Ухвала суду № 26542395, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року м. Київ К-23853/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -ДПІ)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі № 2-а-7991/09/2570

за позовом відкритого акціонерного товариства "Таксосервіс" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.12.2008 № 0005482320/0 визнано протиправним та скасовано з тих мотивів, що сума ПДВ у складі вартості придбаних транспортних засобів (автобусів), включена позивачем до податкового кредиту, відповідає частці використання цих автобусів в оподатковуваних операціях платника.

На зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ подана касаційна скарга, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що спірні автобуси були придбані позивачем виключно для надання послуг з перевезення пасажирів у межах населеного пункту за регульованими тарифами, тобто для використання у неоподатковуваних операціях, у зв'язку з чим ПДВ у складі їх ціни не включається до податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 22103 грн. (у тому числі 17355 грн. за основним платежем та 4748 грн. за штрафними санкціями) було прийнято ДПІ за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2008 по 31.09.2008. Результати цієї перевірки зафіксовано в акті від 16.12.2008 № 931/23/03119718. Під час цієї перевірки було встановлено факт придбання позивачем у вересні 2008 року автобусів ПАЗ-3204 загальною вартістю 2 979 800 грн. (у тому числі 496 633,33 грн. ПДВ) для надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту за регульованим тарифом.

Правова позиція податкового органу по справі, покладена в основу оспорюваного донарахування, полягає у тому, що використання придбаних основних засобів у неоподатковуваних операціях виключає можливість віднесення ПДВ у складі їх вартості до податкового кредиту.

Відхиляючи зазначений довід ДПІ як неспроможний, попередні судові інстанції послалися на те, що, як підтверджується наявними у справі доказами (договорами, актами виконаних робіт, нарядами-довідками тощо), фактично спірні автобуси використовувалися позивачем для надання послуг з перевезення пасажирів на міжміських маршрутах та для виконання приватних перевезень, а до податкового кредиту Товариством було віднесено суму ПДВ, пропорційну частці використання цих транспортних засобів у операціях, які є об'єктом оподаткування ПДВ.

Така правова оцінка обставин справи цілком узгоджується з вимогами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, судові інстанції з достатньою повнотою встановили фактичні обставини, що входять до предмета доказування у справі, всебічно та повно їх дослідили, у сукупності оцінили подані учасниками спору докази, правильно застосували норми права та прийняли законні та обґрунтовані рішення.

Твердження ДПІ, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Отже, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі № 2-а-7991/09/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко