Рішення № 26718783, 09.10.2012, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 2031/550/2012

Провадження № 2/2031/109/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 жовтня 2012 рокуПеченізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Танасевич О.В.,

при секретарі - Ріпі І.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_1,

представника відповідача- ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною, розірвання шлюбу та поділ майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майнові права,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась з зазначеними позовними вимогами та просила встановити факт проживання однією родиною з відповідачем з квітня 2000 року по день офіційної реєстрації шлюбу, тобто по 7 березня 2002 року, розірвати цей шлюб, поділити спільно нажите майно. Посилалась на те, що не з моменту реєстрації шлюбу, а з квітня 2000 року вона з відповідачем фактично проживала однією сімєю, і хоча все придбане ними майно оформлене на відповідача, проте вона для цього надавала свої власні заощадження та заощадження своїх батьків. Зазначає, що відповідач на теперішній час проживає з іншою жінкою, що власне і стало підставою для припинення шлюбних стосунків, а тому, просить не надавати їм час для примирення, адже це суперечитиме її інтересам. Питання про участь відповідача в утриманні та вихованні спільної дитини вирішено в добровільному прядку. Сторони домовились, що дитина проживатиме разом з позивачкою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому зазначив, що не заперечує проти позову позивачки, проте, зі свого боку просить суд визнати за ним право власності на майнові права щодо ТОВ «АВІС і Ко», створеної в період перебування в шлюбі з позивачкою. Зазначав, що це господарське товариство є єдиним джерелом його доходів, а враховуючи, що спільна дитина проживатиме разом з дружиною, він не заперечує проти задоволення її позову. Додав, що дійсно приблизно з початку 2000 року він разом з відповідачкою почав проживати однією сімєю, а зареєстрували вони шлюб, коли дізнались про вагітність позивачки. Відповідач визнав, що автомобілі Skoda Octavia р.н. 13711ХК та Toyota Land Cruiser р.н. НОМЕР_1 і будинок № 7 по пров. Гагаріна в с. Мартове, Печенізького району, Харківської області, були придбані за власні кошти позивачки та ті, що їй дарували батьки.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

7 березня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Харкова було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що зроблено актовий запис № 88 та видано Свідоцтво про одруження серії 1-ВЛ № 149790 (а.с. 36).

Проте, як пояснила позивачка і відповідач це визнав, проживати однією сімєю вони стали з 2000 року, що підтверджується довідкою № 903 від 8 жовтня 2012 року, виданою Адміністрацією Орджонікідзевського району Харківської міської ради (а.с. 71) та фотознімками родинних свят за 2000 рік (а.с. 69).

1 травня 2000 року позивачка позичила відповідачу грошові кошти зі своїх власних заощаджень в сумі 89250 гривень (а.с. 17, 35) і відповідач це визнав, зазначені кошти були витрачені для придбання автомобіля НОМЕР_2 (а.с. 13-14).

7 серпня 2002 року у позивачки та відповідача народився син ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії 1-ВЛ № 098507, виданим Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 4 грудня 2007 року (а.с. 16).

18 липня 2006 року сторонами було придбано домоволодіння № 7 по пров. Гагаріна в с. Мартове, Печенізького району, Харківської області, що підтверджується договором купівлі-продажу від тієї ж дати, посвідченим державним нотаріусом Печенізької держнотконтори ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за номером 883 (а.с. 31-34).

28 вересня 2005 року на імя відповідача було зареєстровано право власності на автомобіль НОМЕР_3, підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в Харківській області № 3965/12 від 4 жовтня 2012 року (а.с. 72).

Згідно пояснень позивачки та відповідач визнав ці обставини в судовому засіданні, зазначені вище будинок та автомобіль було придбано за особисті кошти позивачки.

Станом на 22 травня 2012 року відповідно до відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого і нерухомого майна на все вище перелічене рухоме та нерухоме майно накладено арешт Дзержинським та Червонозаводським ВДВС Харківського міського управління юстиції, в Державному реєстрі іпотек відомості щодо домоволодіння 7 по пров. Гагаріна в с. Мартове, Печенізького району, Харківської області відсутні (а.с. 37-42).

29 січня 2002 року в ЄДРПОУ було проведено державну реєстрацію юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВІС І К0», код ЄДРПОУ 31797815 (а.с. 45-46, 47-48). Відповідно до Статуту ТОВ «АВІС і К0»єдиним його учасником є відповідач, який самостійно сформував статутний капітал цього товариства, відповідно його частка в статутному капіталі товариства складає 100% та дорівнює 14000 гривень (а.с. 49-57). Як пояснив відповідач і це визнано позивачкою, ТОВ 2АВІС і К0»було створено за часів проживання сторін однією сімєю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд вважає первісний та зустрічний позови такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Оскільки відповідач визнав, що автомобілі НОМЕР_2 та Toyota Land Cruiser р.н. НОМЕР_1, а також домоволодіння № 7 по пров. Гагаріна в с. Мартове, Печенізького району, Харківської області, були придбані за особисті кошти позивачки, то це майно є її особистою приватною власністю, а відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає цю обставину такою, що не підлягає доказуванню.

Оскільки судом встановлено, що сторони з квітня 2000 року по 7 березня 2002 року проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу, то на придбане ними в цей період майно розповсюджується дія статті 74 Сімейного кодексу України, а від так і положення глави 8 цього Кодексу.

Як пояснили сторони фактично єдиним обєктом спільної сумісної власності сторін є майнові права на господарське товариство ТОВ «АВІС і К0», статутний капітал якого було сформовано за рахунок спільних коштів.

Вирішуючи питання щодо розподілу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей, позицію сторін щодо тих обєктів, які підлягають поділу, той факт, що дитина проживатиме разом з позивачкою, а особисто відповідач через господарське товариство здійснює підприємницьку діяльність.

За частиною 2 статті 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Суд бере до уваги, що позивачка не заперечує проти передачі відповідачу всіх майнових прав на ТОВ «АВІС І К0», та враховує, що виключно відповідач дбав про розвиток ТОВ «АВІС І К0», керував його господарською діяльністю, розвивав та розширяв його, та вважає ці обставини істотними та достатніми для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Розглядаючи позов виключно в межах заявлених позовних вимог, суд не вважає наявність обтяження у вигляді арешту всього спірного рухомого і нерухомого майна такою обставиною, що перешкоджає поділу майна, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна не є розпорядженням ним.

Керуючись статтями 10, 11, 174, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією родиною, розірвання шлюбу та поділ майна, а також зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майнові права задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квітня 2000 року по день реєстрації шлюбу, тобто по 7 березня 2002 року.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Харкова 7 березня 2002 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на будинок 7 (сім) по провулку Гагаріна в селі Мартове, Печенізького району, Харківської області; автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 120, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_4; автомобіль SKODA Octavia, 2000 року випуску, реєстраційний номер 13711ХК, номер двигуна НОМЕР_5.

Визнати за ОСОБА_4 право вланості на майнові права ТОВ «АВІС І КО», код ЄДРПОУ 31797815, зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 957 (девятсот пятдесят сім) гривень 30 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: