Рішення № 26565436, 25.07.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №7618\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„25" липня 2011 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.

при секретарі -Куляба Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом SIA «Bazes Elements»до Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», ОСОБА_1 про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Юридична особа Латвійської Республіки SIA «Bazes Elements»30 березня 2011 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ПП «Фабрика делікатесних сирів»та ОСОБА_1 про стягнення штрафу у розмірі 171 588 240,00 грн. за контрактом на поставку № 17-06-08 від 17.06.2008р. Позивач в своєму позові посилається на те, що відповідно до умов контракту ПП «Фабрика делікатесних сирів»зобов'язувалося здійснювати поставку тостерного сиру в кількості та в строки передбачені вказаним контрактом, а позивач зобов'язувався прийняти товар і сплати за нього узгоджену ціну за умовами контракту, але ПП «Фабрика делікатесних сирів»в порушення умов контракту не було здійснено жодної поставки товару в передбаченій контрактом кількості та строки. Крім цього, позивач посилався на укладений договір поруки від 17.06.2008р. між ним і ОСОБА_1 відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язувався нести повну солідарну відповідальність по контракту на таких умовах як і ПП «Фабрика делікатесних сирів»і за порушення умов контракту ОСОБА_1 і ПП «Фабрика делікатесних сирів» солідарно сплачують на користь позивача штраф передбачений за умовами контракту. Вважає вказані дії ПП «Фабрика делікатесних сирів»протиправними і просить стягнути солідарно з ПП «Фабрика делікатесних сирів»і ОСОБА_1 на його користь штраф у розмірі 171 588 240,00 грн.

Представники відповідачів в судовому засіданні визнали позов повністю, посилаючись на те, що дійсно було укладено контракт на поставку і договір поруки, але внаслідок того, що за укладеним кредитним договором №2085/02-07 від 28.11.2007р. між ПП «Фабрика делікатесних сирів» і Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»останній не виконав свої зобов'язання з кредитування ПП «Фабрика делікатесних сирів», у зв'язку з чим ПП «Фабрика делікатесних сирів»не змогло виконати свої зобов'язання по контракту.

Вислухавши пояснення представника позивача і представників відповідачів, оцінивши надані і встановлені докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обгрунтовними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні 17.06.2008р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено контракт на поставку № 17-06-08.

Пунктом 1.1 контракту № 17-06-08 від 17.06.2008р. сторони визначили, що відповідач 1 взяв на себе зобов'язання здійснювати поставку тостерного сиру в об'ємі 360 тон в місяць протягом 12 календарних місяців з 01.11.2008р. по 31.10.2009р. включаючи загалом 4320 тон, а позивач зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього 43 200 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 2.1. контракту, відповідач 1 зобов'язується готувати товар до відвантаження рівними партіями по 120 тон до десятого числа, двадцятого числа і останнього дня кожного місяця, про готовність партії товару до відвантаження відповідач 1 повідомляє представників позивача.

Відповідно до п. 2.2 контракту зміна щомісячного об'єму і графіка поставок може здійснюватися на підставі узгодженої з відповідачем 1 заявки позивача, заявка може бути подана будь-яким із вказаним способів: поштою, факсом, електронним листом, не менше чим за дві неділі до запланованих змін.

Як вбачається з матеріалів справи (пункт 2.3 контракту № 17-06-08) сторонами було погоджено перше відвантаження товару, яке повинно бути здійснене відповідачем 1 не пізніше 20.11.2008р., датою поставки товару є дата фактичної передачі товару уповноваженому представнику позивача.

Відповідно до п.2.4 контракту поставка здійснюється на умовах EXW в тлумаченні правил інтерпретації міжнародних комерційних термінів (ІНКОТЕРМС 2000), містом передачі товару є адреса: м.Запоріжжя, вул.Димитрова, 50. Право власності на товар переходить до позивача з моменту передачі товару перевізникові.

Відповідно до п.2.5 контракту позивач зобов'язаний забезпечити завантаження товару в транспортний засіб позивача таким чином, щоб виключити псування товару і пошкодження тари в ході транспортування із-за природних чинників, завантаження повинно бути завершене в продовж 4-х годин з моменту прибуття автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, відповідач 1 свої зобов'язання по поставці першої партії товару позивачу не виконав, товар в обумовлений контрактом строк не поставив.

Відповідно до ч.1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання є, відповідно до ст. 611 ЦК України, сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Абзацом другим ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одна з таких особливостей передбачена ст. 230 ГК України, згідно з якою штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, ст. 231 ГК України передбачено, що санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.1 контракту сторони передбачили, що у випадку невиконання вимог з поставки товару в об'ємах, передбачених п.1.1 контракту, відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 50 % від вартості недопоставленої продукції.

Таким чином, з урахуванням встановлення факту порушення відповідачем 1 умов договірних зобов'язань за контрактом №17-06-08 від 17.06.2008р., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доходить до висновку, що розмір штрафу за порушення договірного зобов'язання підлягає стягненню з відповідачів солідарно у сумі 171 588 240 грн. 00 коп. (43 200 000,00 доларів США (вартість товару, погодженого сторонами відповідно до умов контракту)/50% = 21 600 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить171 588 240,00 грн., еквівалент взято по курсу НБУ на 18.03.2011р. -100 доларів США=794,39 грн.)

Оскільки відповідач 1 в порушення ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, взяті на себе зобов'язання не виконав, товар в установлений строк не поставив, і не надав суду доказів відсутності його вини у невиконанні взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення штрафу за порушення договірного зобов'язання у розмірі 171 588 240,00 грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача 1, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 202, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 612, 622, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»(код ЄДРПОУ: 32875438) та ОСОБА_1 на користь юридичної особи Латвійської Республіки SIA «Bazes Elements»штраф у розмірі 171 588 240 грн. 00 коп.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»(код ЄДРПОУ: 32875438) і ОСОБА_1 на користь юридичної особи Латвійської Республіки SIA «Bazes Elements»судові витрати у розмірі 1 820 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його оголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя : Є.А.Башмаков