Рішення № 26585605, 21.09.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-4866/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 рокуЖовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Башмакова Є.А.

при секретарі Куляба Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

У квітня 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог, посилались на те, що 13 червня 2005 року між ним та ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»було укладено кредитний договір № 014/43272/3178/73, відповідно до умов якого останній надав позивачу кредит у сумі 86700,00 євро зі строком користування кредитними коштами до 12 червня 2011 року включно із сплатою 11 відсотків річних. Згідно договору застави № 014/08-02/1940 від 15 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за №524, у забезпечення вимог ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», які випливають з кредитного договору від 13 червня 2005 року, позивач передав у заставу рухоме майно, а саме автомобіль БMВ Е65/7451 (ВМW Е65/7451), 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Втім, 10 грудня 2009 року відповідачем - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2804, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль БMВ Е65/7451 (ВМW Е65/7451), 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, шасі № WBAНL21030DF60219, тип ТЗ легковий седан - В. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного транспортного засобу, пропонувалося задовольнити вимоги ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»до ОСОБА_5 у розмірі 69601,62 євро або 820916,31 гривень, з яких 39655,33 євро або 467714,79 гривень заборгованість за кредитом; 4508,92 євро або 53180,46 гривень заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 25437,37 євро або 300021,06 гривень пеня за порушення строків погашення кредитної заборгованості та відсотків терміном з 07 грудня 2008 року по 07 грудня 2009 року та суму в розмірі 4000,00 гривень - на відшкодування витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису. Позивач, вважає, що виконавчий напис вчинено за відсутності достатніх правових підстав, а тому просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та на їх задоволенні наполягала.

Представник відповідача ПАТ «ОСОБА_6 Аваль»у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що виконавчий напис нотаріус вчинений на законних підставах та за умов дотримання норм діючого законодавства.

Відповідач приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції свого представника у судове засідання не направив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своїй заяві до суду просили розглядати справу без їх участі та прийняти рішення на розсуд суду. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача ДМНО ОСОБА_3 та третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підставах.

Судом встановлено, що 13 червня 2005 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», в подальшому реорганізованого у Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», яке, в свою чергу, було реорганізоване у Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», та позивачем було укладено кредитний договір № 014/43272/3178/73, за умовами якого банк зобовязався надати кредит у сумі 86700,00 євро на термін до 12 червня 2011 року, а позивач зобовязався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією відповідного договору, наявного в матеріалах справи.

Також було встановлено, що 15 червня 2005 року між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», в подальшому реорганізованого у Відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», яке, в свою чергу, було реорганізоване у Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» був укладений договір застави, відповідно до умов якого у забезпечення зобовязань за кредитним договором № 014/43272/3178/73 від 13 червня 2005 року позивачем було передано в заставу автомобіль БMВ Е65/7451 (ВМW Е65/7451), 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією зазначеного договору.

Встановлено, що 10 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 2804, за яким було запропоновано звернути стягнення на звернути стягнення на автомобіль БMВ Е65/7451 (ВМW Е65/7451), 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір чорний, шасі № WBAНL21030DF60219, тип ТЗ легковий седан - В. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного транспортного засобу, було запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «ОСОБА_2 Аваль»до ОСОБА_5 у розмірі 69601,62 євро або 820916,31 гривень та 4000, 00 грн. на відшкодування витрат, повязанних із вчиненням виконавчого напису, що підтверджується копією зазначеного виконавчого напису, яка міститься в матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та у мовами укладених між сторонами договорів.

У відповідності до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат»від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязання.

За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат»від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до приписів ч. 1 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 3 березня 2004 року (далі за текстом Інструкція) для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний виконавчий напис було видано на підставі наступних документів: копія кредитного договору № 014/43272/3178/73 від 13 червня 2005 року; оригінал договору застави № 014/08-02/1940 від 15 червня 2005 року; розрахунок заборгованості станом на 07 грудня 2009 року; копії паспорту на імя позивача, копії претензії вих. №20-10/1400 від 15.07.2009 р., реєстру поштових відправлень від 20 липня 2009 року.

Проте, документами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які складені під час здійснення господарських операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Водночас, позивачем не надано, а позивачем не встановлено належних та достатніх доказів отримання при вчиненні напису нотаріусом від відповідача та позивача первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», а також суми процентів та пені, зазначені у написі, є безспірними.

Розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобовязання позивача за тілом кредиту, відсотками, процентами річних та пені, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум, та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»до позивача.

Про спірний характер зазначених правовідносин між позивачем та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»також свідчить наявність у проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справи за позовом ПАТ «ОСОБА_2 Аваль»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»від 02 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року № 1255-ІV, чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, вищезгаданий Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»від 02 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

З огляду на викладене, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Таким чином, нотаріус при вчиненні написів не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написами, чим порушив вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п. 284 Інструкції та підпункту «б»ч. 2 п. 1 Переліку та вчинив виконавчий напис всупереч норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Оцінюючі всі докази досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду справи в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису № 2804, вчиненого 10 грудня 2009 року таким, що не підлягає виконанню, вмотивованим та достатньо обґрунтованими з правової та доказової точки зору, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, враховуючи результат вирішення справи та у відповідності до ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 1700 гривень, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 гривень, які підтверджуються квитанціями № ПН3827 та № ПН3817 від 12 квітня 2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 87, 88, 89 ЗУ «Про нотаріат», п. п. 282-289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Визнати виконавчий напис нотаріуса № 2804, вчинений 10 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, таким, що не підлягає виконанню та його скасувати.

Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»(код ЄДРПОУ 14305909), та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат 47,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Є.А. Башмаков