

На підставі викладеного просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа: ТОВ „Оргтехбуд у судове засідання не зявився, представником ОСОБА_2 було надано листок непрацездатності ОСОБА_5, директора ТОВ „Оргтехбуд.

Проте, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає у задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.05.2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 830/1-27/14-3/06-117 відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 99 000 доларів США зі сплатою 12 процентів річних та порядком погашення суми основної заборгованості з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.05.2021 р. (п.п. 1.1, 1.1.2).

Надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті (долари США) з наступною їх конвертацією через операційну касу кредитора в гривні. Моментом надання кредиту вважається день видачі позичальником готівкових грошей в сумі кредиту (п.п 2.1, 2.2).

Відповідно до п. 3.3 позичальник зобовязаний сплачувати проценти за користування кредиту в порядку п.п 2.4, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 договору (п.п. 3.3.9, 3.3.10).

У разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначено п. 3.3.16 Договору, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту, визначеного п. 3.3.17 договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4 договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

Відповідно до п. 7.3 договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Іншими словами, у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає вимога вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому. Про цей свій намір витребувати всю суму позики або всіх речей, які надавалися в позику, позикодавець має право повідомити позичальника, надіславши останньому відповідну вимогу.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог закону.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, тоді воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, а за правилами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 не отримував грошові кошти спростовуються матеріалами справи, а саме: заявою про видачу готівки № 9 від 29.05.2006 року відповідно до якої зазначено, що одержувач ОСОБА_2, сума 99 000 доларів США, еквівалент у гривні 499 950 грн..

Також в матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості відповідача відповідно до якого відповідач припинив виконувати обовязки щодо сплати суми за договором кредиту тільки 11.11.2010 р., тобто до цього часу він сплачував кредит, що говорить про визнання боргу. З позовною заявою ОСОБА_2 щодо оспорювання договору кредиту не звертався.

29.05.2006 року було укладено між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір поруки № 730/15-27/14-7/06-232, відповідно до якого поручитель зобовязується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобовязань щодо повернення суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій. Поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту та ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має. (п.п. 1.1, 1.2).

Договір поруки підписаний ОСОБА_3

Відповідно до ст.. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні божники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1.2 договору поруки уразі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобовязання, зобовязані відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном.

Суду не надано доказів того, що відповідач дійсно виконував умови кредитного договору та не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачів від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Що стосується доводів представника позивача, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2011 року були задоволені позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк, та стягнуто з ТОВ „Оргтехбуд на користь Банку заборгованість за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року у сумі 868 839 грн., то відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку в частковому або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо. За законом немає обовязкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено прав позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем за відповідним договором або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

Враховуючи положення ст. 543 ЦК України, згідно з якою кредитор у разі наявності солідарних боржників має право на предявлення окремих позовних вимог незалежно від того, що іншим судом сума заборгованості стягнута з одного з боржника. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2011 року були задоволені позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк, та стягнуто з ТОВ „Оргтехбуд на користь Банку заборгованість за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року у сумі 868 839 грн.. Проте як пояснив у судовому засіданні представник позивача рішення суду не виконано та Банком не отримана заборгованість, яка утворилася за кредитним договором та яка стягнута з ТВО „Оргтехбуд.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши діюче законодавство з питань, що регулюють предмет спору, суд дійшов до висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі та стягує з відповідачів солідарно суму боргу за договором кредиту, з урахуванням рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2011 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 553, 611, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 58,59, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю „Оргтехбуд про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 32341807910 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк рахунок № 37392805990001 в Харківській обласній філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014 заборгованість за договором кредиту 830/1-27/14-3/06-117 від 29.05.2006 року в сумі 868 839 (вісімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять девять) грн. 14 коп..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 32341807910 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк в особі Харківської обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк рахунок № 37392805990001 в Харківській обласній філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014 судові витрати по 910 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено через Фрунзенський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ