Рішення № 26670472, 15.10.2012, Алчевський міський суд Луганської області

Справа №2-2281

2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Я М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012р. Алчевський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді Карасьової Н.П.

при секретарі Суворовій Н.О.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що на підприємстві відповідача він працював з 06.04.1995р. Починав працювати в якості електрогазозварювальника ручної зварки, потім майстром, начальником на дільниці водоводів, головним інженером та заступником начальника ОП Брянківського департаменту ТОВ «Луганськвода». Наказом № 236 від 13.10.2009р. він був прийнятий в ОП Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»на посаду заступника головного інженера, у звязку з переведенням з Брянківського ОП з окладом, згідно штатного розкладу. Наказом № 91к від 06.04.2012р. він був звільнений з підприємства відповідача у звязку зі скороченням штату працівників за ст.40 п.1 КЗпП України.

Під час роботи у відповідача йому з жовтня 2009р. стали платити заробітну плату менше ніж встановлено штатним розкладом до самого звільнення. На його думку йому не доплатили заробітну плату за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. у загальній сумі 20 910,94грн. З табуляграм вбачається, що його оклад у 2009р. був 4 300,00грн., потім став 5 870,00грн., але йому виплачували заробітну плату з розрахунку праці за сім годин в день. Він ніколи не працював в день сім годин, оскільки його робочий час, згідно посадовою інструкції ненормований. Ніяку заяву про те, щоб його робочий був семи часовим він не писав. Його не знайомили з наказом, якщо він був, про зміну істотних умов праці, а саме: роботою на умовах неповного робочого часу, тому він вважає, що відповідач порушив норми трудового законодавства.

ОСОБА_2 просить стягнути з ТОВ «Луганськвода»на його користь заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2009р. по квітень 2012р. в сумі 20 910,94грн.

У судовому засідання позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням довідки, наданої відповідачем, и просив стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 19 802,85грн.

Представник відповідача ТОВ «Луганськвода» позов не визнала і пояснила, що на підприємстві встановлена почасова оплата праці, тому позивачу виплачувалася заробітна плата за фактично відпрацьований час, що убачається з табелів фактично відпрацьованого часу. Робочий час ОСОБА_2 складав сім часів в день, тому йому нараховувалась заробітна плата за фактично відпрацьований час. Він отримував табуляграми кожний місяць, він бачив, в якому розмірі йому виплачувалась заробітна плата, але ніяких заяв з цього приводу від нього не поступало. Коли працівники працювали в надурочний час, підприємство оформляло це, як особливе важке завдання для виплати заохочення. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація цих прав врегульована Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами.

Згідно ст.ст.21 ч.1, 22 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору; субєкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст.ст.32 ч.3, 233 ч.2 КЗпП України про зміну істотних умов праці власник зобовязаний повідомити працівнику не пізніше ніж за два місяці, до істотних умов відносяться: системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу та інше; у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У судовому засідання встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював в ТОВ «Луганськвода»з 06.04.1995р., наказом № 236 від 13.10.2009р. він був прийняти в ОП Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»на посаду заступника головного інженера, у звязку з переведенням з Брянківського ОП з окладом, згідно штатного розкладу. Цей факт підтверджується ксерокопією трудової книжки на ас.11-18. Звільнений позивач був наказом № 91к від 06.04.2012р. у звязку зі скороченням штату працівників за ст.40 п.1 КЗпП України (ас.10).

З табелів обліку робочого часу дійсно убачається, що позивачу проставлявся робочий час сім часів в день (ас.53-85), але відповідач не надав суду доказів, яким документом був передбачений режим праці на умовах неповного робочого часу. Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» субєкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення з питань робочого часу та оплати праці, що погіршило умови оплати праці, встановлені законодавством.

Позивач та свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні стверджували, що позивач і вони працювали повний робочий час вісім годин в день, а заробітну плату отримували за сім часів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не писав заяву про роботу на умовах неповного робочого часу, а саме: сім часів в день. Представник відповідача підтвердила, що такої заяви від позивача не надходило. Крім того, позивач стверджував, що на підприємстві не було ніякого наказу про зміну істотних умов праці, а саме: робота на умовах неповного робочого часу, сім годин в день. Представник відповідача не заперечувала, що такого наказу не було. Вона також не заперечувала, що позивач був прийнятий на роботу з оплатою праці, згідно штатного розкладу.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_2 довів, що працював на умовах повного робочого часу (вісім годин в день), заробітну плату повинен був отримувати, згідно до штатного розкладу.

Представник відповідача не довів, що в ОП Алчевське управління ТОВ «Луганськвода»почасова оплата праці, встановлений робочий час сім годин в день, що позивач писав заяву про роботу на умовах неповного робочого часу, що був наказ про істотні зміни умов праці, що позивача попереджували про зміну умов праці за два місяці. А тому суд вважає, що відповідач порушив вимоги діючого трудового законодавства: ст.ст.32, 56, 94, 96, 97, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці» та Конституцію України на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Суд не бере до уваги ствердження представника відповідача та надані накази на ас.39-42, що, коли працівники працювали в надурочний час, підприємство оформляло це, як особливе важке завдання для виплати заохочення працівникам, тому що підприємством був порушений порядок проведення надурочних робіт, передбачений ст.ст.62-65 КЗпП України, а також оплата таких робіт, що передбачено ст.106 КЗпП України.

Суд не бере до уваги ствердження відповідача і в той частині, що позивач отримував табуляграми кожний місяць, бачив, в якому розмірі йому виплачувалась заробітна плата, але ніяких заяв з цього приводу від нього не поступало, тому що це право позивача звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Саме цим правом він і скористався.

Суд вважає вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в сумі 19 802,85грн. (ас.43-47).

Оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.с.80, 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 214,60грн.

Згідно ст.367 ч.1 п.2 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. За останні два місяця до звільнення позивача його середня заробітна плата складала 5 455,42грн. ((4 604,18 + 6 306,65) : 2). У звязку з чим до негайному виконанню підлягаю стягненню заробітної плати в сумі 5 455,42грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 80, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст.115, 116, 233 КЗпП України, ст.ст.21, 22 Закону України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(р/р № 26004500051081 в ПАТ Креді ОСОБА_5, МФО 300614, код 35936896, іпн. 355547112361) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 19 802,85грн. (девятнадцять тисяч вісімсот дві грн. 85коп.) та судовий збір на користь держави в сумі 214,60грн. (двісті чотирнадцять грн. 60коп.).

На підставі ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах заробітної плати за один місяць в сумі 5 455,42грн. (пять тисяч чотириста пятдесят пять грн. 42коп.).

Рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 14 347,43грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок сім грн. 43коп.) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення повного рішення, тобто з 15 жовтня 2012р.

Суддя Карасьова Н.П.