Рішення № 26543372, 24.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/10285-2012 24.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл"

до Київської міської ради

про визнання права власності

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

Від позивача: Якушко Д.А.

Від відповідача: Палій Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл" звернувся з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та на будівлю павільйону КПП площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7. Позовні вимоги обґрунтовані набувальною давністю на спірне майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що посилання позивача на норми ст. 344 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки вказана норма не передбачає визнання права власності на земельну ділянку.

Також Київська міська рада відзначає, що рішенням № 820/2230 земельна ділянка на Дніпровській Набережній, 3-7 у Дніпровському районі міста Києва передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет»для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що спірні об'єкти нерухомості, на які претендує Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл", знаходяться на земельній ділянці, яка є сусідньою із тією, що передавалась в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет». Крім того, позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки на Дніпровській Набережній, 3-7 у Дніпровському районі міста Києва із Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультінет»укладався за іншою адресою строком на три роки і на даний час припинив свою дію.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що право власності на спірне майно має набуватися в іншому порядку та, крім того, звернув увагу на те, що земельна ділянка, розташована на Дніпровській Набережній, 3-7 у місті Києві, була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет».

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.09.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.1995 р. між Харківською районною державною адміністрацією міста Києва та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Тірас Інтернешнл»укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), за умовами якого Харківська районна державна адміністрація міста Києва, на підставі розпорядження від 14.12.1995 р. № 532, зобов'язалась передати, а позивач -прийняти у тимчасове користування земельну ділянку площею 1 311 кв.м., в тому числі за рахунок земель Київської міської ради народних депутатів, на умовах короткострокової оренди до 31.12.1998 р. під розміщення автостоянки по Дніпровській набережній у Харківському районі міста Києва.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації міста Києва № 430 від 06.07.1998 р. «Про надання земельних ділянок в тимчасове короткострокове користування піж приміщення архітектурних малих форм та продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок наданих для вищезазначених цілей»Спільному українсько-американському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Тірас Інтернешнл»продовжено строк дії договору оренди до 01.08.2001 р.

30.09.1998 р. між Харківською районною державною адміністрацією міста Києва та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Тірас Інтернешнл»укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), за умовами якого Харківська районна державна адміністрація міста Києва, на підставі розпорядження від 06.07.1998 р. № 430, зобов'язалась передати, а позивач -прийняти у тимчасове користування земельну ділянку площею 2 338 кв.м., в тому числі під забудовою -30 кв.м., автостоянка -2 308 кв.м. на умовах короткострокової оренди до 01.08.2001 р. під розміщення автостоянки по Дніпровській набережній, 7 у місті Києві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що після закінчення договору оренди від 30.09.1998 р. він продовжував відкрито володіти і користуватись автостоянкою та павільйоном КПП на Дніпровській Набережній, 7 у місті Києві та систематично сплачувати плату за землю, у зв'язку з чим вважає, що до нього перейшло право власності на вищевказане майно за набувальною давністю.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Правом власності, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

З аналізу наведеної норми випливає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Тобто, наведене свідчить, що володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Судом встановлено, що позивач на протязі тривалого часу систематично та відкрито користується автостоянкою та павільйоном КПП, що розташовані по Дніпровській набережній, 7 у місті Києві та були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл" на підставі договору договір на право тимчасового користування землею від 30.09.1998 р.

За змістом ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Стаття 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносить земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Із практики застосування слів та словосполучень автостоянкою є спеціально обладнане місце для стоянки автотранспорту, що має тверде покриття, а також може мати огорожу, в тому числі тимчасову.

У матеріалах справи міститься висновок про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій павільйону КПП, розташованого на території автостоянки у Дніпровському районі міста Києва по вул. Дніпровській Набережній, 7 від 19.03.2012 р., складений Дочірнім підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут «Донецький промбудндіпроект»Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», у якому зазначається, що вищевказана будівля являє собою одноповерхову споруду прямокутної форми за габаритними розмірами за зовнішніми межами стін 2,1*2,1 м., висотою 2, 82 м., відноситься до нерухомого майна, знаходиться в нормальному технічному стані та може експлуатуватися у майбутньому.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 замощення, разом із колодязями, вигрібними ямами, огорожами, воротами віднесено до господарських споруд, які в свою чергу є об'єктами нерухомості та, відповідно, підлягають інвентаризації.

Слід відзначити, що інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Відкритість та безперервність володіння є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

При цьому, пунктом 8 Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Тож, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто відлік строків, про які йдеться в частині першій статті 344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, може починатися з 01.01.2001 р.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2009 р. № 34/121пн.

В свою чергу, суд відзначає, що позивач почав відкрито володіти та користуватись спірними об'єктами більше, ніж за три роки до набрання чинності Цивільним кодексом України, норми якого, зокрема, передбачають набуття права власності за набувальною давністю.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, термін дії договору на право тимчасового користування землею від 30.09.1998 р. закінчився 01.08.2001 р., а відтак -саме з цього часу позивач є таким, що володіє та користується спірним майном.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що користування майном -автостоянкою (замощення), площею 2 308 кв.м., та будівлею павільйону КПП площею 4, 41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7 не порушуються права та інтереси інших осіб. Доказів зворотного суду не надано.

Щодо посилань відповідача на рішення Київської міської ради № 820/2230 від 18.11.2004 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет»передано земельну ділянку на Дніпровській Набережній, 3-7 у Дніпровському районі міста Києва для будівництва житлового будинку з офісними приміщеннями та прилеглим паркінгом, суд звертає увагу на те, що у даному випадку позивач просить визнати право власності на майно, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, в той час як Товариству з обмеженою відповідальністю «Мультінет»було передано в оренду земельну ділянку, що знаходиться на Дніпровській Набережній, 3-7 у місті Києві.

Таким чином, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тож, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють інститут власності, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до норм ст. 344 Цивільного кодексу України набув право власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м., та на будівлю павільйону КПП площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7, а відтак -вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл" задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас Інтереншнл" (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 16, кв. 15, код ЄДРПОУ 20060576) право власності на автостоянку (замощення), площею 2 308 кв.м. та будівлю павільйону КПП площею 4,41 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 7.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.