Рішення № 26610531, 10.09.2012, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 0827/6594/12

пр. № 0827/2-2482/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Брагіній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомості недійсним,

В С Т А Н О В И В:

9.07.2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, який в ході судового розгляду уточнив, в якому пояснив, що МІЖ ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Аваль»(правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») був укладений кредитний договір № СМ-200/004/2006 від 19.01.2006 року. Згідно з Кредитним договором , додаткових договорів № 1 від 8.06.2006 р., № 2 від 16.02.2007 р., № 3 від 16.03.2007 р., № 4 від 22.05.2007 р., № 5 від 26.06.2007 р., № 6 від 29.01.2008 р., а також на підставі Кредитних заявок від 19.01.2006 р., 6.02.2006 р., 9.02.2006 р., 20.02.2006 р. 17.01.2006 р., 29.03.2006 р., 8.06.2006 р., 16.03.2006 р., 22.05.2006 р., 26.06.2007 р., 29.01.2008 р., 12.02.2008 р., 12.02.2008 р., Банк надав ОСОБА_3 кредит на загальну суму 738000 доларів США.

Крім того, між сторонами було підписано додатковий договір № 9 від 8.10.2009 року внаслідок чого була проведена реструктуризація боргових зобовязань шляхом надання додаткового траншу для погашення заборгованості в розмірі 14985,28 доларів США.

ОСОБА_3, в свою чергу, зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі, а саме не пізніше 19.01.2013 року, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом у порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі.

На теперішній час ОСОБА_3 умови Кредитного договору не виконуються і станом на 16.08.2011 року заборгованість Позичальника перед Банком склала 4685,03 гривень, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2011 року по справі № 2-921/2011 та виконавчим листом.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 19.01.2006 року між Банком та ПП «Лаура»було укладено Договір іпотеки (майнової поруки) № РСМL-200/004/2006, відповідно до умов якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно окремі будівлі, а саме: будівля готелю літ. А, гараж літ. Ж, паркани 1,2,3,6, замощення 1, водограй № 5, контрольно-пропускний пункт 3.

Вказаний договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 115, у звязку із чим накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна: будівель, що знаходяться в будинку № 101-а по вул. Мокрянська в м. Запоріжжі, та належить ПП «Лаура»до припинення дії Договору іпотеки.

Згідно п.п. е), f), g), h) Договору іпотеки , впродовж всього терміну дії Договору Іпотекодавець зобовязаний :

-своєчасно повідомляти про існування іпотеки, створеної за цим договором, кожну третю особу, із якою іпотекодавець має, або має намір укласти, будь-яку угоду стосовно будь-якої частини предмета іпотеки, або відносно якої іпотекодавець чи стає будь-яким іншим чином зобовязаний стосовно будь-якої частини предмету іпотеки;

-без зволікань повідомляти іпотеко держателя про претензії будь-якої третьої сторони стосовно будь-якої частини предмета іпотеки, і вчиняти всі такі дії для захисту предмета іпотеки проти таких претензій;

-негайно повідомляти іпотекодержателя про зміну документів, що стосуються предмета іпотеки;

-не здійснювати будь-яке перепланування чи реконструкцію предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотеко держателя.

У разі порушення іпотекодавцем будь-яких із його зобовязань, іпотекодержатель має право на негайне виконання боржником боргових зобовязань, за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Але, всупереч умовам Договору іпотеки, право власності на предмет іпотеки, незаконним шляхом перейшло від ПП «Лаура»до ТОВ «Вайнона»на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 7.12.2009 року.

Виходячи зі змісту вказаного рішення, Банку стало відомо, що 13.11.2009 року Приватним підприємством «Лаура»були передані до статутного фонду ТОВ «Вайнона»будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мокрянська, 101-а, у тому числі будівля готелю, гараж готель, контрольно-пропускний пункт, паркани та замощення, які перебувають в іпотеці банку.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 7.12.2009 року вказаним вище будівлям було присвоєно нову адресу, а саме: з вул. Мокрянська, 101-а у м. Запоріжжі на вул. Садівництво, 13 у м. Запоріжжі.

У звязку з тим, що АТ «ТОП Банк»не надавав згоди на передачу ПП «Лаура»будівель та споруд, що є предметом іпотеки, до статутного фонду ТОВ «Вайнона», рішення господарського суду Запорізької області від 7.12.2009 року було оскаржено Банком до Вищого господарського суду України, який постановою від 14.07.2010 року скасував рішення від 7.12.2009 року та направив справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суддів. Ухвалою господарського суду Запорізької області 11.11.2010 року провадження по справі було припинено.

Проте, право власності на предмет іпотеки на момент оскарження Банком рішення від 7.12.2009 року, перейшло у власність від ТОВ «Вайнона2 до фізичної особи ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу обєкту від 29.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 1680.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу обєкту від 29.12.2009 року має бути визнано недійсним в судовому порядку, як такий, що вчинений з порушення вимог чинного законодавства та такий, зо порушує права позивача як іпотекодержателя.

У звязку із тим, що рішення господарського суду Запорізької області від 7.12.2009 року, на підставі якого було визнано право власності на спірну нерухомість за ТОВ «Вайнона»було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2010 року, ТОВ «Вайнона»не мало права здійснювати відчуження нерухомого майна, так як на момент підписання договору купівлі-продажу від 29.12.2009 року набуло прав власника на незаконних підставах.

Право власності на вказані обєкти були зареєстровані ОСОБА_4 в ОП ЗМБТІ 6.10.2010 року на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу., в звязку з чим реєстрація права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 є також незаконною та підлягає скасуванню.

Як стало відомо позивачу, право власності на нерухомість, яке є предметом іпотеки, на теперішній час належить ОСОБА_7 на підстави ухвали господарського суду Запорізької області від 17.03.2010 року по справі № 24/87д/10.

Виходячи з вищевикладеного, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу обєкту нерухомості, укладеного 29.12.2009 року між ТОВ «Вайнона»та ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити, без застосування наслідків недійсності договору, пояснивши, що банк звернувся до суду на захист свого порушеного права, що полягає в тому, що предмет іпотеки змінив власника, вважає, якщо договір буде визнано недійсним, то право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки може бути поновлено предявленням іншого позову після розгляду цієї справи. Також пояснив, що рішення Шевченківського суду від 14.06.2011 р. по справі № 0827/2-1159/11 за позовом банку до нового власника про відмову в стягненні заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що було залишено в силі ухвалою апеляційного суду від 24.10.2011 р. (справа 22-4780/2011 р.) на теперішній час скасоване Вищим спеціалізованим судом з розгляду кримінальних і цивільних справ та направлене на новий розгляд.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки банк не є стороною в договорі, що оспорює, в звязку з чим не може ставити про це питання.

Третя особа ОСОБА_3 також заперечує проти позову, пояснив, що борг з нього стягнуто за рішенням Жовтневого суду, він не відмовляється від своїх зобовязань перед банком, але власник іпотеки змінився на теперішній час і не має ніякого відношення до його зобовязань.

Треті особи ПП «Лаура», ОСОБА_7, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та про поданий позов, про своє бажання взяти участь в розгляді справи не заявили, в звязку з чим справа розглянута без їх участі.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до заявлених позивачем вимог, той спосіб, який обрав позивач для захисту свого права його право не поновлює.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач не є стороною правочину, який просить визнати недійсним, отже, в разі визнання його недійсним для позивача ніяких правових наслідків не настає.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд в ході судового розгляді всіляко сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи, розяснював особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджував про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Позивач свої змінені позовні вимоги не доповнював, і в тому вигляді, як вони заявлені, суд не може поновити порушене право позивача, в звязку з чим відмовляє в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 59-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 216 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомості недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: