Рішення № 26682263, 06.08.2012, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

Справа № 2-14/2012

"06" серпня 2012 р.

РІШЕННЯ

іменем України

07 червня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Мозолєвої Т.В.,

при секретарі Махлай Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Первомайськтеплокомуненерго про скасування наказу про звільнення, визнанння незаконним звільнення за наказом, визнання робітником відповідача, внесення запису до трудової книжки про недійсний запис про звільнення за наказом, зміну формулювання причини звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату компенсації за невикористану відпустку, виплату вихідної допомоги,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що він працював інженером-механіком у відповідача з 09.01.2007р. 12.01.2009р., на підставі наказу № 4к від 12.01.2009р. він був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. Ще у січні 2009р. ним була подана позовна заява до Первомайського міського суду Луганської області, де однією з позовних вимог було визнання наказу №4к від 12.01.2009р. про звільнення незаконним. Тільки 16.02.2011р. рішенням вже Апеляційного суду Луганської області цей наказ визнано незаконним. Як було роз'яснено Апеляційним судом, він з 17.02.2011р. може бути вже робітником відповідача. Але, коли він з'явився на підприємство відповідача, його ніхто не прийняв. Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, він має право розірвати трудовий договір в зазначений ним термін, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю. Якщо наказ №4к від 12.01.2009р. незаконний то до цього часу він мав би працювати у відповідача, відповідач повинен внести відповідний запис до його трудової книжки. Але з 11.03.2010р. він вже працював в МПП АТП-2. Апеляційним судом Луганської області зроблено висновки,що відповідачем був порушений порядок його вивільнення. До того ж законодавство про працю було порушене його незаконним звільненням.

На підставі вищевикладеного він подав відповідачу листа від 17.02.2011р. і заяву про

звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з 10.03.2010р. У листі просив відповідача внести в його трудову книжку запис про стаж роботи в нього з 12.01.2009р. по 10.03.2010р., виплатити йому належні суми.

15.03.2011р. він отримав повну копію рішення Апеляційного суду Луганської області від 16.02.2011р., у зв'язку із чим надіслав відповідачу більш чітку заяву про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, вказавши доведені Апеляційним судом порушення законодавства про які він дізнався з рішення Апеляційного суду.

Згідно ст. 44 КЗпП України відповідач при звільнені робітника за ч.3 ст.38 КЗпП України повинен виплатити йому вихідну допомогу у розмірі передбаченому колективним договором, але не менш, ніж його трьохмісячний середній заробіток. До того відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час вимушеного простою й компенсацію за невикористану відпустку.

Його середньомісячний заробіток за останні два місяці роботи у відповідача складає, згідно довідки №1523 від 14.06.2011р., наданої до суду відповідачем одну тисячу вісімсот двадцять п'ять грн. 90коп(1825,90 грн.),за листопад 2008р.1775,94 грн., за грудень 2008р.-1875,86 грн.

Загальний заробіток за два місяці 3651,80 грн.

Його середньоденний заробіток складає 3651,80 грн.: 43 робочі дні, що він відпрацював у листопаді-грудні, згідно календарю=84,925581= 84,92 грн., або 43:2=21,5(середня кількість робочих днів),звідки 1825,90 грн.:21,5=84,925581=84,92 грн.

У січні 2009р. він повинен був відпрацювати 14 робочих днів з 13 по 30 січня, виключаючи вихідні суботу й неділю, згідно колективному договору відповідача, правилам внутрішнього трудового розпорядку. Отже,14х84,92=1188,88 грн. середній заробіток за його вимушений прогул у січні 2009р.

У лютому 2009р. 20 робочих днів,отже, 20х84,92=1698,40грн.

У березні 2009р.- 21 робочий день , тут окрім суботи й неділі ще 8 березня переноситься на 9, згідно ст.67,73 КЗпП України, отже 21x84,92=1783,32 грн.

У квітні 2009р. 21 роб. день,19 квітня перенесене на 20(Пасха),отже 21x84,92=1783,32грн.

У травні 2009р. 18 роб. дн.,1 травня(свят.) й 2 на 4,9 на 11 переносяться, отже ,92=1528,56 грн.

У червні 2009р. 20 роб. дн.,7(Трійця) на 8 й 28(ОСОБА_2 конституції) на 29,отже ,92=1698,40 грн.

У липні 2009р. 23 роб. дн.,отже 23x84,92=1953,16 грн.

У серпні 2009р. 20 роб. дн.,24(ОСОБА_2) святковий,отже 20х84,92=1698,40грн.

У вересні 2009р. 22 роб. дн.,отже 22х84,92=1868,24грн.

У жовтні 2009р. 22 роб. дн., отже 22х84,92=1868,24грн.

У листопаді 2009р. 21 роб. дн., отже 21х84,92=1783,32грн.

У грудні 2009р. 23 роб. дн.,отже 23х84,92=1953,16грн.

У січні 2010р. 19 роб. дн.,1(Новий рік) й 7(Різдво),отже 19х84,92=1613,48грн.

У лютому 2010р. 20 роб. дн.,отже 20х84,92=1698,40грн.

У березні 2010р. до його влаштування на нову роботу він повинен був відпрацювати 7 днів з о 10 березня включно за винятком суботи з неділею й 8 березня,отже 7х84,92=594,44грн.

Його середній заробіток за час вимушеного простою складає:

1188,88+1698,40+1783,32+1783,32+1528,56+1698,40+1953,16+1698,40+1868,24+1868,24+1783,32+1953,16+1613,48+1698,40+594,44=24711,72 грн.=24711грн.72коп.

Кількість календарних днів його вимушеного прогулу складає 422 дні. На його вимушений

прогул припадає 11 святкових й неробочих днів, тобто компенсацію за невикористану відпустку йому повинні виплатити за 422-11=411 днів.

За один день невикористаної відпустки йому відповідач винен 24711,72(середній заробіток і вимушений прогул):411=60,1258=60,12 грн.

Згідно колективного договору відповідача, його щорічна відпустка складає 28 календарних днів і додаткова 4 календарні дні, отже 28+4=32 календарні дні його щорічна відпустка за 12 місяців.

За час з січня 2009р. до березня 2010р. відповідач повинен йому за невикористану відпустку за 14 місяців.

32:12=2,666...=2,6 дня за один місяць.

2,6+2,6=5,2=5 за два місяці.

Отже його невикористана відпустка складає: 32+5=37 календарних днів.

Відповідач винен йому за невикористану відпустку 37x60,12=2224,44 грн.=2224 грн. 44 коп.

Згідно п.8 Порядку 100 нарахування виплат,затвердженим Кабінетом Міністрів України, коли кількість практично відпрацьованих днів дорівнює кількості робочих днів за графіком виходів у останні два місяці роботи робітника,вихідна допомога нараховується з заробітної платні за останні два місяці роботи.

При звільнені його за ч.3ст.38 КЗпП України, його вихідна допомога, згідно вищевказаного Порядку складає 1825,90x3=5477,70 грн.=5477 грн. 70 коп.

Загальна сума, яку винен йому відповідач,складає 24711,72+2224,44+5477,70=32413,86 грн.=32413 грн. 86 коп.

На підставі ст. 234 КЗпП України та вищевказаних обставин і доказів, просить суд поновити пропущені строки для подання позову до суду, бо справа за його позовом до КП «Первомайськтеплокомуненерго»про визнання наказу №4к від 12.01.2009р. про звільнення незаконним тягнулася біля двох років і закінчилася рішенням Апеляційного суду Луганської області 16.02.2011р., на підставі якого він подає цей позов. До того ж він чекав надсилання йому копії повного рішення Апеляційного суду, яку отримав 15.03.2011р.До того ж він намагався вирішити всі питання з відповідачем в досудовому порядку, а також отримати від відповідача документи для подання позовної заяви до суду.

Просить наказ № 4к про звільнення його за скороченням штату від 12.01.2009р. скасувати. Визнати незаконним звільнення його відповідачем за наказом №4к від 12.01.2009р. Визнати його робітником відповідача з 13.01.2009р. 3обов'язати відповідача внести в його трудову книжку запис про недійсний запис №27 від 12.01.2009р. про звільнення його за п.1 ст.40 КЗпП України(за скороченням штату) за наказом 1 №4к від 12.01.2009р. Змінити формулювання причини звільнення його з підприємства відповідача з п.1 ст.40 КЗпП Украіни(за скороченням штату) на ч.3 ст.38 КЗпП України(за власним бажанням,бо власник не виконує законодавство про працю) з 10.03.2010р. Зобов'язати відповідача виплатити йому його середній заробіток за час вимушеного прогулу в і сумі 24711(двадцять чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 72 коп. за період з 13.01.2009 р. до 10.03.2010р.включно та стягнути цю суму. Зобов'язати відповідача виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 44 коп. за період з 13.01.2009р. до 10.03.2010р. включно. Зобов'язати відповідача виплатити йому вихідну допомогу в сумі 5477(п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 44 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач ОСОБА_1 дійсно працював в Комунальному підприємстві

Первомайськтеплокомуненерго»Первомайської міської ради інженером-механіком з 09.01.2007 року по 12 січня 2009 року. Згідно з наказом №75 від 10.11.2008 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва в КП «Первомайськтеплокомунєнерго» інженер-механік ОСОБА_1 був попереджений про вивільнення з 10.01.2009 року на підставі ст.40 п.1 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату працівників. Відповідно до наказу №4 від 12.01.2009 року в.о. начальника КП «Первомайськтеплокомуненерго» ОСОБА_3 інженер-механік ОСОБА_4 звільнений з 12.01.2009 року за ст.40 п.1 КЗпП України за скороченням штату. Стаття 40 п.1 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міського суду Луганської області з позовною заявою про визнання незаконним відсторонення від роботи, визнання порушення законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку про майбутнє звільнення та наказу про звільнення за скороченням штату, відшкодування моральної шкоди. 10 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Луганської області, 16 лютого 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнили частково. Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 10 листопада 2010 року змінили в частині відмови у задоволенні позову про визнання наказу №4-к від 12.01.2009 року незаконним рішення суду скасувано. Визнано наказ №4-к від 12.01.2009 року комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго" про звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату незаконним. В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасували. Ухвалили в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнили частково, стягнули з КП „Первомайськтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок моральної шкоди 500,00 грн., яка в подальшому йому була сплачена в повному обсягу. Звернувшись до суду у січні 2009 року в своїх позовних вимогах ОСОБА_1 не вимагав внести запис до трудової книжки про недійсний запис про звільнення за наказом та зміну формулювання причини звільнення але повинен був це зробити. ОСОБА_1 звернувшись у травні 2011 року з позовом до суду про внесення запису до трудової книжки про недійсний запис про звільнення за наказом, зміну формулювання причини звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату компенсації за невикористану відпустку, виплату вихідної допомоги, згідно з ст.233 КЗпП України пропустив строк звернення в міський суд за вирішенням трудового спору. Позивач ОСОБА_1 пропустив строк для подання позовної заяви і в нього не має поважних причин з поновлення судом строків, тому просить суд не поновляти позивачу строк звернення з позовною заявою до суду. Також при звільненні з КП „Первомайськтеплокомуненерго" позивачу було виплачено вихідну допомогу, та компенсацію за невикористану відпуску. З 13.01.2009 року посада інженера-механіка була виведена з штатного розкладу тому у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату компенсації за невикористану відпуску та виплату вихідної допомоги у „Первомайськтеплокомуненерго" не має підстав. З моменту звільнення з КП «Первомайськтеплокомуненерго»позивач ОСОБА_1 знаходився на обліку у Первомайському міському центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В суді встановлено:

Згідно копії трудової книжки на імя ОСОБА_1, він працював інженером-механіком в КП «Первомайськтеплокомуненерго»з 09.01.2007р. 12.01.2009р. На підставі наказу № 4к від 12.01.2009р. він був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. З 21.01.2009р. ОСОБА_1 перебував на обліку, як безробітний в Первомайському міському центрі зайнятості, з 11.03.2010р. ОСОБА_1 став працювати в МПП АТП-2 (а. с. 7-14).

Згідно копії наказу № 3К від 08.02.2007 року, ОСОБА_1 прийнятий до КП «Первомайськтеплокомуненерго»на посаду інженера-механіка з 09.01.2007 року (а.с.15).

Згідно копії наказу № 4К від 12.01.2009року, звільнено з КП «Первомайськтеплокомуненерго» інженера-механіка І ї категорії ОСОБА_1 з 12.01.2009 року за ст. 40 п.1 КЗпП України за скороченням штату з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку(а.с.16).

Згідно копії рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області № 22ц-1076/11р. від 16 лютого 2011 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 10 листопада 2010 року змінено. В частині відмови у задоволенні позову про визнання наказу №4-к від 12.01.2009 року незаконним, рішення суду скасувано. Визнано наказ №4-к від 12.01.2009року комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго" про звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату незаконним. В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства „Первомайськтеплокомуненерго»на користь ОСОБА_1 в рахунок моральної шкоди 500 грн.(а.с.26).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 18.03.2011року до КП «Первомайськтеплокомуненерго», ОСОБА_1 просить звільнити його з роботи за ст. 38 ч.3 КЗ пП України, змінив формулювання причини його звільнення з п.1 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України, з занесенням відповідного запису у його трудову книжку.(а.с.28).

Згідно довідки КП «Первомайськтеплокомуненерго»№ 1523 від 14.06.2011р., ОСОБА_1 дійсно працював на даному підприємстві з 09.01.2007р.по 12.01.2009р. і його середня заробітна плата за два місяці складає 1825,90грн. (а.с.90).

Згідно довідки КП «Первомайськтеплокомуненерго»від 19.09.2011р., ОСОБА_1 дійсно працював в КП «Первомайськтеплокомуненерго»з 09.01.2007р.по 12.01.2009р. на посаді інженера механіка. Звільнений 12.01.2009 року за ст. 40п.1 КЗпП України за скороченням штату. Тривалість щорічної відпустки становила 28 календарних днів, додаткової 4 календарних дні за ненормований робочий день (а.с.117).

Згідно довідки КП «Первомайськтеплокомуненерго»№ 2749 від 23.09.2011р., середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1825,90грн. В січні 2009р. нарахована вихідна допомога у звязку з скороченням штату в розмір 1852,20грн. і компенсація за невикористану відпустку 3287,00грн. за 64 календарних днів (а.с.120).

Згідно довідки КП «Первомайськтеплокомуненерго»№1869 від 06.06.2012р., вихідна допомога і компенсація за невикористану відпустку виплачені ОСОБА_1 відповідно платіжного доручення № 1852 від 13.01.2009 р.(а.с.164).

Згідно довідки Первомайського міського центру зайнятості від 03.02.2012р., ОСОБА_1 перебував на обліку, як безробітний в Первомайському міському центрі зайнятості, з 21.01.2009р. знятий з обліку 10.03.2010 року. Дохід за період з 21.01.2009р. по 10.03.2010р. становить 8914,49грн. (а.с.148).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування наказу №4К про звільнення за скороченням штату від 12.01.2009 року, внесення в трудову книжку запису про недійсний запис від 21.01.2009 року про звільнення позивача підлягає задоволенню, так як є рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2011р., яким наказ №4К від 12.01.2009р.Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго»про звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату визнаний незаконним.

Позовні вимоги в частині зміни формулювання причин звільнення з п. 1 ст.40 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України, підлягають частковому задоволенню, так як позивач ОСОБА_1 надавав відповідачу заяву від 18.03.2011 року, в якій просив його звільнити, посилаючись на ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизнаний строк з ініціативи працівника), але можливо змінити формулювання причини звільнення на ч.1ст.38 КЗпП України, а не на ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник, або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.

Із рішення Первомайського міського суду Луганської області від 10.11.2010р., із рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2011 року, вбачається, що ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині порушення законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку було відмовлено.

Згідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає , що позовні вимоги в частині виплати вихідної допомоги в сумі 5477грн.44 коп. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.01.2009 року до 10.03.2010 року в сумі 24711грн.72коп. підлягають задоволенню частково в сумі 13945грн.03 коп., в звязку з тим, що позивач вже в січні 2009 року отримав вихідну допомогу у звязку з скороченням штату у розмірі 1852грн.20 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 1852 від 13.01.2009 року, та отримав допомогу по безробіттю за період з 21.01.2009 р. по 10.03.2010 р. в сумі 8914грн.49 коп.

Згідно ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової працівникам які мають дітей.

У разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних працiвникiв, спецiалiстiв навчальних закладiв, якi до звiльнення пропрацювали не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з розрахунку повної їх тривалостi.

У разi переведення працiвника на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї, куди перейшов працiвник.

За бажанням працiвника частина щорiчної вiдпустки замiнюється грошовою компенсацiєю. При цьому тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути менше нiж 24 календарних днi.

Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається.

У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за невикористанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачується спадкоємцям.

Позовні вимоги про виплату компенсації за невикористану відпустку в сумі 2224грн.44 коп. не підлягають задоволенню, у звязку з тим, що в суді встановлено, що позивач працював в КП «Первомайськтеплокомуненерго» з 09.01.2007року по 12.01.2009року, тривалість його щорічної відпустки становила 28 календарних днів та 4 календарних дні за ненормований робочий день, він отримав компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3287грн.00 коп. за 64 календарних дні, з 13.01.2009 року по 10.03.2010 року він не працював, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 40, 44, 83, 233, 234 КЗпП України, ст. 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою.

Наказ №4К від 12.01.2009 року Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго»про звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату (визнаний незаконним, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 16.02.2011 року) скасувати.

Зобовязати Комунальне підприємство «Первомайськтеплокомуненерго»внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про недійсний запис № 27 від 12.01.2009 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України ( за скороченням штату) за наказом № 4К від 12.01.2009 року.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго»з п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату) на ч.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 10.03.2010 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго»м.Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 28, р/р 2600330100403, МФО 364207, код 32082152 в філіалі Первомайського відділення №7855 ПАТ «Ощадбанку»і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 13.01.2009 року до 10.03.2010 року в сумі 13945грн.03 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитися, починаючи з 12.06.2012 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Первомайський міський суд протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва