Рішення № 26574876, 19.10.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 205/654/2012 Провадження № 22-ц/0290/2600/2012Головуючий в суді першої інстанції:Верьовочніков В.М.Категорія: 45 Доповідач: Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Колоса С.С., Войтка Ю.Б.,при секретаріСніжко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області та Державного підприємства «Браїлівський сокоморсовий завод»про визнання права власності на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою Браїлівської селищної ради на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися в суд з цим позовом 23 лютого 2012 року.

Зазначили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого Жмеринським структурним підрозділом КП «ВООБТІ»23 листопада 2009 року за реєстровим № 70, отримали у власність сільськогосподарське підсобне господарство як цілісний майновий комплекс нежитлових будівель, який розташований по АДРЕСА_1

Позивачі зазначають, що відповідно до розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 8 грудня 2009 року №726 їм був наданий дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтованою площею 14,3 га під належними об'єктами нерухомого майна.

Посилаючись на такі обставини позивачі просили визнати право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 14,6815 га, кадастровий номер 0521055300:07:003:0010, що розташована в АДРЕСА_1

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2012 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6. та ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 14,6815 га кадастровий номер:0521055300:003:0010, розташовану по АДРЕСА_1

Стягнуто в рівних частках з Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області та Державного підприємства «Браїлівський сокоморсовий завод»на користь ОСОБА_6. та ОСОБА_7 витрати по оплаті судового збору в сумі 2408 гривень.

У апеляційній скарзі Браїлівська селищна рада Жмеринського району Вінницької області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Посилається зокрема на те, що вказаним судовим рішенням порушуються права селищної ради, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території селищної ради, а в силу положень статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищна рада вирішує питання регулювання земельних відносин, в силу правил статті 28 та 33 цього ж Закону до її повноважень відноситься забезпечення виконання бюджету, а також здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загально державного та місцевого значення. Рішення суду призвело до незаконного відчуження земельної ділянки із земель Брайлівської селищної ради на користь позивачів у приватну власність, це також призвело до неможливості справляти плату за землю у формі орендної плати.

Вказали на те, що суд незаконно визнав право власності на земельну ділянку за позивачами, оскільки такі питання відносяться до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Представник Державного підприємства «Браїлівський сокоморсовий завод»у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу за обставин викладених у ній.

Прокурор, який вступив у справу в суді апеляційної інстанції в інтересах держави в особі Мінагрополітики України та Державного підприємства «Браїлівський сокоморсовий завод»також підтримав апеляційну скаргу з підстав вказаних у ній.

ОСОБА_7 заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно правилам частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2009 року позивачі придбали у власність сільськогосподарське підсобне господарство, як цілісний майновий комплекс нежитлових будівель, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Відповідно до даних витягу з державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 17 листопада 2011 року (а.с.17-19) та копії державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВН №001126 (а.с.21-23) ДП «Браїлівський сокоморсовий завод»надано у постійне користування земельна ділянка площею 115,2 га для підсобних і виробничих потреб.

Згідно повідомлення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 1 грудня 2011 року №344 вбачається, що дана земельна ділянка знаходиться в складі земельного масиву, який згідно державного акту на земельну ділянку належить Браїлівському сокоморсовому заводу та знаходиться в його постійному користуванні (а.с.31).

Встановлено і не оспорюється сторонами, що спірна земельна ділянка територіально розміщена в межах території Браїлівської селищної ради.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, як це вбачається із змісту рішення суду, що відповідно до встановлених судом обставин та у відповідності до положень частини 1 статті 377 ЦК України, частини 11 статті 118, частин 1,2,4 статті 120 ЗК України та пункту «є»частини 1 статті 141 цього Кодексу позивачі набули право власності на спірну земельну ділянку, оскільки купили нерухоме майно (нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу), які розташовані на спірній земельній ділянці.

З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки до таких висновків суд дійшов усупереч встановленим судом обставинам справи, а також судом неправильно застосовані норми матеріального права та не застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Так, відповідально до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»до виключної компетенції відповідної радим належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради -сесії.

Виходячи із зазначеного вище визнання судом за позивачами права власності на земельну ділянку законодавством не передбачено.

Відповідно до пункту 7 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно з яким при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх ) на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону у точній відповідності до нього. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки тощо.

Отже суд не дав належної оцінки всім встановленим обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому прийшов до помилкових висновків, що призвело до неправильного вирішення справи.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За правилами частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанції від 20 серпня 2012 року Браїлівською селищною радою сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1204 грн. (а.с. 73), а тому цю суму слід стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно на користь Браїлівської селищної ради.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, пунктами 3,4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Браїлівської селищної ради задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2012 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області та Державного підприємства «Браїлівський сокоморсовий завод»про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь Браїлівської селищної ради 1204 (одну тисячу двісті чотири) грн. витрат понесених при оплаті судового збору в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ С.С. Колос

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: