Рішення № 26663652, 19.09.2012, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/4241/12

2/12/2544/12

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2012 року Феодосійський міський суд АРК у складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

за участю секретаря: - ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 жовтня 2008 року позивач надала у борг відповідачу 1607 доларів США та 140 доларів США, що підтверджується розпискою. Відповідач зобовязався повернути борг до 15.04.2009 року, однак у встановлені строки борг не повернуто, що стало підставою для зверненням із відповідним позовом. Оскільки зобовязання за розпискою не виконані у встановлені розпискою строки, позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 13 976 грн, а також 5 відсотки річних відповідно до умов позики у розмірі 99 904 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що грошові кошти відповідачем отримано у розмірі тільки 5 000 грн, грошові зобовязання відповідача погашено у повному обсязі у звязку із тим, що відповідач проводив у позивача ремонті роботи, допомагав у поверненні боргів інших боржників, дані дії відповідач робив у погашення боргу за домовленістю із позивачем, а тому вважає, що свій борг відпрацював. Відповідачем також зазначено, що він написав надану позивачем розписку під впливом якихось препаратів, які позивач додала у чай, яким пригощала відповідача, та не міг розуміти своїх дій та не знає, як він написав дану розписку. Представником відповідача додатково зазначено, що позивач пропустила строки позовної давності, оскільки з розписки вбачається, що право звернення до суду настає з моменту невиплати процентів, тобто з 15 листопада 2008 року, а тому позивач пропустила строки позовної давності. Крім того, посилання у розписці та той факт, що відсотки нараховуються на суму боргу, яка складається з основного боргу та неповернутих відсотків, є фактично штрафними санкціями, тобто неустойкою. У такому разі нараховуються відсотки на неустойку, що є неприпустимим. Також зазначено, що позивач взагалі неправомірно вимагає виплату грошових коштів у доларах, оскільки 5000 передано у гривні. Крім того, позивач взагалі при проведенні розрахунку не надала довідок Ощадбанку про встановлений курс долару, посилання на що є розписці.

Суд, заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть доля в справі і інших осіб, доказів.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2008 року позивач надав у борг відповідачу 7600 гривень, еквівалент яких у доларах США сторони визначили 1607 доларів США, із кінцевим строком повернення 15 квітня 2009 року.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору

з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідженням розписки, що є письмовим договором позики, встановлено, що сторони досягли згоди стосовно порядку сплати відсотків за користування позичковими коштами. Сторонами встановлено, що позивач надає відповідачу 7 600 грн, за що отримує 5 відсотків на місяць, при цьому у розрахунок відсотків за кожний наступний місяць приймається сума боргу із добавленням суми відсотків, що не було сплачено.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, що нараховувалися відсотки на неустойку, оскільки, на думку суду, у даному випадку сторони передбачили не відповідальність за прострочення виконання зобовязання, а порядок нарахування відсотків.

У розписці відсутнє посилання на те, що сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання зобовязання. Із вимогами про тлумачення даного правочину відповідач та представник відповідача не зверталися, а тому суд не може за власною ініціативою тлумачити умови договору сторін та вважати порядок сплачення відсотків встановленою сторонами відповідальністю за невиконання зобовязання.

Відповідно до ст 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не приймає заперечення відповідача, що він писав розписку у момент, коли не міг розуміти значення своїх дій, оскільки дана обставина відповідачем не підтверджена. Від проведення експертизи відповідач відмовився.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він брав у борг тільки 5000 грн, а також не надано доказів наявності угоди між ним та позивачем, що грошові кошти повинно бути повернуто шляхом проведення певних робіт та надання послуг.

Судом встановлено, що дотепер борг за розпискою відповідачем не погашено. Факт передачі грошей відповідачеві позивачем підтверджений розпискою (а.с.13), наявною в матеріалах справи.

З даної розписки вбачається, що відповідач отримав 7600 грн зі сплатою 5 відсотків річних на місяць та строком повернення 15.04.2009 року. У розписці також зазначено, що відповідач 15.10.2008 року отримав у позивача 659 грн строком до кінця жовтня.

З пояснень позивача вбачається, що строк повернення 659 грн є кінець жовтня 2008 року.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно ст.1046 ЦК України, позикодавець передає позичальникові у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надано розписка позикодавця.

Відповідно до вимог ст. 530 ч.2 ЦК України, сума, що підлягає сплаті, відраховується відповідно до курсу долару, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті.

Розпискою передбачено, що сума позики є у гривнях, сторонами вказано еквівалент суми позики у доларах.

З пояснень позивача вбачається, що грошові кошти було передано у гривні. Таким чином, суд дійшов висновку, що сума позики є у національній валюті, а тому відсутні підстави для розрахунку суми боргу відповідно до курсу долару, оскільки з умов договору та з фактичних дій сторін, а саме, передачі суми позики у гривні, вбачається про те, що зобовязання відповідача повинно бути виконане у гривні.

Судом встановлено, що, згідно розписки, відповідач повинен сплачувати позивачу відсотки за користування грошовими коштами у сумі 7600 грн, починаючи з 15 грудня 2008 року. Позивачем заявлено вимоги про стягнення відсотків до 15.05.2012 року.

За період з 15.12.2008 по 15.01.2009 року сума боргу 7600 грн, 5% річних з якої складає 380 грн; за період з 15.01.2009 року по 15.02.2009 року сума боргу, з якого розраховуються відсотки, 7980 грн (7600 грн +380) грн, 5% - 399 грн; з 15.02.2009 по 15.03.2009 борг 8379 грн, 5% - 418, 95 грн; з 15.03.2009 15.04.2009 борг 8797, 95 грн, 5% - 439, 9 грн; з 15.04.2009 15.05.2009 борг 9237, 85грн, 5 % - 461, 89 грн; 15.05.2009 15.06.2009 борг 9699, 74 грн, 5% - 485 грн; з 15.06.2009 15.07.2009 борг 10184, 74 грн, 5% - 509, 34 грн; з 15.07.2009 15.08.2009 борг 10694, 08 грн, 5% - 534,7 грн; 15.08.2009 15.09.2009 борг 11228, 78 грн, 5% - 561, 44 грн; 15.09.2009 15.10.2009 борг 11790,22 грн, 5% - 589,5 грн; 15.10.2009 15.11.2009 борг 12379,7 грн, 5% - 619 грн; 15.11.2009 15.12.2009 борг 12 998,7 грн, 5% - 649, 94 грн; 15.12.2009 15.01.2010 року борг 13 648, 64 грн, 5% - 682, 43 грн; 15.01.2010 15.02.2010 борг 15443,07 грн, 5% - 716,6 грн;15.02.2010 15.03.2010 борг 15047,67 грн, 5% - 752, 38 грн; 15.03.2010 15.04.2010 борг 15.800,05 грн; 5% - 790 грн; 15.04.2010 15.05.2010 борг 16590, 05 грн, 5% - 829,5 грн; 15.05.2010 15.06.2010 борг 17 419, 65 грн, 5% - 870, 98 грн; 15.06.2010 15.07.2010, борг 18290, 53 грн, 5% - 914, 53 грн; 15.07.2010 15.08.2010 борг 19 205, 06 грн 5% - 960, 25 грн; 15.08.2010 15.09.2010 борг 20 165, 3 грн, 5% - 1008, 27 грн; 15.09.2010 15.10.10. борг 21173, 57 грн, 5% - 1058, 68 грн; 15.10.2010 15.11.2010, борг 22232,25 грн; 5% -1111,6 грн; 15.11.2010 15.12.2010 борг 23343, 85 грн; 5% - 1167,2 грн;15.12.2010 15.01.2011 борг 24511, 05 грн, 5% - 1225, 6 грн; 15.01.2011 15.02.2011 борг 25736, 65 грн; 5% - 1286,8 грн; 15.02.2011 15.03.2011 борг 27023, 45 грн; 5% - 1351,17 грн; 15.03.2011 15.04.2011 борг 28374, 62 грн, 5% - 1418,7 грн; 15.04.2011 15.05.2011 борг 29793, 32 грн, 5% - 1489,7 грн; 15.05.2011 15.06.2011 борг 31283, 02 грн, 5% - 1564,15 грн; 15.06.2011 15.07.2011 борг 32 847,17 грн, 5% - 1642,4 грн; 15.07.2011 15.08.2011 борг 34 489, 57 грн, 5% - 1724,5 грн; 15.08.2011 15.09.2011 борг 36 214,07 грн, 5% - 1810, 7 грн;15.09.2011 15.10.2011 борг 38 024, 77 грн, 5% - 1901,24 грн; 15.10.2011 15.11.2011 борг 39926, 01 грн, 5% - 1996,3 грн; 15.11.2011 15.12.2011 борг 41922,31 грн, 5% - 2096,1 грн; 15.12.2011 15.01.2012 44018, 41 грн борг, 5% - 2200,9 грн; 15.01.2012 15.02.2012- борг 46219,31 грн, 5 5 2311 грн; 15.02.2012 15.03.2012 борг 48530,31 грн, 5% - 2426,5 грн; 15.03.2012 15.04.2012 борг 50956,8 грн, 5%- 2547,8 грн; 15.04.2012 15.05.2012 борг 53504,6 грн, 5% - 2675, 23 грн.

Відповідно до ст. 257 ЦК України у редакції, що існувала на момент того, як позивач дізнався про порушення його прав, загальний строк позовної давності складає 3 роки.

Відповідно до частини3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони, що надано до постановлення рішення по справі.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Судом встановлено, що строк виконання зобовязання з повернення 7600 грн є 15.04.2009 року, таким чином строк позовної давності спливає 15.04.2012 року. Позивачем заявлено позовні вимоги 02.04.2012 року, тобто з приводу вимог про повернення 7600 грн позивачем строк позовної давності не пропущено. Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, що строк давності повинно розраховувати з моменту невиплати відсотків, оскільки з розписки вбачається, що зміна дати остаточного розрахунку відбувається на дату виплачених відсотків.

Сторонами не заперечувалося, що відсотки не виплачувалися взагалі.

Судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для заявлення позовних вимог з приводу стягнення відсотків за період з 15.12.2008 року по 15.03.2009 року. Позивачем не повідомлено про поважність причин строку. З її пояснень вбачається, що позов вона не подавала, оскільки їй пояснили, що це вона може зробити тільки після 3 років з моменту порушення права. У даному випадку правова необізнаність не може бути поважною причиною, отже суд не вбачає підстав для стягнення відсотків за період з 15.12.2008 року по 15.03.2009 року, а саме, 380 грн, 399 грн, 418, 95 грн.

Також суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача 659 грн, оскільки строк повернення даного боргу кінець жовтня 2008 року, отже, дані позовні вимоги заявлено також поза межами строку позовної давності.

Суд також не знаходить підстав для стягнення на користь позивача 5 відсотків за користування коштами у розмірі 659 грн, оскільки стягнення даних відсотків не передбачено розпискою. Порядок стягнення відсотків встановлення тільки для суми 7600 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 7600 грн основного боргу, 47 381, 92 грн відсотків за користування 7600 гривнями.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд проводить розподіл судових витрат. Оскільки відповідач є інвалідом 2 групи, тобто особою, що звільнена від сплати судового збору, судові витрати повинно бути компенсовано за рахунок держави.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2012 року.

Керуючись ст. ст.2130215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, суму боргу за розпискою у розмірі 7 600 грн, відсотки у розмірі 47 381, 92 грн, а загалом 54 981,92 грн (пятдесят чотири тисячі девятсот вісімдесят одну грн. 92 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підписОСОБА_1