Ухвала суду № 26542340, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/54031/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаряГордієнко Л.М,представника позивача - Карпенко О.В.,

представника відповідача - Шила М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р.

у справі № 2а-5476/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс»(далі -позивач, ТОВ «Метрудтранс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.03.2012 р. № 0000472208.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р. і ухвалити нове ріщення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Метрудтранс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм чинного законодавства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Метрудтранс»з питань правильності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в частині питань визначених постановою, за результатами якої складено акт від 24.02.2012 р. № 88/23-10/34980991.

В ході перевірки податковим органом встановлено факт відсутності надання послуг та поставки товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а відповідно про нікчемність укладених договорів.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та пункту 198.1 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 4 860 000, 00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на суму 53 333, 33 грн., за травень 2010 року на суму 65 000, 00 грн., за червень 2010 року на суму 175 000, 00 грн., за липень 2010 року на суму 366 667, 00 грн., за серпень 2010 року на суму 283 333, 00 грн., за вересень 2010 року на суму 791 667, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 391 667, 00 грн., за листопад 2010 року на суму 366 667, 00 грн., за грудень 2010 року на суму 383 333, 00 грн., за січень 2011 року на суму 501 667, 00 грн., за квітень 2011 року на суму 498 333, 00 грн., за червень 2011 року на суму 575 000, 00 грн., за липень 2011 року на суму 408 333, 00 грн.

15.03.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000472208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 198.1 статті 198, статті 185 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 502 503,00 грн., у тому числі 4 860 000, 00 грн. - основний платіж, 1 642 503, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі -ПКУ), який набрав чинності 01 січня 2011 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період, який перевірявся податковим органом, ТОВ «Метрудтранс»мало правовідносини з ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Агенство «Віасат», ТОВ «РМА «Монамі», з якими були укладені договори на надання відповідних послуг, що підтверджується актами про виконання робіт/послуг та податковими накладними, які мають всі законодавчо встановлені реквізити, тобто оформлені належним чином.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що реальне здійснення господарських операцій, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, надавало позивачу право на формування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов