Рішення № 26634981, 18.10.2012, Селидівський міський суд Донецької області

2/543/1157/2012

543/3419/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Ясинського О.В., при секретарі Наріжной О. Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка»про стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримку розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.07.2012 р. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»про стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримку розрахунку. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він з 18.11.2008 р. по 25.04.2012 р. перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»у якості прохідника підземного п,ятого розряду. Наказом № 97 від 25.04.2012 р. його вперше звільнено за власним бажанням у зв,язку з виходом на пенсію. На час звільнення його загальний стаж роботи у вугільній галузі складав понад 20 років.

Пунктом 8.6 Колективного договору на 2010-2012 року, який було укладено на підприємстві між адміністрацією та трудовим колективом передбачено, що працівникові який має право на пенсію за віком при першому його звільненні підприємством виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі і середнього заробітку.

При звільненні йому було відмовлено у виплаті вказаної вихідної допомоги з тих підстав, що він не досяг пенсійного віку, внаслідок чого він перебував у стресовому стані, нервував, втратив спокій та він змушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь одноразову допомогу у зв,язку з звільненням у сумі 21500 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21397 грн. 94 коп.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов. Позивач суду пояснив, що його стаж праці у вугільній галузі на час звільнення складав більше 23 років. При звільненні він отримав усі належні йому суми, крім одноразової допомоги, передбаченої п. 8.6 Колективного договору. Просять суд стягнути з відповідача на користь позивача одноразову допомогу у зв,язку з звільненням у сумі 21500 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21397 грн. 94 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що на час звільнення, вік позивача складав 53 роки, а не 60 років, як це вимагає законодавство.

Пунктом 8.1 Колективного договору, яка діяла на час звільнення позивача, передбачено, що гроші на соціальні потреби надаються, виходячи з фінансових можливостей компанії.

Пунктом 4.15 Галузевої угоди передбачено, що джерелом фінансування положень цієї Угоди є кошти підприємств, отриманих внаслідок їх фінансово-господарської діяльності, а також кошти державної підтримки, які надаються з державного бюджету та позабюджетних джерел для цих цілей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»згідно звіту про фінансові результати за січень-червень 2012 року має збитки у розмірі 22277 тис. грн. і тому підприємство не має фінансових можливостей виконувати положення п. 8.6 Колективного договору. Позивачеві при звільненні своєчасно було сплачено розрахункові суми. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зібраними у справі доказами встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 18.11.2008 р. по 25.04.2012 року.

Позивача звільнено вперше у зв,язку з виходом на пенсію згідно наказу № 97к від 25.04.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-І № 4508448 та не оспорювалось сторонами. При звільненні з позивачем проведено повний розрахунок належних йому при звільненні сум, крім одноразової допомоги, передбаченої п. 8.6 Колективного договору, що також у судовому засіданні не оспорювалось сторонами.

На підставі п. 8.1 Колективного договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»сторони домовилися спільно формувати та розподіляти кошти на соціальні та культурно-масові заходи та використовувати їх, виходячи з пріоритетів реальних фінансових можливостей.

Згідно п. 8.6 зазначеного Колективного договору працівникові, який має право на пенсію за віком при його першому звільненню з підприємства адміністрація зобов,язується виплачувати одноразову допомогу, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі та середньомісячного заробітку, але не менше, ніж 20 років для чоловіків - трьохмісячний заробіток. Зазначена допомога виплачується незалежно та без урахування вихідної допомоги або інших компенсаційних виплат, на які має право працівник відповідно діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, законодавство ,що регулює спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2.2 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (обєднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, (далі Угода) кожна із Сторін, що уклали Угоду, не може, протягом терміну її дії, в односторонньому порядку призупинити виконання взятих на себе зобов'язань. Угода може бути анульована, продовжена доповнена або змінена тільки за взаємної домовленості сторін, відповідні пропозиції можуть вноситись за ініціативою будь-якої з сторін.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Угоди, її положення поширюються на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому України та інших підприємств галузі, у тому числі і ті, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незалежно від форм власності та господарювання (далі - Підприємство), на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі. Положення Угоди є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх Підприємств, що перебувають у сфері дії Сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Відповідно п. 4.1 Угода є юридичним документом, що містить взаємні зобов'язання Сторін, учасників Угоди, спрямованим на забезпечення ефективної діяльності галузі та задоволення економічних і соціальних інтересів і потреб трудящих.

Пункт 4.5. Угоди передбачає, що Угодою встановлюються додаткові гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров'я, ратифікованих Україною, понад гарантії, встановлені чинним законодавством України. Чинні та прийняті нові нормативні акти, що забезпечують вищі гарантії, ніж передбачені Угодою, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угоди.

Згідно пункту 12.15 Галузевої угоди Працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше при стажі роботи в галузі понад (років) при стажі роботи для чоловіків 20 років і більше у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Згідно ст. 9 Закону України Про колективні договори і угоди положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до ст.43 Гірничого Закону України форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, розміри надбавок, доплат премій та інших гарантійних виплат працівникам гірничих підприємств встановлюються в колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.

Як вбачається з п. 8.6 Колективного договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»між адміністрацією та трудовим колективом, працівникові, який має право на пенсію за віком при його першому звільненню з підприємства адміністрація зобов,язується виплачувати одноразову допомогу, розмір якої залежить від стажу роботи у галузі та середньомісячного заробітку, але не менше, ніж 20 років для чоловіків - трьохмісячний заробіток. Зазначена допомога виплачується незалежно та без урахування вихідної допомоги або інших компенсаційних виплат, на які має право працівник відповідно діючого законодавства.

Суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача з приводу того, що на час звільнення, вік позивача складав 53 роки, а не 60 років, як це вимагає законодавство, оскільки дане ствердження спростовується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія ААД № 305571 (а. с. 10), відповідно якого ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 14.10.2009 року довічно.

Відповідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

На підставі п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов,язків цивільного характеру або встановлюють обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно п. 24 Рішення Європейського суду з прав людини «Проніна проти України»у правові системи України, де фізична особа не має права індивідуального звернення до Конституційного Суду України, національні суди мають досліджувати питання відповідності нормативних актів Конституції.

Виходячи з наведеного, суд знаходить неспроможними доводи представника відповідача з приводу того, що внаслідок того, що підприємство не має фінансових можливостей, не виконуються положення п. 8.6 Колективного договору, оскільки ст. 16 КЗпП України передбачено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. У зв,язку з чим, суд вважає п. 8.1 Колективного договору є таким, що не відповідає умовам Галузевої Угоди, КЗпП України.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не виконуються зобов'язання взяті на себе відповідно до умов Галузевої Угоди щодо дотримання мінімальних соціальних гарантій, належних працівникові при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію, чим були порушені права позивача. Відсутність коштів у підприємства не є підставою для звільнення від взятих на себе зобов'язань

Згідно довідки № 0000403 від 29.08.2012 року, виданої Шахтопрохідник будівельним управлінням № 9 Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка», середньомісячний заробіток позивача , з січня по березень 2012 року складає 10819 грн. 08 коп.

Суд, у зв,язку з вимогами ст. 11 ЦПК України, не може вийти за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення на користь позивача одноразової допомоги у зв,язку зі звільненням у сумі 21500 грн. і тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Судом встановлено, що відповідач не порушив право позивача на отримання всіх сум, які належать йому при звільненні, передбачене ст. 116 КЗпП України, що не оспорювалось сторонами у судовому засіданні.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку

Оскільки положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України не застосовуються до правовідносин, що виникають у випадках несплати одноразової допомоги у зв,язку зі звільненням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин спричинення йому невиплатою йому одноразової допомоги моральних страждань, на які він послався як на підставу своїх вимог.

На основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 43 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рішенням Європейського суду з прав людини «Проніна проти України», ст. ст. 13, 16, 116, 117, 232, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про колективні договори і угоди», Гірничим Законом України, Галузевою Угодою між Міністерством палива та енергетики України, іншими власниками, що діють у вугільної галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, ст.ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка»про стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримку розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка»на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу у зв,язку з виходом на пенсію у сумі 21500 (двадцять одна тисяча п,ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка»в дохід держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) 60 коп. на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя