Ухвала суду № 26542230, 24.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Київ К-13819/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Рівне (далі -ДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

у справі № 2-а-3502/08 (22а-18269/08/9104)

за позовом приватного підприємства "Промкомплектторг" (далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2008 № 00011872342/0/23-121. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що на час здійснення спірних господарських операцій з приватним підприємством «Макметбрухт»та складення ним податкових накладних, за якими податкова інспекція не визнала право позивача на податковий кредит, зазначений контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту 82118 грн. ПДВ за податковими накладними, складеними постачальником без наявності реєстрації платником ПДВ.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 106 753 грн. (у тому числі 82118 грн. за основним платежем та 24635 грн. за штрафними санкціями), було прийнято податковим органом за наслідками проведення виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового зобов'язання в декларації з ПДВ за березень 2008 року, оформленої актом від 18.06.2008 № 842/23-400/21099497. Правова позиція податкового органу, покладена в основу цього донарахування, зводиться до того, що позивач у розшифровці по контрагентам зазначив про формування податкового кредиту у сумі 82118,48 грн. по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТПК-Україна», реєстрацію платником ПДВ якого було анульовано за актом від 16.12.2006; у той же час на підтвердження податкового кредиту у вказаній сумі Підприємством було надано податкові накладні, складені приватним підприємством «Макметбрухт», свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ також було анульовано за ініціативою податкового органу 12.01.2008.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї ж статті Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У розгляді цієї справи попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту до декларації за березень 2008 року зазначення позивачем індивідуального податкового номеру товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ТПК-Україна»було спричинено допущеною опискою. Фактично позивачем було задекларовано податковий кредит у сумі 82118 грн. за операціями з поставки приватним підприємством «Макметбрухт»товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів також встановили, що спірні операції (наслідки яких були відображені позивачем у податковому обліку у березні 2008 року за фактом отримання податкових накладних від контрагента) були здійснені у січні 2008 року до моменту анулювання реєстрації приватного підприємства «Макметбрухт»платником ПДВ. Тобто на час здійснення цих операцій та складення спірних податкових накладних названий постачальник мав статус платника ПДВ та був правоздатним учасником господарського обороту. Подальше ж скасування реєстрації особи як платника ПДВ не позбавляє складені ним до моменту такого скасування податкові накладні сили первинних документів.

За таких обставин суди, встановивши реальність виконання спірних операцій з поставки товару позивачеві, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення Підприємства права на податковий кредит за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Макметбрухт», та правомірно задовольнили позов.

Твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій. В силу ж статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Рівне відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 у справі № 2-а-3502/08 (22а-18269/08/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько