Рішення № 26543340, 21.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/7991-2012 21.08.12

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"

до Суб'єкта підприємницької діяльності Гуцало Анжеліки Володимирівни

про стягнення 32 788,48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Колісниченко А.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності Гуцало Анжеліки Володимирівни (далі-Відповідач) про стягнення суми основного боргу з урахуванням пені, інфляційної складової та 3% річних в розмірі 32 788,48 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за комунальні послуги та утримання будинку і прибудинкової території згідно договору на оплату за комунальні послуги та утримання прибудинкової території №1/08 від 01.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, з якої вбачається, що фактично остання є заявою про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням пені, інфляційної складової боргу та 3% річних в розмірі 38 350,12 грн.

Суд прийняв подану заяву до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, ухвали суду направлялись на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців адресу (станом на 13.07.2012 року): 02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 18, кв. 63, проте конверти до суду повернулись, з відміткою - «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" та Суб'єктом підприємницької діяльності Гуцало Анжелікою Володимирівною укладено договір № 1/08 на оплату за комунальні послуги та утримання прибудинкової території, умовами якого передбачено, що відповідач передає, а позивач приймає на себе обов'язок утримувати будинок та прибудинкову територію, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маяковського, 20, кв. 98 у м. Києві в належному стані.

Відповідно до п.2.2. договору відповідач зобов'язався в термін до 20 числа кожного місяця, перераховувати на розрахунковий рахунок позивача плату за отримані комунальні послуги, а також плату за утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно п.5.2. договору у випадку недодержання строку перерахування на розрахунковий рахунок позивача коштів згідно п.2.3. цього договору, відповідач повинен сплатити 3 % річних від простроченої суми та пеню у розмірі 0,5 % від загальної суми за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що строк дії цього договору з 01.07.2008 р. по 01.07.2009 р.

Відповідно до п. 9.2. договору, договір вважається продовженим, якщо за два місяці до закінчення строку не надійде заява про відмовлення від діючого договору.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він є чинним на день прийняття рішення по справі.

Судом встановлено, що позивачем було надано послуг відповідачеві за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2012 р. на загальну суму 29 034,06 грн., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості, однак відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 1 843,93 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 27 190,13 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № 1/08 на оплату за комунальні послуги та утримання прибудинкової території від 01.07.2008 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 030,63 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 121,68 грн. пені, 1 645,86 грн. 3 % річних та 3 551,95 грн. інфляційної складової боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору № 1/08 на оплату за комунальні послуги та утримання прибудинкової території від 01.07.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору надав послуг на загальну суму 29 034,06 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2012 р., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості, однак відповідач за надані послуги розрахувався частково в сумі 1 843,93 грн. (копія в матеріалах справи).

У зв'язку з тим, що станом на час вирішення спору відповідач за надані послуги розрахунків не провів, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 27 190,13 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість відповідача у розмірі 27 190,13 грн., а позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням пені, інфляційної складової боргу та 3% річних в розмірі 38 350,12 грн., де основний борг позивач заявив в розмірі 31 030,63 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1/08 на оплату за комунальні послуги та утримання прибудинкової території від 01.07.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 27 190,13 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 121,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 2 121,68 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 645,86 грн. 3 % річних та 3 551,95 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних і встановлено, що позивачем здійснювалися нарахування на суму заборгованості більшу ніж фактична.

За розрахунком суду, сума 3 % річних становить 1 506,98 грн., а інфляційної складової боргу становить 2 621,64 грн., розрахованих за період з 20.02.2009 р. по 01.06.2012 р., а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності Гуцало Анжеліки Володимирівни (02156, м. Київ, вул. Курчатова, буд. 18, кв. 63, код - 20007881356) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ -31776030) 27 190 (двадцять сім тисяч сто дев'яносто) грн. 13 коп. -основного боргу, 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 68 грн. пені, 1 506 (одну тисячу п'ятсот шість) грн. 98 коп. 3 % річних, 2 621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 64 коп. інфляційної складової боргу та 1403 (одну тисячу чотириста три) грн. 45 коп. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.08.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.