Рішення № 26666061, 19.07.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

19 липня 2012 року 2/0538/1919/2012

Рішення

Іменем України

19.07.2012 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилова Л.В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Консоль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства «Консоль» (далі ПП «Консоль») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що в період з 07 жовтня 2010 року по 03 травня 2012 року він працював в штаті відповідача на посаді газорізчика 4-го розряду. Звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення відповідач не провів розрахунку з ним по заробітній платі за квітень 2012 року. Заборгованість відповідача перед ним по заробітній платі складає 3292,20 грн. Так як відповідач не здійснив з ним розрахунку, то відповідно до ст.117 КЗпП України він зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Згідно довідки про середню заробітну плату його середньоденний дохід складає 97,96 грн. Невиплата заробітної плати у повному обсязі в установлені законом строки, а також невиплата усіх належних йому сум при звільненні стало причиною негативних змін для нього. Вважає, що відповідач повинен сплатити йому і моральну шкоду, яка полягає в порушенні його законних прав, моральних стражданнях, погіршенні матеріального становища, втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від нього додаткових сил для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 2 000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3 292,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по день винесення рішення та моральну шкоду в сумі 2 000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та пояснив суду, що заборгованість по заробітній платі почали виплачувати в червні місяці 2012 року. Останній залишок заборгованості виплатили 06 липня 2012 року. Тому на даний час заборгованості по заробітній платі у ПП «Консоль» перед ним немає. Однак, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку з ним та заподіяну йому моральну шкоду, так як після звільнення у нього не було грошей, щоб сплатити кредит. Йому було дуже погано.

Представник відповідача, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив суду, що дійсно при звільненні позивачеві не було виплачено заробітну плату. Однак на сьогодні заборгованість виплачена в повному обсязі. Щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, то він виплачується у випадку наявності вини підприємства в невиплаті заробітної плати, але такої вини не було, так як підприємство має борги, і тому заробітна плата виплачувалася по мірі надходження коштів на рахунки підприємства. Заподіяння моральної шкоди вважає таким, що не підтверджено доказами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював на ПП «Консоль» в період з 07 жовтня 2010 року по 03 травня 2012 року на посаді газорізчика 4-го розряду.

Позивач ОСОБА_1 звільнений з посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, про що свідчить ксерокопія його письмової заяви про звільнення та запис в його трудовій книжці.

ОСОБА_1 за період непрацездатності з 20.03 по 09.04.2012 року виплачено за 15 днів, що підлягали оплаті 2 392,20 грн., в тому числі за рахунок коштів Фонду 11 днів в сумі 1754,28 грн.

ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за квітень 2012 року: 18 червня 2012 року 500 грн.; 27 червня 2012 року 688,86 грн.; 06 липня 2012 року 1 461,31 грн., усього 2 650,17 грн., за травень 2012 року 27 червня 2012 року 81,94 грн.

З довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року, виданої ПП «Консоль» видно, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 97,96 грн.

Як видно з письмового листа управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від 13.06.2012 року керівнику ПП «Консоль», до підприємства доведено завдання по погашенню недоїмки по платежах єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду до кінця поточного року, згідно графіку, з якого видно, що протягом червня грудня 2012 року ПП «Консоль» повинно сплачувати по 24 848,23 грн.

З довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 07 червня 2012 року, виданої ПП «Консоль» видно, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 77,19 грн.

Відповідно до ст.116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В ході розгляду справи судом встановлено, та неоспорено сторонами, як позивачем так і відповідачем те, що заборгованість по заробітній платі позивачеві ОСОБА_1 у повному обсязі станом на день розгляду справи в суді виплачена відповідачем в червні 2012 року та останній залишок 06 липня 2012 року, тому суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 117 КзпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно пункту 20 № 13 від 24 грудня 1999 року постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд вважає, що так як відповідач - ПП «Консоль» не виплатив належних позивачеві при звільненні сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, то з нього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 03 травня 2012 року по 06 липня 2012 року.

Підстав для стягненння середнього заробітку за весь час затримки по день постановлення рішення судом, так як того просить позивач ОСОБА_1 не має, так як фактично розрахунок проведено 06.07.2012 року.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, щодо того, що вини підприємства в невиплаті належних звільненому ОСОБА_1 сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, не має через те, що підприємство має борги, і виплачує заробітну плату по мірі надходження коштів, так як сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивачеві ОСОБА_1 суд бере до уваги довідку про його середню заробітну плату від 07 червня 2012 року, видану ПП «Консоль», та не приймає таку довідку від 15 травня 2012 року, оскільки в останній довідці при обчисленні середньоденної заробітної плати позивачеві від 07 червня 2012 року, враховано кількість відпрацьованих ним календарних днів у розрахунковому періоді з урахуванням календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема - непрацездатності.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 77 грн. 19 коп. (середньоденна заробітна плата) х 47 робочих днів ( з 03.05. 2012 року по 06.07.2012 року ) = 3 627 грн. 93 коп.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, яку зазнав позивач, суд виходить з того, що норми ст.23 ЦК України гарантують право громадянина на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права.

Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватись при визначенні розміру відшкодування. Зокрема, згідно ч.1 зазначеної норми закону моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до роз'яснень пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та винна останього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходить при цьому.

Пунктом 13 зазначеної Постанови також передбачено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення права працівника в сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В судовому засіданні позивач, обгрунтовуючи свої вимоги в цій частині позову, не довів належними та достовірними доказами факт спричинення йому відповідачем моральних страждань, а відтак заподіяння у зв'язку з цим і моральної шкоди, взагалі не надав суду належного обгрунтування характеру та обсягу заподіяних йому відповідачем моральних страждань, а також з чого він виходив, визначаючи даний розмір моральної шкоди.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не довів суду свого позову в частині заподіяння йому моральної шкоди, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу відповідно до вимог ст.10 ЦПК України.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності та взаємозв'язку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Консоль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Консоль», розташованого в місті Маріуполі, проспект Металургів, 29, 47 (р/р 26004054000787 в МФ КБ «ПриватБанк, МФО 335429; р/Р 26007962484353 в ПУМБ, МФО 334851, код ОКПО 32321163, ІНН 323211605813) на користь ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 03 травня 2012 року по 06 липня 2012 року в сумі 3 627 (три тисячі шістсот двадцять сім) гривень 93 копійки.

В іншій частині задоволення позову, відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Консоль», розташованого в місті Маріуполі, проспект Металургів, 29, 47 (р/р 26004054000787 в МФ КБ «ПриватБанк, МФО 335429; р/Р 26007962484353 в ПУМБ, МФО 334851, код ОКПО 32321163, ІНН 323211605813) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_3