Ухвала суду № 26544419, 19.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року справа №2а/0570/11375/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Блохіна А.А., Юрко І.В., секретаря судового засідання Діденко О.С., за участі представника заявника Асадчого М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11375/2012 за поданням Державної податкової інспекції в м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" про стягнення з рахунків податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2012 року податковий орган звернувся до суду у порядку ст. 183-3 з даним поданням, яке вмотивоване встановленням факту несплати відповідачем у повному обсязі в установленому законодавством України порядку, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що є підставою для стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за відповідним рішенням суду, згідно до нормативних приписів Податкового кодексу України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 р. подання задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» (ЄДРПОУ 34686338, місцезнаходження: 85205, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, буд. 9) суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 533 777 (п'ятсот тридцять три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні подання відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що, суд першої інстанції, постановляючи рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому постанова, на його думку, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Апелянт посилається на норми ч. 4 ст. 12, абз. 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та норми Податкового кодексу України. Апелянт вказує на рішення Господарського суду Донецької області, які стосуються банкрутства Державного підприємства "Дзержинськвантажтранс". Апелянт посилається на те, що позивачем не надано належних доказів надіслання поданої вимоги відповідачу, що є необхідним для правильного розрахунку строку в 60-ти днів, який повинен минути з дня надіслання відповідного подання. Посилається на Конституцію України та норми Кодексу адміністративного судочинства України, та вказує, що судом першої інстанції допущені порушення деяких норм.

Представник заявника у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника заявника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дзержинськвантажтранс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач подав до ДПІ у м. Дзержинську податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року № 9049781984 від 17.08.2012 р., згідно якої сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду становить 533 777,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до першої податкової вимоги від 08.10.2008 р. № 1/43, сума податкового боргу становить 10 220,33 грн., у тому числі за основним платежем 10 000,00 грн. та з пенею 220,33 грн. (зазначена податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить підпис головного бухгалтера на корінці податкової вимоги). Відповідно другої податкової вимоги від 11.11.2008 р. № 2/51, сума податкового боргу становить 210 420,87 грн., у тому числі за основним платежем 204 865,43 грн. та з пенею 5 555,44 грн. (зазначена податкова вимога отримана відповідачем, про що свідчить підпис головного бухгалтера на корінці податкової вимоги).

Зазначені податкові вимоги не були оскаржені в адміністративному порядку та не були відкликані у зв'язку з несплатою.

Податковий борг з податку на додану вартість підтверджується зворотним боком облікової картки платника податків (платіж 14010100 податок на додану вартість) станом на момент звернення заявника до суду.

Таким чином, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 533 777,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9049781984 від 17.08.2012 р. за липень 2012 р. підлягає примусовому стягненню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення податкового подання з огляду на наступне.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У пункті 95.2 статті 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

За змістом підпункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні ПК України, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у поданні про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 183-3 КАС України, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 ПК України.

Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Передбачений частиною другою статті 183-3 КАС України строк у двадцять чотири години, протягом яких податковий орган у разі збільшення податкового боргу після надсилання податкової вимоги має право звернутися з відповідним поданням, слід обчислювати з нуля годин дня, що настає за останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, визначеного за правилами статті 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Податкові вимоги відповідачем не були оскаржені в адміністративному порядку та не були відкликані, у зв'язку з несплато

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2009 р. було порушено справу № 45/179Б про банкрутство Державного підприємства «Дзержинсьвантажтранс» та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, і з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Податкові зобов'язання зі сплати податку виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство підприємства, тому дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачаються.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 2, ст. 160, ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" у справі № 2а/0570/11375/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2012 р. у справі № 2а/0570/11375/2012 за поданням Державної податкової інспекції в м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства "Дзержинськвантажтранс" про стягнення з рахунків податкового боргу - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 22 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді: Блохін А.А.

Юрко І.В.