Рішення № 26608924, 14.09.2012, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 14.09.2012

Справа № 2-3472/11

Номер провадження 2/818/799/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Корягіній Ю.С., за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання недійсними угоди про навчання студента і додаткової угоди до договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 вищий навчальний заклад „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі ЗНУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті держкредиту за навчання, зазначивши наступне.

Наказом від 28.08.2000 № 1140-с ОСОБА_2 було зараховано до ЗНУ на перший курс за спеціальністю «правознавство»на денну форму навчання, за рахунок кредиту на навчання.

28 серпня 2000 року між Запорізьким національним університетом та відповідачем була укладена Угода № 19 про надання ОСОБА_2 цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти.

18 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та позивачем була укладена Додаткова угода № 18 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти (далі Угода № 18).

Відповідно до умов Угоди № 18, позивач мав надати відповідачу освітні послуги за рахунок державних цільових коштів на кредитній основі, а відповідач зобовязувався повернути ці кошти протягом 15 років після закінчення навчання (по 1/15 кожний рік) та 3% річних за користування кредитом.

Згідно з розділом 1 Угоди № 18 позивач надав ОСОБА_2 для здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та спеціальністю правознавство за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету цільовий пільговий державний кредит у сумі 26 500 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч пятсот грн. 00 коп.) на весь термін навчання.

Відповідачу були надані освітні послуги згідно зазначеної Угоди № 18 з вересня 2000 року по червень 2004 року.

Наказом № 1140-с від 22.06.2004 р. ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «Бакалавр права».

У відповідності до розділу 4 Угоди № 18 відповідач повинен розпочати повернення кредиту починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання, тобто з 01.06.2005 р. по 01.06.2019 р.

Відповідно до довідки бухгалтерії Запорізького національного університету станом на 01.01.2011 р. сума заборгованості ОСОБА_2 складає 10 511 грн. 68 коп. (десять тисяч пятсот одинадцять грн. 68 коп., в тому числі відсотки за користування кредитом 3 445 грн. 00 коп.).

Відповідачу неодноразово були направлені листи з розясненнями та з вимогою сплатити суму боргу (останній 23.02.2011 року за № 19), але навіть після цього заборгованість не була погашена.

У звязку з вищевикладеним, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості по сплаті держкредиту на навчання 10 511 грн. 68 коп. (десять тисяч пятсот одинадцять грн. 68 коп., в тому числі відсотки за користування кредитом 3 445 грн. 00 коп.), суму сплаченого держмита у розмірі 106 грн. 00 коп., суму сплаченого платежу за інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. 00 коп.

ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Державного вищого навчального закладу „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі ЗНУ) про визнання недійсними Угоди про навчання студента і додаткової угоди до Договору, зазначивши наступне.

28 серпня 2000 року наказом №1140-с ОСОБА_2 (ОСОБА_3) було зараховано на 1-й курс ЗНУ за спеціальністю «правознавство»на денну форму навчання. На підставі цього наказу та Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2000 р. N 844 (далі- Порядок) 28 серпня 2000 року між Відповідачем та Позивачем була укладена Угода про навчання студента №19 (далі - Угода про навчання), якою їй був наданий кредит в сумі 2500,00 грн. строком на 12 місяців - з 01 вересня 2000 року по 31 серпня 2001 року. У бланку Угоди про навчання як третя Сторона вказаний ще акціонерно-комерційний-банк, однак дані будь-якого банку відсутні. Наказ МОН України від 13.06.2000 року «Про надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах», керуючись Порядком, встановив обов'язкову Форму угоди про навчання студента.

Як зазначив позивач, угода про навчання студента №19 не містить таких суттєвих даних затвердженої законодавчої Форми, а саме:

1)відсутня обов'язкова третя сторона - акціонерно-комерційний банк (тобто фінансово-кредитна установа, яка згідно законодавства України має право надавати кредитні кошти - наявність цієї сторони обов'язкова, оскільки чинне законодавство України та Статут ЗНУ не дає право Відповідачеві надавати студенту кредитні кошти зі стягненням відсотків за користування кредитом, бо вищий навчальний заклад не є фінансово-кредитною установою);

2)відсутні в п.2.1 Угоди дані щодо встановленої Банком квоти та підтверджуючих документів;

3)в п.3.1 Угоди не вказаний номер позичкового рахунку банка для перерахування кредитних коштів;

4)в п.9 Угоди юридична адреса та реквізити Банку відсутні.

Згідно п.п.11, 14 Порядку, кредит надається на підставі угоди між одержувачем кредиту, вищим навчальним закладом та банком, уповноваженим обслуговувати касове виконання (уповноважений банк). Кошти, передбачені на надання кредиту, на підставі копій угод рівними частинами щокварталу перераховуються через уповноважений банк вищому навчальному закладу, та повертаються одержувачем кредиту також через уповноважений банк. П.13 Порядку закріпив, що Угода укладається у чотирьох примірниках - по одному примірнику кожній із сторін, що її уклали, один примірник угоди передається вищим навчальним закладом переказувану коштів - Міністерству освіти і науки України. Таким чином, на думку позивача, Відповідач не дотримав вимог п.п.1.1., 2.1, 3.1 та 9 Форми угоди про навчання студента, встановленої Наказом МОН України від 13.06.2000 року «Про надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах».

Відповідно до частини першої статті 215 ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦКУкраїни (зокрема, це вимога щодо відповідності змісту угоди чинному законодавству України). То ж, зміст Угоди про навчання, укладена із ОСОБА_2 (ОСОБА_3), не відповідає ряду норм матеріального права - нормам ст.1054 ЦКУкраїни, п.п.11, 13, 14 Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від . форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2000 р. N 844 (на цей час втратив чинність, діяв на момент укладання угоди), п.п.1.1., 2.1, 3.1 та 9 Форми угоди про навчання студента, встановленої Наказом МОН України від 13.06.2000 року «Про надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах», у звязку з чим згідно ст.203 ЦКУкраїни не може визнаватися чинним. Цивільне законодавство України у разі визнання недійсним основного договору визнає недійсними й зміни до нього-додаткові угоди.

На підставі викладеного просить суд визнати недійсними Угоду про навчання студента №19 від 28.08.2000 року, укладену між ОСОБА_2, ЗНУ та Банком, і Додаткову угоду №18 від 18.11.2003 року до Договору №19 від 28.08.2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та у поясненнях, просить суд задовольнити їх в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, надавши письмові заперечення.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити позивачу у його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог, надавши письмові заперечення, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Наказом від 28.08.2000 № 1140-с ОСОБА_2 було зараховано до ЗНУ на перший курс за спеціальністю «правознавство»на денну форму навчання, за рахунок кредиту на навчання.

28 серпня 2000 року між Запорізьким національним університетом та відповідачем була укладена Угода № 19 про надання ОСОБА_2 цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти.

18 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та позивачем була укладена Додаткова угода № 18 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти (далі Угода № 18).

Відповідно до умов Угоди № 18, позивач мав надати відповідачу освітні послуги за рахунок державних цільових коштів на кредитній основі, а відповідач зобовязувався повернути ці кошти протягом 15 років після закінчення навчання (по 1/15 кожний рік) та 3% річних за користування кредитом.

Згідно з розділом 1 Угоди № 18 позивач надав ОСОБА_2 для здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та спеціальністю правознавство за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету цільовий пільговий державний кредит у сумі 26 500 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч пятсот грн. 00 коп.) на весь термін навчання.

Відповідачу були надані освітні послуги згідно зазначеної Угоди № 18 з вересня 2000 року по червень 2004 року.

Наказом № 1140-с від 22.06.2004 р. ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію «Бакалавр права».

У відповідності до розділу 4 Угоди № 18 відповідач повинен розпочати повернення кредиту починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання, тобто з 01.06.2005 р. по 01.06.2019 р.

Відповідно до довідки бухгалтерії Запорізького національного університету станом на 01.01.2011 р. сума заборгованості ОСОБА_2 складає 10 511 грн. 68 коп. (десять тисяч пятсот одинадцять грн. 68 коп., в тому числі відсотки за користування кредитом 3 445 грн. 00 коп.) (л.с. 11).

Відповідно до п. 22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916: «сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.

Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки МОН, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.»

Встановлено, що відповідачу неодноразово були направлені листи з розясненнями та з вимогою сплатити суму боргу (04.03.2010року за №607 (л.с.9); 23.02.2011 року за № 19(л.с.10)), але по теперішній час заборгованість не була погашена.

Таким чином, ЗНУ виконав свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі і належним чином.

Крім того, цільовий пільговий державний кредит для здобуття вищої освіти було надано ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. за рахунок коштів державного бюджету, тому сума заборгованості за цим кредитом має бути повернута до Державного бюджету України через вищий навчальний заклад, тобто ЗНУ. Заборгованість відповідача рахується як дебіторська заборгованість в бухгалтерській та фінансовій звітності ЗНУ та є недоотриманням коштів ОСОБА_4 бюджетом України.

У звязку з чим, позовні вимоги позивача ЗНУ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості підлягають задоволенню.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просить суд визнати недійсними Угоду № 19 від 28.08.2000 р. та Угоду № 18 від 18.11.2003 р. на підставі того, що в Угоді № 19 відсутня третя сторона, а саме акціонерно-комерційний банк.

Так судом встановлено, що форма угоди про навчання студента, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2000 р. № 200, передбачена для надання кредиту на навчання вищим навчальним закладом будь-якої форми власності, в тому числі і приватним.

ЗНУ є державним вищим навчальним закладом, який підпорядковується Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України. Також ЗНУ має статус неприбуткової установи. У звязку з цим ЗНУ знаходиться на казначейській системі обслуговування, тобто всі реєстраційні рахунки ЗНУ відкриті в Головному управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі ГУ ДКСУ у Запорізькій області), всі операції з грошовими коштами (в тому числі, кредитними) здійснюються відповідачем через ГУ ДКСУ у Запорізькій області.

Зазначене вище підтверджується відповідними документами:

1) листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.06.2011 р. № 1/11-4499 (л.с.74);

2) Статутом ЗНУ (л.с.75-78);

3) довідкою про включення розпорядника (одержувача) до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (л.с.80);

4) листом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 21.03.11 р. № 2916/10/151 про надання відповіді (щодо занесення ЗНУ до Реєстру неприбуткових організацій (установ) з 30.06.1998 р.) (л.с.81);

5) листом Управління бухгалтерського обліку та звітності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.02.12р. № 11/67-328 (л.с.82);

6) листом ГУ ДКСУ у Запорізькій області від 06.03.12 р. № 06-04/362-1960 про заборгованість перед бюджетом (за державним пільговим кредитом для здобуття освіти) (л.с. 79).

Норми, які регулюють діяльність фінансово-кредитних установ у сфері кредитування, а також вимоги до таких установ містяться у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У частині 3 ст. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що положення цього Закону не поширюються на діяльність Державного казначейства України.

Пунктом 6 частини 1 ст. 4 зазначеного Закону до фінансових послуг віднесено надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Фінансовою послугою, відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «молоді громадяни можуть одержувати за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання, незалежно від форм власності, що діють на території України».

Згідно з частиною 3 ст. 3 Закону України «Про вищу освіту»надання цільових пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є одним із шляхів забезпечення реалізації державної політики у галузі вищої освіти.

Отже, метою надання відповідачем цільового пільгового державного кредиту ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В., є саме здобуття нею вищої освіти, а не отримання прибутку чи збереження реальної вартості активів.

Виходячи з вищенаведеного, дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»не поширюється на діяльність вищих навчальних закладів в сфері надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти.

Як зазначалося раніше, Угоду № 18 від 18.11.2003 р. було укладено з метою приведення у відповідність чинному законодавству Угоди № 19 від 28.08.2000 р., а саме на виконання Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916. Зміст Угоди № 18 від 18.11.2003 р. повністю відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає Угоду № 19 від 28.08.2000 р. та Угоду № 18 від 18.11.2003 р. такими, що відповідають чинному законодавству України та не підлягають визнанню недійсними.

Посилання ОСОБА_3 у зустрічному позові, на те, що ЗНУ не надано підтвердження суми кредиту, наданого йому для здобуття вищої освіти, а також, що наданий їй кредит було повернуто відповідачем ЗНУ до Міністерства освіти і науки України на підставі листа останнього від 18.12.2006 р. № 11/67-844, є безпідставним з огляду на наступне.

Встановлено, що вартість навчання в першому семестрі 2000/2001 навчального року на денному відділенні за спеціальністю «правознавство»складала 4 000 грн. 00 коп. Це підтверджується затвердженням вартості навчання у першому семестрі 2000-2001 навчального року для осіб, які вступають до Запорізького державного університету (л.с. 83).

Відповідно до частини 5 ст. 61 Закону України «Про освіту»та частини 6 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту»розмір плати за весь строк навчання встановлюється вищим навчальним закладом та не може змінюватися протягом усього строку навчання.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.06.2000 № 200 МОН за погодженням з Міністерством фінансів України на 2000/01 навчальний рік встановило розмір кредиту 2 500 грн. 00 коп. у державному вищому навчальному закладі ІІІ ІV рівнів акредитації.

Оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. була зарахована на навчання за рахунок кредиту, то стягувати з неї плату за навчання в межах суми, яку не покрив кредит, наданий МОН України, відповідач не мав права. Тому сума фактичної оплати за навчання ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. у 2000/01 навчальному році склала саме 2 500 грн. 00 коп.

На наступні навчальні роки (2001/02, 2002/03, 2003/04) кредит надавався в розмірі, який відповідав вартості навчання позивача за вказаною спеціальністю, а саме в розмірі 4 000 грн. 00 коп. на один навчальний семестр (тобто 8 000 грн. 00 коп. на один навчальний рік).

Отже, ОСОБА_3 згідно Угоди № 19 від 28.08.2000 р. та Угоди № 18 від 18.11.2003 р. для здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр та спеціальністю правознавство за денною формою навчання було надано, за рахунок коштів державного бюджету цільовий пільговий державний кредит у сумі 26 500 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч пятсот грн. 00 коп.) на весь термін навчання. У звязку з закінченням терміну зберігання видаткові касові ордери знищено (л.с.94).

ОСОБА_3 були надані освітні послуги згідно зазначеної Угоди № 18 з вересня 2000 року по червень 2004 року.

Наказом № 1140-с від 22.06.2004 р. ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію «Бакалавр права». На підставі цього наказу позивачу видано диплом бакалавра з відзнакою серія АР № 25758388 від 30 червня 2004 р. (л.с.84). Таким чином, освітні послуги, передбачені зазначеними вище угодами, надані в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до п. 47 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. № 1074, вищий навчальний заклад в особі керівника звітує перед міністерством, у підпорядкуванні якого він перебуває, подає статистичну звітність та іншу інформацію відповідним державним органам. Також, Міністерство освіти і науки України наказом від 13.06.2000 р. № 200 зобовязало керівників вищих навчальних закладів ІІІ ІV рівнів акредитації подавати йому звітність про отримання кредитів на навчання.

Так, щодо використання коштів з Державного бюджету України, отриманих для надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, ЗНУ щорічно звітує перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, в підтвердження чого, суду надані відповідні документи, а саме: копії довідки про отримані та видані довгострокові кредити студентам для здобуття вищої освіти, а також довідки про отримання, розподіл та повернення довгострокових пільгових кредитів (л.с. 87-92).

Як вбачається з довідки про отримання, розподіл та повернення довгострокових пільгових кредитів, ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. видано цільовий пільговий державний кредит для здобуття освіти у сумі 26 500 грн. 00 коп.

Також встановлено, що ОСОБА_3 у 2006 році розпочала погашення заборгованості за кредитом, а саме сплатила 2 535 грн. 00 коп. на погашення відсотків за кредитом та 1766 грн. 67 коп. на погашення тіла кредиту (копії прибуткових касових ордерів (л.с. 85-86).

Таким чином, факт часткового погашення ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. заборгованості за кредитом є визнанням нею факту надання їй цього кредиту.

У вищезазначеній довідці також зафіксовано факт повернення відповідачем до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України суми кредиту у розмірі 1 766 грн. 67 коп. та суми відсотків у розмірі 2 535 грн. 00 коп. (усього 4 301 грн. 67 коп.).

Виходячи з вищенаведеного, посилання позивача на лист Міністерства освіти і науки України від 18.12.2006 р. № 11/67-844 щодо повернення до МОН України усієї суми наданих ЗНУ кредитних коштів з метою довести факт ненадання їй кредиту є безпідставним у звязку з тим, що в зазначеному листі йде мова про повернення до МОН України саме невикористаних залишків, які зберігаються на рахунках вищих навчальних закладів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника ЗНУ, процедура надання цільового пільгового державного кредиту здійснюється наступним чином:

1)кошти на надання кредиту передбачаються в ОСОБА_4 бюджеті України;

2)Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України розподіляє зазначені кошти між вищими навчальними закладами та направляє їх на відповідні рахунки цих закладів;

3)вищий навчальний заклад розподіляє кошти (в якості оплати за навчання) між особами, які успішно склали вступні іспити або навчаються на будь-якому курсі ВНЗ, та виявили бажання здобувати освіту за рахунок державного цільового пільгового кредиту (тобто між одержувачами кредиту);

4)вищий навчальний заклад здійснює зарахування кредитних коштів безпосередньо на власний рахунок в якості оплати за навчання одержувача кредиту у відповідний період. Зазначені кошти не видаються в готівковій чи безготівковій формі одержувачу кредиту.

Виходячи з вищенаведеного, факт надання ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_2) А.В. цільового пільгового державного кредиту, суд вважає доведеним.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово змінювала прізвище (відповідно свідоцтва про шлюб І-ЖС № 081623 від 01.04 2010року виданого Запорізьким міським відділом РАЦС Головного управління юстиції, актовий запис №1018 від 08.09.2006року; свідоцтва про зміну імені І-ЖС № 002133 від 13.08.2010року виданого Орджонікідзевським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №23) та на теперішній час є ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги ЗНУ обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Зустрічний позов ОСОБА_3 суд вважає не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, ЦК України, ст. 61 Закону України «Про освіту», ст. 64 Закону України «Про вищу освіту», ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916 «Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти», Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2000 р. № 844 «Про затвердження Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності», наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2000 р. № 200 «Про надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах», листом Управління бухгалтерського обліку та звітності Міністерства освіти і науки України від 18.12.2006 р. № 11/67-844, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: 69057, АДРЕСА_1, суму заборгованості по сплаті держкредиту на навчання у розмірі 10 511 грн. 68 коп. (десять тисяч пятсот одинадцять грн. 68 коп.), в тому числі відсотки за користування кредитом 3 445 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста сорок пять гривень 00 коп.) - на р/р 35215003004145 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 02125243.

Стягнути з ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: 69057, АДРЕСА_1, суму сплаченого держмита у розмірі 106 грн. 00 коп. (сто шість грн. 00 коп.), суму сплаченого платежу за інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. 00 коп. (сто двадцять грн. 00 коп.) - на р/р 31257272211022 в ГУДКСУ у Запорізької області, МФО 813015, ЄДРПОУ 02125243.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Державного вищого навчального закладу „Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання недійсними угоди про навчання студента і додаткової угоди до договору залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Повний текст рішення було виготовлено 18.09.2012року.

Суддя І.А.Крамаренко