Рішення № 26720037, 31.07.2012, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

2

Справа № 2011/10072/12

2/2011/4690/12

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2012 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

при секретарі Подпрядова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання договору купівлі - продажу дійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд визнати дійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 20.04.2012 року, а саме: 5 - кімнатної квартири № 9, загальною площею 197,9 кв.м., що знаходиться в місті Харкові, по вул. Отакара Яроша, будинок № 22, який був укладений між ліквідатором фізичної особи підприємця ОСОБА_3, арбітражним керуючим ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Крім того, просить визнати за ним право власності на 5 - кімнатну квартиру № 9, загальною площею 197,9 кв.м., що знаходиться в місті Харкові, по вул. Отакара Яроша, будинок № 22.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2012 року сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в звязку з відмовою відповідача здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору, позивач не має можливості оформити право власності на нерухоме майно належним чином.

Позивач та представник позивача у судове засідання не зявилися, представником позивача надано суду через канцелярію заяву про те, що в звязку з відрядженням просить розглядати справу без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав нотаріально завірену заяву, в якій позов визнає та просить розглянути справу без його участі та постановити рішення по справі, яким позов задовольнити.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, визнав його таким, що не суперечить чинному законодавству, та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, за таких обставин дане клопотання приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2012 року по справі № 5023/121/12 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2 (ліцензія серії АВ № 456379 від 26 лютого 2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1).

На виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором фізичної особи підприємця ОСОБА_3 арбітражним керуючим ОСОБА_2 20.04.2012 року через Товарну біржу "УУБ" було здійснено продаж майна боржника, так згідно до Протоколу №1 проведення аукціону, одним із лотів, зокрема, була 5 - кімнатна квартира № 9, загальною площею 197,9 кв.м., що знаходиться в місті Харкові, по вул. Отакара Яроша, будинок № 22 (двадцять два). Власник майна: ОСОБА_3. Переможець аукціону: ОСОБА_1, лот придбано за ціною: 238000,00 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

20.04.2012 року між ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, арбітражним керуючим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач в порядку встановленому для виконання постанови про визнання боржника банкрутом господарського суду Харківської області по справі Б-5023/121/12 від 08.02.2012 року передав у власність позивача 5 - кімнатна квартира № 9, загальною площею 197,9 кв.м., що знаходиться в місті Харкові, вул. Отакара Яроша, будинок № 22 (двадцять два), а позивач прийняв зазначений обєкт у власність і сплатив відповідачеві погоджену на підставі Протоколу №1 проведення аукціону Товарною біржею "УУБ" від 20.04.2012 року ціну за нього.

Згідно пункту 2.1 Договору продаж вчинений на суму 238000,00 грн. Підписання цього договору свідчить про факт повного розрахунку позивача з відповідачем та відсутність будь яких претензій матеріального характеру до позивача. У своїй заяві Відповідач підтвердив отримання коштів у сумі 238000,00 грн. у якості розрахунку за договором.

У спірному Договорі визначені всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Під час підписання спірного Договору сторонами було обумовлено, що 01.05.2012 року буде вчинено нотаріальне посвідчення цього Договору.

Однак, Відповідач не з'явився до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору та в подальшому ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2012 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

В звязку з тим, що Відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу нерухомого майна від 20.04.2012 року укладеного між ним та позивачем, позивач не має можливості оформити право власності на нерухоме майно належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року та п. 1.5. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена квартира відноситься до обєктів нерухомого майна, тобто до обєктів, право власності на які підлягає обовязковій державній реєстрації.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлюється загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так зокрема ч. 4 цієї статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановленні правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Але якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нерухомого майна, а саме позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановляє, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, така позиція суду збігається з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Узагальненням Верховного суду України від 24 листопада 2008 року Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними та Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 27 листопада 2009 року N 01-08/632 відповідно до яких при розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів..

Відповідно до вимог ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України: доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд також стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 215, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 376, 392, 626, 627, 639, 655, 657 Цивільного кодексу України, статтями ст.ст.10, 11, 58, 60, 84, 88, 213, 214, 215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі продажу нерухомого майна від 20.04.2012 року, а саме: 5 - кімнатної квартири № 9, загальною площею 197,9 кв.м., що знаходиться в місті Харкові, по вул. Отакара Яроша, будинок № 22 (двадцять два), який був укладений між ліквідатором фізичної особи підприємця ОСОБА_3, арбітражним керуючим ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Визнати право власності на 5 - кімнатну квартиру № 9, загальною площею 197,9 кв. м., що знаходиться в місті Харкові, по вул. Отакара Яроша, будинок № 22 (двадцять два) за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 2380,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя