Ухвала суду № 26654794, 01.10.2012, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/1207/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРС» про скасування наказу про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування наказу про звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що 01 листопада 2010 року він був прийнятий в ТОВ «ЛЕРС» на посаду інспектора технічного згідно наказу № 54-ВК.

Наказом № 85-ОК від 30 листопада 2011 року він був звільнений за ст.40п.4 КЗпП України.

З 25 серпня 2011 року по 18 вересня 2011 року він знаходився у черговій відпустці.

19 вересня 2011 року він написав заяву про звільнення з посади з 20 вересня 2011 року згідно ст.36п.1 КЗпП України.

19 та 20 вересня 2011 року він відпрацював останні дні у відповідача.

У день звільнення відповідач не виплатив йому заробітну плату на відпрацьований час з травня 2011 року.

Відповідач звільнив його 30 листопада 2011 року за прогул, при цьому не відібрав у нього пояснення про причини відсутності на робочому місці у період з 21 вересня 2011 року по 30 листопада 2011 року, не ознайомив з наказом.

Трудову книжку він отримав 28 грудня 2011 року, а заборгованість по заробітній платі за період з травня 2011 року по 20 вересня 2011 року в загальній сумі 4954 грн 82 коп не отримав до цього часу. Сума заборгованості по заробітній платі розрахована ним на підставі відомостей про застраховану особу, що подавалися відповідачем до Пенсійного фонду.

Позивач вважає, що місячний строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин, оскільки трудову книжку він отримав 28 грудня 2011 року, а направлена 21 січня 2012 року на адресу відповідача вимога про сплату належних сум та видачу документів була залишена відповідачем без задоволення.

Тому позивач просить поновити йому строк для звернення з позовом, визнати незаконним та скасувати наказ № 85-ОК від 30 листопада 2011 року про його звільнення за ст.40п.4 КЗпП України, змінити формулювання причин звільнення на таке: «Звільнений з посади за угодою сторін за ст.36п.1 КЗпП України», стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та відпускним за період з травня 2011 року по 20 вересня 2011 року в сумі 4954 грн 82 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2011 року по 24 вересня 2012 року включно в сумі 11 414 грн 52 коп, у відшкодування моральної шкоди 2500 грн, а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що 19 вересня 2011 року він за попередньою домовленістю з директором ТОВ «ЛЕРС» він написав заяву про звільнення за угодою сторін. Заяву він передав особисто директору. Наступного дня він виїхав у справах за межі м.Павлограда. Через тиждень директор у телефонному режимі повідомив, що його звільнено. За трудовою книжкою він приїхав лише 28 грудня 2011 року, оскільки був у відрядженні за неофіційним місцем роботи. Отримавши трудову книжку, він дізнався, що його звільнено за прогул. Він не звернувся до суду у місячний строк тому що не міг отримати необхідні документи у відповідача. Останнього разу він отримував зарплату за першу половину травня 2011 року, після цього зарплату він не отримував, у відомостях не розписувався. За виплатою заборгованості він звертався до відповідача у день отримання ним трудової книжки, йому відповіли, що в бухгалтерії немає грошей.

Представник відповідача позов визнав частково, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4954 грн 82 коп.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У судовому засіданні встановлено, що трудова книжка була видана позивачу 28 грудня 2011 року, а позовна заява надійшла до суду 06 лютого 2012 року, тобто після спливу місячного строку з дня видачі трудової книжки. Причина пропуску даного строку, зазначена позивачем, а саме залишення відповідачем без відповіді його письмової вимоги про видачу документів та сплату належних сум, направленої 21 січня 2012 року, не може бути визнана судом поважною, оскільки ніщо не перешкоджало позивачу звернутися безпосередньо до суду за вирішенням спору, що стосується зміни формулювання причини звільнення.

Тому позов у частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та зміну формулювання причин звільнення задоволенню не підлягає.

Згідно відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, що подавалися відповідачем до Пенсійного фонду (а.с.12-13) у 2011 році заробітна плата позивача складала: за травень 1000 грн, за червень 1000 грн, за липень 1000 грн, за серпень 1636 грн 34 коп, за вересень 818 грн 18 коп.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1158-12 від 09 серпня 2012 року (а.с.59-69) встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1, які розміщені у восьми відомостях на виплату грошей за період з травня по серпень 2011 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Таким чином загальна сума заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню 4954 грн 82 коп.

Як передбачено ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період (п. 8 Порядку).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с.12-13) видно, що за червень та липень 2011 року позивачу була нарахована заробітна плата в загальній сумі 2000 грн. Кількість робочих днів у цьому періоді - 41 день. Середньоденний заробіток складає 48 грн 78 коп.

У періоді затримки розрахунку з 21 вересня 2011 року по 24 вересня 2012 року включно кількість робочих днів 257. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає: 257 х 48,78 = 12 536 грн 46 коп.

Зважаючи на те, що розрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі, суд вважає можливим зменшити розмір середнього заробітку за затримку розрахунку до 3000 грн.

Посилання представника відповідача на те, що заборгованість по заробітній платі не було виплачено з вини позивача, який не з'являвся за отриманням розрахунку, суд не бере до уваги, оскільки направлені на адресу позивача рекомендовані листи повернуті ТОВ «Лерс» з поштового відділення за закінченням терміну зберігання, що підтверджуються наданими у судове засідання конвертами. Тому позивач не може вважатися викликаним належним чином для отримання розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав позивача у сфері трудових відносин, а саме невиплати належних йому грошових сум, суд вважає встановленим факт заподіяння йому моральної шкоди.

В частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задоволенню в сумі 300 грн, зважаючи на те, що внаслідок невиплати заробітної плати позивач був позбавлений можливості нею користуватися, що порушило його звичне життя.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позовні вимоги мають як майновий так і немайновий характер, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 321,90 грн.

Витрати позивача на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 1912 грн 56 коп підтверджуються актом здачі-приймання висновку експертизи (а.с.70) і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог п.4 ч.3 ст.79, ч.1 ст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212, 214 ЦПК України, суд.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4954 грн 82 коп (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 82 коп), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000 грн (три тисячі грн), моральну шкоду в сумі 300 грн (триста грн), судові витрати в сумі 1912 грн 56 коп (тисячу дев'ятсот дванадцять грн 56 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРС» судовий збір на користь держави в сумі 321 грн 90 коп (триста двадцять одна грн 90 коп).

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_3