Рішення № 26682551, 11.01.2012, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 2-5/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого суддіПодопригори Л. І.,

при секретарі Лєсній Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Лебединський міькрайонний центр зайнятості населення про розірвання безстрокового трудового договору ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про розірвання безстрокового трудового договору мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2010 року між нею та приватним підприємцем ОСОБА_3 був укладений безстроковий трудовий договір на виконання нею обовязків продавця непродовольчих товарів, який був зареєстрований в Лебединському центрі зайнятості за № 18081000398 від 24.12.2010 року. З цього дня позивачка фактично приступила до виконання своїх обовязків та виконувала їх сумлінно до 02 січня 2011 року. Оскільки відповідачка не проживає в м. Лебедині то сторони спілкувалися в телефонному режимі, під час розмови позивачка звітувала за проведену роботу та одержану денну виручку. Отримані кошти від реалізації товару згідно запису в зошиті відправлялися позивачкою через Банк «ПриватБанк»по терміналу, а частина отриманих коштів направлялася для оплати за оренду приміщення. 02.01.2011 року позивачка захворіла, про що повідомила відповідача по телефону та просила останню звільнити її з займаної посади за станом здоровя, але отримала відмову. 04.01.2011 року позивач на адресу відповідача направила заяву про звільнення телеграмою. 05.01.2011 року стан здоровя позивачки погіршився і вона звернулася за допомогою до лікаря, яким було видано лікарняний листок непрацездатності. Весь цей час позивач зверталася до відповідача з проханням щодо її звільнення. 11.01.2011 року в звязку з різким погіршенням стану здоровя позивач була шпиталізована до Лебединської ЦРЛ, про що знову повідомила відповідача та наполягала на своєму звільненні з посади, але ОСОБА_3 її не звільнила, хоч прийняла на роботу ОСОБА_4 19.01. 2011 року після повернення з лікарні позивачка кожного дня приходила в магазин на своє робоче місце, де вже працювала ОСОБА_3 та її чоловік та просила її розірвати укладений трудовий договір, але відповідач не хотіла з нею навіть спілкуватися. В звязку з цим у позивачки погіршився стан здоровя та через відсутність коштів вона не може придбати ліки на своє лікування. Тому позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить постановити рішення суду, яким розірвати безстроковий трудовий договір № 18081000398 від 24.12.2010 року укладений між нею та ОСОБА_3, а також стягнути невиплачену заробітну плату, завдану майнову та моральну шкоду.

В послідуючому в судовому засіданні позивач змінила свої позовні вимоги та просила розірвати безстроковий трудовий договір укладений між нею та відповідачем 24 грудня 2010 року та зареєстрований Лебединським міськрайонним центром зайнятості населення за ст. 38 КЗпП України та стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 24.12.2010 року по день прийняття рішення суду. Також просить стягнути з відповідачку завдану їй моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Від іншої частини позовних вимог відмовилася.

Відповідач повторно в судове засідання не зявилася, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Даючи покази в попередніх судових засіданнях вимоги позивачки не визнала в повному обсязі та звернулася до суду з зустрічним позовом про розірвання безстрокового трудового договору в звязку з порушенням позивачкою вимог трудового законодавства, а саме залишення робочого місця без поважних причин, зобовязати позивачку повернути виручку та надати звіт про реалізацію товару, а також стягнути завдану майнову шкоду.

Ухвалою суду від 11 січня 2012 року позов відповідачки- позивачки залишений без розгляду.

Представник третьої особи пояснив, що Лебединський міськрайонний центр зайнятості населення не має права розірвати укладений безстроковий трудовий договір між сторонами керуючись вимогами тільки позивача, для цього потрібна згода відповідача.

За згодою позивача та представника третьої особи суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухавши позивача, представника Лебединського міськрайонного центру зайнятості населення, свідків, вивчивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

24 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем, як приватним підприємцем ОСОБА_3, зареєстрованою в Державному реєстрі, як фізична особа підприємець, що стверджується свідоцтвом від 20 травня 1998 року, серії ВОО № 810996, видане виконавчим комітетом Лебединської міськради Сумської області ( а.с.) було укладено трудовий договір в письмовій формі на невизначений строк, згідно якого позивач працевлаштувалася в магазин ПП ОСОБА_3 продавцем непродовольчих товарів і зобовязувалася сумлінно виконувати обовязки продавця ( а.с.3). Фізична особа зобовязується оплачувати працю працівника в розмірі 461 грн.Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Час виконання робіт встановлюється з 08 години до 12 години з двома вихідними понеділок та четвер.

Вказаний договір зареєстрований в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості населення 24 грудня за № 18081000398 (а.с.3).

Оскільки відповідач не проживає в м. Лебедині то сторони спілкувалися в телефонному режимі, під час розмови позивачка звітувала за проведену роботу та одержану денну виручку. Отримані кошти від реалізації товару згідно запису в зошиті відправлялися позивачкою через Банк «ПриватБанк»по терміналу, а частина отриманих коштів направлялася для оплати за оренду приміщення ( а.с.4-5).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, власник, або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З копії телеграм від 04.01.2011 року ( а.с.6-7) вбачається, що позивач зверталася до відповідача з заявою щодо розірвання трудового договору в звязку з погіршенням здоровя. Звернення позивачки до відповідача по питанню звільнення також стверджується роздруківкою телефонних дзвінків на мобільні телефони відповідачки (а.с. 114)

З копії листків непрацездатності виданих Лебединською ЦРЛ ( а.с. 8-9) вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 05.01.2011 року по 11.01.2011 року та на стаціонарному лікуванні з 11.01.2011 року по 19.01.2011 року.

Як пояснив представник третьої особи, позивачка зверталася до міськрайцентру занятості по питанню розірвання трудового договору в звязку з погіршенням стану здоровя, але порядок реєстрації трудового договору , укладеного між працівником та фізичною особою, та його форма затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, тому для розірвання укладеного між сторонами безстрокового трудового договору, сторонам необхідно зявитися до Лебединського міськрайонного центру зайнятості населення, однак відповідач від розірвання трудового договору з підстав на яких наполягає позивач відмовилася.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 ствердили суду, що були присутні 19 січня 2011 року при тому, як позивачка ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3, яка на той час працювала на своїй торговій точці, з проханням звільнити її з роботи, оскільки має погане самопочуття, але остання не погоджувалася. Свідок ОСОБА_9 також ствердив, що позивачка стала працювати у відповідачки з 24 грудня 2010 року, але 01 січня 2011 року стан її здоровя погіршився. Вони звернулися до лікарів, які підтвердили необхідність лікування. Тоді позивачка зателефонувала відповідачці з проханням звільнити її з роботи в звязку в поганим станом здоровя, але остання їй відмовляла. Оскільки відповідачка не проживає в м. Лебедині, позивачка не мала змоги надати заяву про звільнення і тому такі заяви вони телеграмами направляли в місця, де відповідачка могла перебувати. Точна адреса перебування відповідачки їм була невідома.

Таким чином суд вважає, що відповідачкою порушено право позивачки на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Також суд вважає необхідним стягнути з відповідачки не отриману позивачкою заробітну плату до часу розірвання трудового договору. Пунктом 3 Трудового договору ( а.с. 3) передбачено, що Фізична особа зобовязується оплачувати працю працівника в розмірі 461 грн.Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Час виконання робіт встановлюється з 08 години до 12 години з двома вихідними понеділок та четвер.

З наданого позивачкою та дослідженого в судовому засіданні розрахунку невиплаченої заробітної плати відповідачем на користь позивача ( а.с. 183) вбачається, що на час прийняття рішення суду розмір невиплаченої заробітної плати за період з 24.12.2010 року по 11 січня 2012 року становить 6087,83 грн. в тому числі за грудень 2010 року -118,96 грн.; з січня 2011 року по березень 2011 року включно щомісячно по 470,50 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 941 грн.; з квітня 2011 року по вересень 2011 року включно щомісячно по 480,00 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 960 грн.; з жовтня 2011 року по листопад 2011 року включно щомісячно 492,50 грн. виходячи з мінімальної заробітної плати 985 грн.; за грудень 2011 року 502,00 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 1004 грн.; за 11 днів січня 2012 року 190,37 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 1073 грн.

Ці доводи, надані позивачкою, відповідачкою не спростовані. Тому суд вважає, що саме такий розмір не отриманої позивачкою заробітної плати підлягає до стягнення.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Факти викладені позивачкою знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а також стверджені свідками та наявними доказами у справі. Відповідачкою вони не спростовані. Тому суд вважає ці вимоги позивачки обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно позову про стягнення заподіяної моральної шкоди в сумі 5000 грн, суд вважає необхідним залишити без задоволення, оскільки всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачка в судовому засіданні не надала, передбачених ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказів заподіяння їй моральної шкоди. По даному факту позивачка надада суду лише пояснення. Нею не надано ні документів, ні свідків на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та її розміру. Посилання позивачки на те, що вона витратила багато часу і зусиль у судових засіданнях і це є моральною шкодою, суд не приймає до уваги як необґрунтовані.

Крім цього, в силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,11, 15, 15-1, 30, 60, 61, 63, 75, 88, 209, 213, 214, 215, 218ЦПК України, ст. 38 КЗпП, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати безстроковий трудовий договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений 24 грудня 2010 року та зареєстрований в Лебединському міськрайонному центрі зайнятості населення за № 18081000398 за ст. 38 КЗпП України з 11 січня 2012 року.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 24 грудня 2010 року по 11 січня 2012 року в сумі 6087,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в прибуток держави судовий збір в розмірі 188,20 грн. на користь державного бюджету Лебединського району, Код отримувача ( код за СДРПОУ) 23636456, ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, рахунок 31216206700214, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Лебединський районний суд, а відповідачем в той же строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Подопригори Л. І.