Ухвала суду № 26541963, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2012 р. м. Київ К-17073/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Малюга Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року

у справі № 2а-30870/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Станімекс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Станімекс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13 лютого 2008 року №000052305/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 13 лютого 2008 року № 000052305/0.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ ВП «Станімекс», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року -без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого ТОВ ВП «Станімекс», за результатами якої був складений акт № 710/16-007/25610225 від 12 лютого 2008 року.

За висновками акта перевірки, ТОВ ВП «Станімекс»не має права на отримання бюджетного відшкодування, яке фактично виникло внаслідок зменшення основного платежу згідно акту перепровірки від 10 лютого 2005 року № 28 на суму 18825,82 грн. відповідно до підпункту «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

13 лютого 2008 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000052305/0, яким згідно підпункту «б»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановила відсутність у ТОВ ВП «Станімекс»права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв'язку з чим відмовила у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18825,82 грн., у тому числі: 6239,00 грн. -по декларації № 92315 від 09 листопада 2004 року, 11726,00 грн. -по декларації № 17476 від 19 квітня 2004 року, 860,82 грн. -по декларації № 118695 від 02 лютого 2005 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом після спливу строку, визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; сума 18825,82 грн. декларувалася ТОВ ВП «Станімекс»не як бюджетне відшкодування, а в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість; належних та допустимих доказів правомірності зменшення сум бюджетного відшкодування, а також підстав для такого зменшення, податковим органом не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент подачі податкових декларацій) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно абзацу 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент подачі податкових декларацій) Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у податкових деклараціях з податку на додану вартість № 92315 від 09 листопада 2004 року, № 17476 від 19 квітня 2004 року, № 118695 від 02 лютого 2005 року ТОВ ВП «Станімекс» суми податку на додану вартість 6239,00 грн., 11726,00 грн. та 860,82 грн. відповідно декларувало в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних звітних періодів з цього податку.

За приписами підпункту «б»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18825,82 грн., слугував висновок податкового органу, викладений у акті перевірки № 710/16-007/25610225 від 12 лютого 2008 року, про те, що ТОВ ВП «Станімекс»не має права на отримання бюджетного відшкодування, яке фактично виникло внаслідок зменшення основного платежу згідно акту перепровірки від 10 лютого 2005 року № 28 на суму 18825,82 грн.

Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано доводами, викладеними у касаційній скарзі, зазначений акт перепровірки від 10 лютого 2005 року № 28 у ДПІ у Київському районі м. Харкова відсутній.

При цьому, посилання податкового органу на рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 10 лютого 2005 року № 28 «Про відміну податкового повідомлення-рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій», яким було скасоване податкове повідомлення-рішення № 0004262600/0 від 18 жовтня 2004 року на суму 54914,00 грн. та підтверджено податковий кредит по деклараціях № 129909 від 19 лютого 2003 року, № 14487 від 20 травня 2005 року, № 44054 від 19 серпня 2003 року та № 69525 від 19 листопада 2003 року, правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки вказане рішення стосується інших податкових періодів, ніж ті, які вказані у податковому повідомленні-рішенні № 000052305/0 від 13 лютого 2008 року.

Крім іншого, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом після спливу строку, визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

За таких обставин, висновки судів про те, що перевіркою, на підставі якої було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив, є обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна