Рішення № 26588185, 15.02.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-679/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі Таран К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду, розірвання договору поруки, -

в с т а н о в и в:

21 квітня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 08.11.2007 року був укладений кредитний договір N 490051443 між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" та ОСОБА_5 Відповідно до умов вищевказаного Договору, Відповідач зобов'язується надати йому кредит у сумі 50175,76 дол. США, для придбання транспортного засобу, строком на 84 місяці, з 08.11.07р по 08.11.14 р., договір було пролонговано до 08.11.2019року. Користуючись відсутністю у нього, як споживача банківських послуг з кредитування, спеціальних знань, з цих питань, неповною та недостовірною інформацію про валютне кредитування, що змусило його підписати Договір на кабальних і несправедливих умовах. В зв'язку з чим він змушений звернутися за допомогою до адвоката. Фактично видачі готівки згідно Договору п.2.7. Порядок надання Кредиту не відбувалося, а відбулася проводка операції купівлі-продажу доларів США за гривні в безготівковій формі, що підтверджується і сумою кредиту в якій є сума в центах США, а саме 76 центів, які нажаль не використовуються в обігу в банківській системі України. Тому вважає, що долари США в даному випадку виступали, як товар, який був реалізований за грошові кошти гривні, які в свою чергу фактично видавалися по Договору. Так п. 3.4 Договору містить умову в якій зазначено, що в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення Кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 %(один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення. Назвати такі умови справедливими та такими, що відповідають моральним засадам та цивільному законодавству, не можна взагалі, тому що пеня розмір якої сягає 365% річних такою не може бути апріорі, а може свідчити тільки про жадобу банка до надмірного збагачення за рахунок Позичальника, який попав у скрутне фінансове становище та яке не міг передбачити наперед. У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" N 2921-111 п.3 Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Порушуючи питання про те, що з моменту укладення Договору, на фінансовому ринку відбулося знецінення національної валюти гривні відносно долару США, які сторони Договору не могли передбачити та якимось чином запобігти, він змушений витрачати на обслуговування кредиту більше грошових коштів, так як отримує свої доходи в гривні та просив пролонгувати Договір на більший термін, а саме хоча б до 2019 року, при цьому не змінювати процентної ставки за користування кредитом, щоб зменшити навантаження по платі за кредит. Але підписавши додаток до Договору та новий графік погашення заборгованості, де не зазначалося про зміну процентної ставки по його зобов'язанням, а насправді розрахунок зроблений з урахуванням більшої процентної ставки ніж у Договорі. Ця обставина свідчить, що банк обманув його, та ніяким чином не вказав ні в Договорі про внесення змін і доповнень N 1 до кредитного договору N 490051443 від 08.11.2007р. укладеного 19.01.09року, а на власний розсуд зробив розрахунок з підвищеною ставкою плати за кредит. В зв'язку з чим не надав йому розрахунок платежів за користування кредитом, який відповідав його волі та інтересам, так як письмово його не повідомив про зміну відсоткової ставки. Згідно п.11.4 Договору: "Судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнський союз" у відповідності до його Регламенту ... " та п. 11.5 "Договір не є договором приєднання ... " Ці пункти Договору не відповідають дійсним обставинам так як Договір повністю був підготовлений у стандартній формі Відповідачем, який був підписаний сторонами Договору. При цьому п 11.4 Договору порушує його права та законні інтереси, гарантовані мені Конституцією України ст. 55 Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, ч.1 ст.22 Закону України ,,Про захист прав споживачів": "Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом." А остаточне вирішення заангажованим Третейським судом, учасником якого можливо є і банки, являється дискримінаційним по відношенню до нього, як сторони по Договору, при цьому такий суд не є органом правосуддя та судочинства в Україні. Отже, вважає, що п.11.4 є нікчемним та відповідно виключений з умов Договору, так як Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Банком проігноровано його права як споживача продукції, які захищені Законом України "Про захист прав споживачів", та відмова виконувати свої обов'язки, які у нього виникли в зв'язку з його зверненням до суду про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля N 19708616 від 05.11.2007року, по причині придбання неякісного автомобіля та відшкодування вартості і всіх витрат та збитків продавцем та неодноразовим повідомленням в письмовому виді Відповідача про обставини які не могли сторони передбачити. Вважає дії Відповідача несправедливими та агресивними по відношенню до нього, відмова підтримувати та захищати свій інтерес в суді, всупереч принципу добросовісності, Договір створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, тому права споживача вважаються в будь-якому разі порушені, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Просив визнати недійсним пункт 3.4 Договору N 490051443: "В разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення Кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 %(один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення." ; визнати недійсним пункт 11.4 Договору N 490051443: "Судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв'язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність(неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організацїі "Всеукраїнський фінансовий союз". Підписанням даного Договору сторони надають згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з даним Договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їі спору У Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих Сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику Сторін.; визнати недійсним пункт 11.5 Договору N 490051443: ,,договір не є договором приєднання та може бути змінений або розірваний тільки за взаємною згодою Сторін крім випадків, передбачених Договором або законодавством України. Правочин про його зміну або розірвання повинен бути вчинений у письмовій формі та скріплений печаткою Банку"; зобов'язати Відповідача зробити перерахунок за Додатком N1 до договору про внесення змін і доповнень N 1 від 19.01.2009 р. до кредитного договору N 490051443 від 08.11.2007 року між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_5 у відповідності з зміною дати остаточного повернення кредиту 08.11.2019 року та номінальної процентної ставки 10,7% річних.

20 липня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду, розірвання договору поруки. В обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що що 22 квітня 2010 року їй стало відомо, що відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору. 08.11.2007 року був укладений кредитний договір N 490051443 між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" та ОСОБА_5 Відповідно до умов Договору банк зобов'язується надати ОСОБА_5 кредит у сумі 50175,76 доларів США з платою 10,7% річних, для придбання транспортного засобу, строком на 84 місяці, з 08.11.07р. по 08.11.14 р. 08.11.2007 року був укладений договір поруки N 490051443-П між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" та нею. У відповідності з цим Договором поруки вона поручається за виконання ОСОБА_5 наступних обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Обов'язок повертати Банку Кредит рівними частинами, у терміни, визначені кредитним договором та додатком N 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 08.11.2014 року. В зв'язку з істотною зміною обставин, яку сторони не передбачали, а саме ростом курсу долара США по відношенню до гривні, що значно збільшувало виплати по кредиту, сторони домовились про укладення договорів від 19.01.2009 року про внесення змін і доповнень N 1 до кредитного договору N 490051443 від 08.11.2007 р. між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" та ОСОБА_5 і договору поруки N 490051443-П від 08.11.2007 року між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" та нею. 15.06.2010 року, вона довідалась, що Постійно діючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський Фінансовий Союз" прийняв рішення про стягнення достроково з неї та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором. Рішення прийнято всупереч вимогам Конституції України, законодавства України, договору поруки N 490051443-П від 08.11.2007 року, в Договорі поруки не зазначено застереження про розгляд спорів в третейському суді та не укладено третейської угоди, чим порушуються вимоги Закону України "Про Третейські суди". При цьому нехтуються мої права щодо захисту своїх інтересів в суді, та право на справедливий, повний та неупереджений розгляд спору в суді. У зв'язку з істотним порушенням Договору поруки ПАТ "Альфа-банк", а саме невизнанням припинення Договору поруки в зв'язку з збільшенням обсягу відповідальності змушена на підставі п.2 ст. 651 Цивільного кодексу України звернутися до суду з вимогою також розірвати договір поруки. Просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СОЮЗ" від 21.04.2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором N 490051443 від 08.11.2007 року про стягнення достроково з Відповідачів, якими є громадяни України ОСОБА_5, ОСОБА_3, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, п/р 29098212473401, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом - 341738,94 (триста сорок одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень 94 копійки), по процентах 37014,99 (тридцять сім тисяч чотирнадцять гривень 99 копійок), по пені - 57261,56 ( п'ятдесят сім тисяч двісті шістдесят одна гривня 56 копійок; розірвати Договір поруки N 490051443-П від 08.11.2007 року між Закрите акціонерне товариство "ОСОБА_4 - Банк" та ОСОБА_3; розірвати Договір про внесення змін і доповнень N 1 до Договору поруки N 490051443-П від 08.11.2007 року між Закрите акціонерне товариство "ОСОБА_4 - Банк" та ОСОБА_3 від 19.01.2009року.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи аракелова А.Р. заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не визнала та просила в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, 08.11.2007 року укладений кредитний договір N 490051443 між ЗАТ "ОСОБА_4 - Банк" (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_5 про надання кредиту у сумі 50175,76 доларів США з платою 10,7% річних, для придбання транспортного засобу, строком на 84 місяці, з 08.11.07р. по 08.11.14 р. (а. с. 8-17).

08.11.2007 року був укладений договір поруки N 490051443-П між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3, відповідно до умов якого, ОСОБА_3 поручається за виконання ОСОБА_5 обов'язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Обов'язок повертати Банку Кредит рівними частинами, у терміни, визначені кредитним договором та додатком N 1 до договору, не пізніше 08.11.2014 року.

Умови Кредитного Договору та Договору поруки сторонами узгодженні, про що свідчить особистий підпис сторін у Договорі (а. с. 63).

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обовязків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ЦК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору Позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили Позивача прийняти ці умови проти його волі.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд Кредитора і Позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та Правил.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 ЦКУ. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. За ст. 632 ЦКУ ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто вільною. Позивач звернувся до банку з проханням про видачу кредиту. З свого боку банком потреби Позивача було задоволено та надано кредит з урахуванням волі Позичальника.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦКУ зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі.

Отже, вказаний кредитний договір відповідає вимогам законодавства України.

Оцінюючи позовні вимоги про визнання визначених позивачем пунктів (умов) кредитного договору недійсними суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів порушень відповідачем прав чи інтересів позивача при укладенні кредитного договору, або доказів будь яких інших порушень діючого законодавства в діях відповідача при укладанні цього договору, тому у задоволенні ОСОБА_5 до закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору слід відмовити.

Слід зазначити, що згідно положень ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України.

Згідно п. 2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001р., за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат розгляду заявлених вимог ОСОБА_5, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди»із змінами і доповненнями, внесенимиЦивільним процесуальним кодексом Українивід 18 березня 2004 року N 1618-IV,Законом Українивід 15 березня 2006 року N 3541-IV, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається із Кредитного договору, сторони домовилися про розгляд спорів, розбіжностей або претензій, що виникають між сторонами із цього договору або у звязку з ним Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СОЮЗ", у відповідності із Законом України «Про третейські суди»та Регламентом Третейського суду за місцем проведення третейського розгляду та обумовили порядок розгляду спорів.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України,за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука є способом забезпечення виконання зобовязання (стаття 553 ЦК), договір поруки не створює обовязків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Законодавство України не передбачає обовязку банку чи іншої фінансової установи (кредитора) інформувати поручителя перед укладенням договору поруки про фінансовий та/або інший стан позичальника. Оскільки особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК), а порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або в повному обсязі (право вибору), то незадовільний майновий стан позичальника не є підставою для визнання договору поруки недійсним.

Виходячи з правової природи договору поруки та форми його складання, а також форми складання вище вказаного кредитного договору, вбачається, що укладений договір поруки не передбачає обовязкового нотаріального посвідчення, укладений у простій письмовій формі як і основне зобовязання кредитний договір.

Так, відповідно до норм ст.ст.3, 6, 11, 627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, договір поруки, які обовязково укладаються в письмові формі (ст.ст.553, 1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст.546, 547 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст.203 ЦК, а саме: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

При цьому, згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства в контексті встановлених в судовому засіданні фактичних обставин, враховуючи те, що порука носить похідний характер від забезпеченного нею зобвязання, суд не може погодитись із наведеними позивачем ОСОБА_3 у позові, її представником у судовому засіданні доводами, як підставами для задоволення позову та розірвання договору поруки і змін до нього.

Окрім того, суд не приймає до уваги як підставу для задоволення позову посилання ОСОБА_3 на недотримання сторонами спірного договору поруки встановлених законом істотних умов договору при укладенні зазначеного спірного договору.

З цього приводу слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено істотних умов договору поруки, при цьому з аналізу норм Параграфу 1, 3 Глави 49 ЦК України випливає, що договір поруки повинен містити положення, які дають змогу індивідуалізувати забезпечуване порукою зобовязання та боржника, а також такий договір повинен укладатись у письмовій формі.

Можливість виникнення будь-яких правовідносин між поручителем та боржником обумовлена виключно діями останнього в частині добросовісного та належного виконання забезпеченого порукою зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

Пунктом 5.1. договору поруки передбачено, що ОСОБА_3 повністю ознайомлена з умовами основного Основного (кредитного) договору.

Відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки № 490051443-П від 08.11.2007 року (а. с. 64) поручитель ОСОБА_3 ознайомлена із змінами до Договору, а тобто із усіма істотними змінами, про що свідчить її підпис у зазначеному Договрі про внесення змін.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду, розірвання договору поруки слід відмовити договір поруки укладено з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, у звязку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, враховуючи, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України, законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»; від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України», керуючись статтями 41, 42, 99 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), ст.ст. 11, 14, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 15, 18, 57-60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про захист прав споживача та визнання недійсним умов договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду, розірвання договору поруки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік