Рішення № 26685009, 27.06.2012, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 2-4/12

Номер провадження 2/1810/4/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.,

при секретарі Троян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Лебединського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання угоди удаваною, визнання права власності на ? частину спільного сумісного майна та його розподіл;

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2002 року по липень 2009 року вони проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу. За час сімейного життя спільно придбали у гр. ОСОБА_3 домогосподарство, розташоване в м. Лебедин по вул. Шевченківська, 6, провели ремонт будинку, його облаштування, побудували ряд надвірних будівель та придбали побутову техніку, меблі й інші речі домашнього вжитку. Після припинення спільного проживання позивачці стало відомо, що відповідач свого часу уклав з ОСОБА_3 договір дарування вказаного будинку, а не договір купівлі-продажу, що не відповідає дійсності, оскільки насправді вони з відповідачем будинок придбали. В даний час добровільної згоди щодо розподілу спільного сумісного майна, нажитого під час шлюбу, між сторонами не досягнуто. Тому позивачка просить визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, удаваним, визнати те, що до даних правовідносин слід застосовувати правила ст. ст. 655, 656 ЦК України, тобто визнати, що фактично між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу будинку, а також земельної ділянки, розташованих в м. Лебедин по вул. Шевченківська, 6, поділити між нею та відповідачем майно, нажите за час спільного проживання, компенсувавши їй вартість ? частини домогосподарства, а щодо рухомого майна, в тому числі автомобілів, зареєстрованих на імя відповідача за час їх фактичних шлюбних відносин, виділити його кожній стороні в натурі, а різницю в вартості стягнути з відповідної сторони в грошовому виразі.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. ОСОБА_5 пояснила, що вона із ОСОБА_2 проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу починаючи з жовтня 2002 року по липень 2009 року. Влітку 2002 року вони зустрічались, разом їздили на море, а з жовтня 2002 року ОСОБА_2 перейшов жити до неї в будинок її батьків по вул. Ярмарочній, 12/2 в м. Лебедині. З цього часу вони не розлучались, разом із ним та її батьками їздили працювати в м. Москву. Тобто в них склалися стійкі сімейні відносини, був єдиний бюджет, який витрачали сумісно та частину відкладали, так як мали намір придбати собі житло в м. Лебедин. Навесні 2003 року вони вирішили купити господарство по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин. Для цього передали власнику ОСОБА_3 завдаток в розмірі 100 американських доларів і наприкінці травня 2003 року розпочали проводити будівельні та ремонтні роботи в цьому будинку, замовили проект на газопостачання, підвели газ до будинку, замінили електропроводку та виконали інші роботи, які завершили у грудні того ж року. В листопаді остаточно розрахувались із ОСОБА_3 за придбане майно, сплативши ще 200 американських доларів. Оформленням купівлі будинку у нотаріуса займався відповідач, а тому вона не знала, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 насправді були укладені договори дарування. Про це вона довідалася лише влітку 2010 року. На її думку такі угоди є незаконними, оскільки фактично будинок та присадибна земельна ділянка були придбані за сумісні кошти. Тому вважає, що будинок належить їй та відповідачеві на праві спільної сумісної власності й підлягає розподілу між ними.

Відповідач - ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили частково, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім»єю підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дійсно проживали разом як чоловік та дружина, хоча шлюб між ними не був зареєстрований. Також ОСОБА_2 визнає, що ними були придбані меблі та інші речі домашнього вжитку, частину з яких ОСОБА_5 забрала, коли вони розлучилися, а частину даного рухомого майна не заперечує поділити. Щодо решти позовних вимог відповідач та його представник просили відмовити, оскільки будинок № 6 по вул. Шевченківській м. Лебедин був подарований гр. ОСОБА_3 особисто ОСОБА_2 Він сам придбавав будівельні матеріали та сам зробив необхідні добудови без участі ОСОБА_5 в той час, коли вони разом не проживали. Коли вони з ОСОБА_5 розлучалися, то відповідач розплатився з нею, дав майже 3 тис. американських доларів та автомобіль. Також відповідач додав, що грошові кошти дійсно були надані ОСОБА_3. але вони були витрачені не на купівлю будинку, а на переоформлення господарства на неї для можливості подальшого укладання договору дарування. Спочатку було надано 100 американських доларів, а скільки потім не памятає. Вказав, що тоді ціна була така. Будинок ОСОБА_3 подарувала йому, так як житло знаходилося у занедбаному стані і коштів на його ремонт вона не мала, але хотіла зберегти господарство, що залишилося від батьків у належному вигляді. З огляду на викладене вважають, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона хотіла продати свій будинок, розташований по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин, бо він був в безпорадному стані, а коштів на ремонт вона не мала. Однак даний будинок на неї не був оформлений. Пізніше домовилася з ОСОБА_2, що він допоможе їй із переоформленням документів, а в подальшому вони укладуть договір дарування. 13.11.2003 року вони уклали в Лебединській нотаріальній конторі договори дарування вказаного будинку та присадибної земельної ділянки. Відповідачка не заперечила те, що згодом на прохання ОСОБА_5 вона писала розписку про те, що будинок був нею проданий.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що кошти, які надавав ОСОБА_2, були витрачені на переоформлення будинку від попереднього власника на ОСОБА_3, а не як плата за купівлю-продаж господарства. Враховуючи те, що будинок та присадибна земельна ділянка насправді були подаровані ОСОБА_2, то вважає, що позов ОСОБА_5 в частині визнання договорів недійсними задоволенню не підлягає.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив те, що ним дійсно були посвідчені договори дарування будинку та присадибної земельної ділянки, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що мається відповідна реєстрація за 13.11.2003 року. Перешкод для укладання даних договорі встановлено не було, оскільки волевиявлення обох сторін було добровільним, а тому він без жодних зауважень посвідчив вказані угоди. Наголосив на тому, що чинним законодавством України не заборонено укладати договори дарування нерухомого майна між особами, які не є родичами і взагалі між незнайомими особами.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3, показала, що в неї було домогосподарство по вул.. Шевченківська, 6, яке залишилося їй після батьків. Так як коштів на його ремонт не було, а в неї було складне матеріальне становище і треба було вчити дітей, вона вирішила переоформити дане господарство на ОСОБА_2 для чого він дав 1500 грн. Але вона не памятає чи всі гроші були витрачені на переоформлення. Гроші передавалися частинами. Всі питання, повязані з укладанням договору дарування вона вирішувала з ОСОБА_2 Так зробила щоб було скоріше. В послідуючому до неї звернулася ОСОБА_1 і вона написала розписку що господарство було продане.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитані в судовому засіданні кожен окремо показали те, що ОСОБА_2 починаючи з літа 2002 р. проживав разом із їх донькою ОСОБА_1 в їх будинку по вул. Ярмарочній,14. в м. Лебедин, був їх зятем до літа 2009 р. Вони разом із донькою купили садибу по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин та з їх допомогою капітально відремонтували та добудували куплений будинок, перекрили дах та збудували надвірні будови. Всі будівельні матеріали завозились після придбання будинку, цеглу завозив ОСОБА_6 у відсутність ОСОБА_2 та сам розплачувався за неї. Також він сам наймав майстра ОСОБА_8, з яким і розплачувався. Після проведення усих добудов та ремонту вони, як батьки, завезли донці меблі, холодильник, кухонні приналежності та інші речі, які після уходу доньки залишились в будинку.

Свідок ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні, показав, що знав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як подружжя з часу, коли вони разом проживали у батьків ОСОБА_1 з літа 2002 року. Він сам допомагав у капітальному ремонті будинку та приймав участь в будівництві гаражу в господарстві по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин, надавши при цьому значну частку цегли на умовах, що буде разом із ОСОБА_2 вести спільну діяльність по ремонту автомобілів. Також надавав кошти на будівництво гаража, який стали будувати з 2004 року.

Свідок ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні, показав, що він на прохання ОСОБА_6 влітку 2003 року працював на будівництві веранди та інших капітальних роботах в буд. 6 по вул. Шевченківській. Будинок ремонтували для його доньки ОСОБА_1, яка жила разом із ОСОБА_2 Він приймав участь у піднятті кута в будинку, ремонту фундаменту, міняв пластини і ложив цегельну кладку.

Свідок ОСОБА_11, допитана в судовому засіданні, показала, що неодноразово відвідувала позивачку та відповідача, коли ті проживали разом в господарстві по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин. Вона сприймала їх як подружжя та їй відомо із слів сторін, що вони купили будинок для себе та бачила, як влітку 2003 року батьки ОСОБА_1 добудували веранду, вели будівництво на садибі, провели газ та інше. Жили разом ОСОБА_2 та ОСОБА_1І до 2009 року.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16А, ОСОБА_17, ОСОБА_18, допитані в судовому засіданні кожен окремо показали, що ОСОБА_2 одноособово брав у них в борг гроші на придбання будівельних матеріалів в 2003 році та цеглу. У ОСОБА_14 позичив цеглу в кількості 24000 шт. і до цього часу борг не повернув. ОСОБА_12 також показала, що за будинок ОСОБА_2 гроші не платив, а будинок забрав по договору дарування, так як ОСОБА_3 була за це вдячна.

Свідок ОСОБА_19, допитана в судовому засіданні, показала, що за гроші стосовно придбаного господарства вона нічого не знає, але від сусідів чула про те, що відповідач купив господарство.

Вислухавши сторони, їх представників, третю особу, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги повязані з сімейними правовідносинами та правовідносинами щодо укладання правочинів і підлягають задоволенню в повному обсязі, так як в судовому засіданні було встановлено наступне.

В жовтні 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 стали проживати разом. Мешкали вони спочатку в будинку батьків позивачки, а в грудні 2003 року переїхали до будинку, розташованого по вул. Шевченківській, 6 в м. Лебедин Сумської області, де і проживали разом до часу, коли сімейні стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були припинені.

За час спільного проживання вони проводили ремонт в зазначеному господарстві, що ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які показали те, що ОСОБА_2 з літа 2002 року став проживати разом із їх донькою ОСОБА_1 в їх будинку по вул. Ярмарочній, 14 м. Лебедин. Потім вони придбали будинок по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин та за їх допомогою капітально відремонтували та добудували куплене житло, перекрили дах та збудували надвірні будівлі. Дані обставини ствердив і свідок ОСОБА_10, який показав, що він працював на будівництві веранди та інших капітальних роботах в буд. 6 по вул. Шевченківській м. Лебедин влітку 2003 року на прохання ОСОБА_6 Будинок ремонтували для його доньки ОСОБА_1, яка проживала разом із ОСОБА_2

Також встановлено, що за час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 придбали транспортні засоби: ВАЗ 21121, 2005 р.в., зареєстрований на ОСОБА_2 18.12.2008 року; AUDI 80, 1986 р.в. зареєстрований на відповідача 25.10.2005 року; RENAULT Master, 2,8 DTI, 1999 р.в., зареєстрований на відповідача 11.05.2006 року та ВАЗ 2107, 2004 р.в., зареєстрований на відповідача 06.03.2007 року, що вбачається з довідки Лебединського ВРЕР (а.с. 202).

Крім цього, придбали меблі та інші речі домашнього вжитку, щодо яких у сторін відсутній спір, а саме: кухонний гарнітур, який оцінюють в 300 грн., мяку частину меблів у кімнату вартістю 300 грн., палас, розміром 4Х4 м., вартістю 50 грн., спальний гарнітур, вартістю 300 грн., телевізор, вартістю 200 грн., палас розміром 2.5Х1,5 м., вартістю 10 грн., люстри 5 шт., вартістю 50 грн., карнизи на вікна 3 шт., вартістю 90 грн.

Факт проживання однією сімєю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу частково не заперечив в судовому засіданні і сам ОСОБА_2, а також ствердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які показали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали як подружжя, починаючи з літа 2002 року по жовтень 2009 року. Крім цього факт спільного проживання сторін ствердив і свідок ОСОБА_10, який показав, що будівельні роботи в господарстві, розташованому по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин, проводилися для ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали разом як одна сім»я.

З викладеного вище суд робить висновок, що між сторонами в період з жовтня 2002 року по липень 2009 року мали місце сімейні відносини осіб, які проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Таким чином, суд вважає, що факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2002 року по липень 2009 року ОСОБА_5 з ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження, оскільки стверджується належними доказами.

Ухвалюючи рішення в частині визнання договорів дарування будинку по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин Сумської області та присадибної земельної ділянки удаваними, суд приймає до уваги таке.

Дана садиба була набута ОСОБА_2 за час проживання з ОСОБА_5 на підставі договорів дарування (а.с. 52, 241), укладених між ним та ОСОБА_3 13.11.2003 року та посвідчених приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Встановлено, що навесні 2003 року, а саме тоді, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мали намір придбати цей будинок, вони сплатили ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 100 американських доларів, що не заперечує сам ОСОБА_2 Згодом сплатили ОСОБА_3 решту грошей в сумі 200 американських доларів.

Тому до показів свідка ОСОБА_12 в тій частині, що кошти за придбання будинку не сплачувалися суд відноситься критично так як це суперечить матеріалам справи.

В своїй розписці (а.с. 11) ОСОБА_3 підтвердила те, що дійсно в 2003 році вона продала будинок, розташований по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин ОСОБА_2 за 300 доларів.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідачки ОСОБА_3 про те, що будинок був подарований ОСОБА_2, оскільки сама ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні як свідок, ствердила те, що отримала гроші від сторін за проданий їм будинок, а в нотаріальній конторі був оформлений договір дарування. Всі витрати за оформлення документів в нотаріальній конторі були понесені ОСОБА_2

Факт купівлі-продажу також ствердили в судовому засіданні і свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які показали те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 збиралися саме придбати будинок по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин, а не в якийсь інший спосіб набути дане майно.

Позивачка в судовому засіданні пояснила те, що оформленням купівлі будинку у нотаріуса ОСОБА_2 займався сам, а тому вона не знала, що між ним та ОСОБА_3 насправді були укладені договори дарування. Весь цей час вона вважала, що будинок був ними спільно придбаний. Про те, що 13.11.2003 року було укладено договір дарування їй стало відомо лише під час збирання документів для звернення до суду з метою поділу спільного майна.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що 13.11.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та присадибної земельної ділянки, розташованих по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин, а не договори дарування, тобто укладені договори є удаваними угодами, які прикривають фактично укладені договори купівлі продажу зазначеної садиби.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу - «Право спільної сумісної власності подружжя».

Судячи з викладеного, домоволодіння по вул. Шевченківській, 6 м. Лебедин Сумської області, яке складається з житлового будинку 1915 року побудови, деревяного, загальною площею 77,0 кв.м., житловою 40,9 кв.м. та надвірних будівель: гаража цегляного під літ. «Б», сараю шлакоблочного під літ. «В», прибудови цегляного під літ. «б», огорожі дощатої під літ. «№ 1-2», ринковою вартістю згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2231 від 29.11.2010 року 159277 грн. (суд не розглядає будівлю гаража бетонного під літ. «Д»як майно, що підлягає розподілу між сторонами, оскільки він є самочинно збудованим і на час розгляду справи не узаконений) та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства площею 1118 м.кв., яка розташована за тією ж адресою, вартістю 67366,98 грн. підлягають розподілу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як майно, набуте подружжям за час спільного сумісного проживання.

При цьому суд враховує те, що позивачка бажає отримати ? частку домоволодіння та присадибної земельної ділянки у виді грошової компенсації в розмірі 113321,50 грн. Дані вимоги підлягають задоволенню з тих підстав, що проживання в одному будинку із відповідачем суперечить її особистим інтересам, що має істотне значення. Крім цього, на цей час ОСОБА_2 перебуває в іншому шлюбі, що також унеможливлює їх проживання в одному помешканні. Також суд враховує і те, що отримання грошової компенсації однією із сторін замість частки в спільному майні не суперечить вимогам закону, а саме відповідного до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Всього підлягає поділу між сторонами нерухоме майно на суму 226643,98 грн., вартість ? його частини становить 113321,99 грн., що і підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Кім цього, розподілу підлягає і рухоме майно - транспортні засоби: ВАЗ 21121, 2005 р.в.; AUDI 80, 1986 р.в.; RENAULT Master, 2,8 DTI, 1999 р.в. та ВАЗ 2107, 2004 р.в., набуті за час спільного проживання сторін, і щодо яких між ними має місце спір.

При цьому суд не може погодитися з доводами ОСОБА_2 про те, що на даний час транспортні засоби (крім автомобіля ВАЗ 21121, 2005 р.в.) у нього відсутні, оскільки встановлено, що на час розгляду справи в суді дані автомобілі зареєстровані за відповідачем, тобто він залишається фактичним власником даних транспортних засобів (а.с. 202).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 просить передати їй лише один транспортний засіб, а ОСОБА_2 залишити три автомобіля, то суд вважає, що такий розподіл не буде порушувати права відповідача, виходячи з вимог розумності і справедливості.

Щодо поділу решти спільного майна: кухонного гарнітуру; мякої частини меблів у кімнату; паласу; спального гарнітуру; телевізора; паласа; люстр в кількості 5 шт.; карнизів на вікна в кількості 3 шт., то спору між сторонами в цій частині не має, а тому вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Судові вітрити підлягають розподілу в силу вимог ст. 88 ЦПК України.

Так, на користь держави підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1184,71 грн.

Крім цього, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд приймає до уваги те, що згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20 грудня 2011 року N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Показник мінімальної заробітної плати на час підготовки позовної заяви, яка датована 02.08.2010 р., становив 888 грн. (40% - 355,20 грн.)

Суд вважає, що для написання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, зібрання необхідних документів, надання позивачці усних консультації її представником витрачено не менш як 10 год. робочого часу, що з розрахунку 40 % мінімальної заробітної плати становить 3552 грн.

Участь у судових засіданнях представник позивачки брала: 29.12.2010 року - 00:01 год.; 31.01.2011 року - 05:58 год.; 01.02.2011 року - 03.22 год.; 07.12.2011 року - 00:01 год.; 26.01.2012 року - 00:49 год.; 27.06.2012 року - 02:03 год.

Загальна кількість годин участі в судових засідання представника ОСОБА_20 становить 12:14 год.

Показник мінімальної заробітної плати в дані періоди становив: в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. - 922 грн. (40 % = 368,80 грн.); в період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. - 941 грн.(40 % = 376,40 грн.); в період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. - 1004 грн. (40 % = 401,60 грн.); в період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. - 1073 грн. (40 % = 429,60 грн.); в період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. - 1094 грн. (40 % = 437,60 грн.).

Шляхом відповідних арифметичних розрахунків судом визначено, що розмір суми грошової компенсації, яка підлягає стягненню в звязку з участю представника позивачки в судових засідання по даній справі, становить понад 4800 грн.

Крім цього, суд враховує і те, що представник ОСОБА_1 витрачала час і на ознайомлення в суді з матеріалами цивільної справи, що становить близько однієї години.

Всього на думку суду представником ОСОБА_20 затрачено 23:14 робочого часу.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн., заявлений позивачкою, не перевищує граничний розмір компенсації за дані витрати, встановлений законом, а тому дані кошти підлягають стягненню в повному обсязі.

Також суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки і витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 2231 від 29.11.2010 року в сумі 1772,10 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 57, 79, 84, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 235, 655 ЦК України, ст. ст. 60, 69, 74 Сімейного кодексу України;

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Лебединського нотаріального округу ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання угоди удаваною, визнання права власності на ? частину спільного сумісного майна та його розподіл задовольнити.

Встановити факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з жовтня 2002 року по липень 2009 року

Визнати договір дарування будинку по вул. Шевченківській, 6 в м. Лебедині Сумської області та договір дарування земельної ділянки, площею 0,1118 га, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.11.2003 року, посвідчені приватним нотаріусом Лебединського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 5751 та № 5753 удаваними та визнати те, що фактично між сторонами були укладені договори купівлі-продажу цих обєктів.

Визнати за ОСОБА_1 право на ? частку в спільному сумісному майні, нажитому з ОСОБА_2, яке складається з домогосподарства та присадибної земельної ділянки, площею 0,1118 га по вул. Шевченківській, 6 в м. Лебедині.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 113321,50 грн. у виді грошової компенсації за належну їй частину вказаного майна. Домоволодіння № 6 по вул. Шевченківській в м. Лебедині залишити у власності ОСОБА_2

Провести розподіл майна, придбаного під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділивши ОСОБА_1 кухонний гарнітур, вартістю 300 грн., мяку частину меблів у кімнату вартістю 300 грн., палас, розміром 4Х4 м., вартістю 50 грн., а всього на суму 650 грн.

ОСОБА_2 виділити спальний гарнітур, вартістю 300 грн., телевізор, вартістю 200 грн., палас розміром 2.5Х1,5 м., вартістю 10 грн., люстри 5 шт., вартістю 50 грн., карнизи на вікна 3 шт., вартістю 90 грн., а всього на суму 650 грн.

Провести між сторонами поділ автомобілів, виділивши ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21121, 2005 р.в., д/н НОМЕР_2, вартістю 8000 грн.

Автомобілі AUDI 80, 1986 р.в., д/н НОМЕР_3, RENAULT Master, 2,8 DTI, 1999 р.в., д/н НОМЕР_4, ВАЗ 2107, 2004 р.в., д/н НОМЕР_5 залишити ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1184,71 грн., зарахувавши дані кошти на рахунок бюджету Лебединського району код бюджетної класифікації 22030001, р/р 31216206700214, ОКПО отримувача 23636456, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО банку 837013.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи в сумі 1772,10 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чхайло О. В.