Рішення № 26543069, 24.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2012 р. Справа 2/63/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"" 01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, 21018, м.Вінниця, пл. Гагаріна, 2

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості 44 955,96 грн. згідно кредитного договору №08.30/08-КД від 29.04.2008р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Верещак В.М. - за довіреністю;

відповідача, не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 44 955,96 грн. згідно кредитного договору №08.30/08-КД від 29.04.2008р. в тому рахунку:

- 40 727,00 грн. - неповернута сума кредиту,

- 1497,27 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту,

- 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення по кредиту,

- 200,45 грн. - пені по кредиту,

- 1646,89 грн. - заборгованість по відсоткам,

- 25,68 грн. - пеня по відсоткам,

- 315,39 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків,

- 91,05 грн. - 3% річних за порушення строків сплати відсотків по кредиту.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.09.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №2/63/2012/5003 та призначено до розгляду на 24.10.2012 року.

24.10.2012 р. представником позивача було подано заяву №б/н від 22.10.2012 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/1160/12 від 23.10.2012 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що за період з 10.09.2012 р. по 23.10.2012 р. відповідачем частково погашено заборгованість по кредиту в розмірі 11 115,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1357,57 грн. В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 32 483,39 грн. - з яких:

- 29 612,00 грн. - неповернута сума кредиту,

- 1497,27 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту,

- 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення по кредиту,

- 200,45 грн. - пені по кредиту,

- 289,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом:

- 25,68 грн. - пеню по відсоткам,

- 315,39 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків,

- 91,05 грн. - 3% річні за порушення строків сплати відсотків по кредиту.

Подана позивачем заява №б/н від 23.10.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання призначене на 24.10.2012 року не з"явився, відзиву на позовну заяву та додаткових доказів, витребуваних ухвалою суду від 14.09.2012 р. не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 20.09.2012 р.

Разом з тим, 23.10.2012 р. від останнього надійшла поштова телеграма (вх. № канцелярії суду 08-36/104/12 від 23.10.2012 року), в якій останній клопоче про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням.

Вказане клопотання судом відхиляється, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Отже, чинне законодавство не позбавляє відповідача права направити до суду повноважного представника у встановленому порядку для представництва своїх інтересів в суді, однак цього зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Вінницької філії, яке згідно з п.1.1. Статуту ПАТ "ВТБ Банк" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16.07.2010 р. (протокол №54) в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"", (далі-кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №08.30/08-КД.

Згідно з п. 1 договору кредитор на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належним чином використовувати та повернути кредитору суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі згідно умов договору, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим договором.

Сума кредиту - 341 000,00 грн. (п.1.1. кредиту), строк користування - по 28 квітня 2013 року (включно) (п.1.4. договору). За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 20% річних (п.1.5. договору).

Відповідно до п.3.1. договору погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка.

25.06.2009 р. сторони уклали договір про внесення змін №1 до кредитного договору від 29.04.2008 року №08.30/08-КД, яким внесли зміни зокрема до розділу 3 "Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту", виклавши його в наступній редауції:

"3.1. Спосіб погашення кредиту та процентів: щомісячно відповідно до Графіка погашення кредиту і сплати процентів. 3.3. За користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному в п.1.1. договору або в розмірі, який змінений у відповідності до вимог цього договору. 3.4. Проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 27 числа та в останній робочий день кожного календарного місяця. Період, за який сплачуються проценти - з 28 числа (включно) попереднього місяця по 27 число (включно) поточного місяця.

П.5.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановленому цим договором.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов"язок, передбачений договором щодо надання відповідачеві кредиту в сумі 341 000,00 грн., що стверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №ТR.17508.1 від 29.04.2008 року.

Однак, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за договором щодо своєчасності повернення кредиту та сплати відсотків за його користування в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 40 727,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі - 1646,89 грн.

Разом з тим, згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 22.10.2012 року та доданих до неї документів, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач частково здійснив погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1357,57 грн., що стверджується платіжним дорученням №169 від 18.09.2012 р. на суму 667,66 грн. та платіжним дорученням №170 від 18.09.2012 р. на суму 689,91 грн.

Стосовно погашення заборгованість по кредиту в розмірі 11 115,00 грн. суд зазначає, що платіжне доручення №171 від 18.09.2012 р. про сплату вищевказаної суми містить призначення платежу: "погашення прострочених відсотків по кредиту згідно кредитного договору №08.30/08-КД від 29.04.2008 р. ФОП ОСОБА_1І.", проте представником позивача в судовому засіданні усно пояснено, що вказані кошти були зараховані банком в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді за позивачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 29 612,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 289,32 грн.

Відповідно до п.8.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 (трьох) банківських днів - пеня не нараховується.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1497,27 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту, 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення по кредиту, 200,45 грн. - пені по кредиту, 25,68 грн. - пені по відсоткам, 315,39 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків, 91,05 грн. - 3% річних за порушення строків сплати відсотків по кредиту.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що стверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №ТR.17508.1 від 29.04.2008 року на суму 341 000,00 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом виконав не належним чином. У зв'язку з цим, за відповідачем утворилась заборгованість, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглянувши подану позивачем заяву №б/н від 22.10.2012 р. про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому суд враховує положення п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

У разі зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 11 115,00 грн. - заборгованості по кредиту, 1357, 57 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, позивач не позбавлений права в майбутньому повторно звернутись з позовом до суду в частині стягнення відповідних сум.

Однак, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач частково здійснив погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1357,57 грн., що стверджується платіжним дорученням №169 від 18.09.2012 р. на суму 667,66 грн. та платіжним дорученням №170 від 18.09.2012 р. на суму 689,91 грн. та заборгованості по кредиту в розмірі 11 115,00 грн., що стверджується платіжним доручення №171 від 18.09.2012 р., що свідчить про відсутність предмета спору між сторонами в цій частині.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними відповідними змінами та доповненнями господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.

В силу ж п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Крім того, згідно зі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Отже, суд відхиляє заяву позивача №б/н від 22.10.2012 року про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 11 115,00 грн. - заборгованості по кредиту та 1357,57 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, оскільки вказане призводить до неправомірного повернення сум судового збору з Державного бюджету, та натомість приходить до висновку про припинення провадження у справі в цій частині по. п.1-1. ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту підлягають задоволенню в розмірі 29 612,00 грн. та вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 289,32 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1497,27 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту за період з 31.08.2009 року по 09.09.2011 року, 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення по кредиту за період з 31.08.2009 року по 09.09.2012 року, 200,45 грн. - пені по кредиту за період з 29.05.2012 р. по 09.09.2012 р., 25,68 грн. - пені по відсоткам за період з 29.03.2012 р. по 09.09.2012 р., 315,39 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за період з 29.10.2008 року по 09.09.2012 р., 91,05 грн. - 3% річних за порушення строків сплати відсотків по кредиту за період з 29.10.2008 року по 09.09.2012 р.

Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.8.1. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 (трьох) банківських днів - пеня не нараховується.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача

- 1497,27 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту за період з 31.08.2009 року по 09.09.2012 р.,

- 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення по кредиту, період з 31.08.2009 року по 09.09.2012 року,

- 200,45 грн. - пені по кредиту за період з 29.05.2012 р. по 09.09.2012 р.,

- 25,68 грн. - пені по відсоткам за період з 29.03.2012 р. по 09.09.2012 р.,

- 315,39 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за період з 29.10.2008 року по 09.09.2012 р.,

- 91,05 грн. - 3% річних за порушення строків сплати відсотків по кредиту за період з 29.10.2008 року по 09.09.2012 р. заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 11 115,00 грн. - заборгованості по кредиту та 1357,57 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом по п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати судовий збір покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , код інд. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"" (21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 14359319) 29 612,00 грн. - заборгованості кредиту, 1497,27 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту, 452,23 грн. - 3% річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту, 200,45 грн. - пені по кредиту, 289,32 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 25,68 грн. - пеню по відсоткам, 315,39 грн. - інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків, 91,05 грн. - 3% річні за порушення строків сплати відсотків по кредиту, 1609,50 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 11 115,00 грн. - заборгованості по кредиту та 1357,57 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом припинити, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 26 жовтня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, - позивачу 01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, 21018, м.Вінниця, пл. Гагаріна, 2

4 - відповідачу АДРЕСА_1