Ухвала суду № 26542560, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-3908/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок-2»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 10.12.2009

у справі № 2-а-30352/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок-2»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 26.12.2008 № 00000918800/0.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 10.12.2009 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ «Городок-2»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 204, ст. 228, ст. 627, ст.628, ст. 882 Цивільного кодексу України та процесуального права: ст. 7, ч. 4 ст. 11, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не було виявлено доказів тому, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін чи свідчило про намір сторін ухилитися від оподаткування шляхом складання документів, які б дали підстави отримати податкову вигоду зі зменшення податкових зобов'язань.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 877885,02 грн., в тому числі 585256,68 грн. основного платежу та 292628,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 23.12.2008 № 7226/18/32437898, про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за період з 01.04.2006 по 30.06.2008.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит за господарськими операціями з придбання у ТОВ «ПБК Вертикаль»підрядних робіт на підставі вчинених у період з 02.04.2207 по 07.06.2008 правочинів, які в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави. Така позиція обґрунтована відсутністю у вказаного контрагента позивача необхідних умов ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, а також укладанням таким контрагентом цивільно-правових угод переважно з контрагентами, які не виконують податкових зобов'язань з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Судоми першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР), яке б позбавляло його права податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій з придбання робіт у ТОВ «ПБК Вертикаль».

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності, правил оподаткування не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій не доведено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу про нікчемність правочинів, виходячи із того, що сторони не домовились щодо всіх істотних умов договору, відсутності проектно-кошторисної документації та належним чином оформлених документів щодо виконання підрядних робіт, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність у позивача мети на отримання безпідставної податкової вигоди шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про нереальність господарських операцій з придбання позивачем товару, оскільки останні не ґрунтуються на доказах.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому допущені сторонами (господарюючими суб'єктами) при вчинення правочину порушення вимог цивільного законодавства чи правил ведення господарської діяльності, зокрема невідповідність правочину певним вимогам цивільного та господарського законодавства, само по собі не може свідчити про наявність протиправної мети на настання відповідних протиправних наслідків, оскільки недотримання вимог такого законодавства є підставою для оспорювання таких правочинів їх сторонами чи іншою заінтересованою особою в суді і такі правочини не є нікчемними в силу вимог закону.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) робіт та послуг, також не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок-2»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 10.12.2009 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло