Ухвала суду № 26541801, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37792/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Сумської міжрайонної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпей»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р.

у справі №2а-6534/10/4870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпей»(надалі -ТОВ «Вімпей»)

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі -Сумська МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Сумської МДПІ від 14.06.2010р. №0000262300/0/630/23 та №0000272300/0/631/23.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2011р.) позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000272300/0/631/23 від 14.06.2010р. в частині визначення зобов'язання у розмірі 11749,13грн. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 0,11грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вімпей»про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010р. за №0000262300/0/630/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15243,85грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7621,93 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010р. за №0000272300/0/631/23 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19054,81грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9527,41грн. і прийнято в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги -задоволено. Скасувати податкові повідомлення-рішення Сумськї МДПІ від 14.06.2010р. №0000262300/0/630/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15243,85грн. та штрафних санкцій в сумі 7621,93грн. та №0000272300/0/631/23 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19054,81грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9527,41грн. В іншій частині постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. залишена без змін.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010р.

Позивач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, не погоджуючись із рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011р. та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах відповідача та позивача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати податків, зборів, обов'язкових платежів ТОВ «Вімпей»за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., про що складено акт від 31.05.2010 р. №93/23/22982825/16.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 19054, 81грн. та податку на додану вартість в сумі 15243,85грн. у зв'язку із безпідставним наданням позивачем знижок при реалізації паливно-мастильних матеріалів іншим юридичним особам.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2010р.:

- №0000262300/0/630/23, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15243,85грн. та 7621,93грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000272300/0/631/23, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток і сумі 836913,50грн. та 418456,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною перевіркою відображеного показника (887937грн.) рядку 04.13 Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12»на підставі журналів - ордерів №2 «Рахунки в банках», № 631 «Розрахунки з постачальниками»встановлено їх завищення у сумі 359870грн.

За 2008р. ТОВ «Вімпей»задекларовано об'єкт оподаткування в сумі 49658грн. та нараховано податку на прибуток в сумі 12415грн. (звітна декларація за 2008р. №26324 від 07.02.2009р.).

В подальшому, до Сумської МДПІ у 2010 році ТОВ «Вімпей»подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 27.04.10 №7243 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким уточнюються валові витрати за 2008 рік в сумі 359870грн.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Вімпей» при розрахунку залишків товарів в роздрібній торгівлі (рах.282) та при визначенні торгівельної націнки на реалізований товар (рах.285) занижено балансову вартість запасів товарів за І квартал 2007р. в сумі 83123грн. (105043грн.-убуток 21917грн.), за півріччя 2007р. - в сумі 279556грн., за 9 місяців 2007р. - в сумі 503672грн., за 2007р. на суму 771586грн., за І квартал 2008р. в сумі 202672грн. (224793грн - убуток 22121грн.), за півріччя 2008р. - в сумі 535900грн. (562446грн.-26546грн.), за 9 місяців 2008р. в сумі 963852грн., за 2008р. на суму 1147086грн. (1281688грн.-134602грн.), за І квартал 2009р. в сумі 168272грн., за півріччя 2009р. - в сумі 398364грн., за 9 місяців 2009р. - в сумі 683278грн., за 2009р. на суму 916871грн. за рахунок включення ПДВ до собівартості реалізованого товару, чим було порушено вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ТОВ «Вімпей»при веденні бухгалтерського обліку не застосовував рахунок собівартості проданого товару, торгівельні націнки відображені по дебету рахунка 282 «Товари в торгівлі»методом до проводок та червоним сторно без відображення їх по дебетових та кредитових оборотах рахунку 285 «Торгова націнка», що привело до порушення визначення собівартості реалізованих товарів шляхом її завищення на суму ПДВ та заниження залишків товару на кінець звітного періоду.

Отже, під час перевірки вказано на порушення вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999р. за №246, яким передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Порушення позивачем правил визначення собівартості товарів підтверджується розрахунком, складеного позивачем, згідно якого при визначенні собівартості товару позивачем враховується ПДВ у складі торгової націнки на товар. Між тим, податок на додану вартість не є складовою торгової націнки на товар, а являється обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня, що здійснюється платником у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, судами попередніх інстанцій обґрунтовано вказно на правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 14.06.2010р. про визначення суми основного зобов'язання у розмірі 782765,69грн. та штрафної санкції в сумі 391382,84грн.

Крім того, податковим органом правомірно прийнятого податкове повідомлення рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 29942,24грн., оскільки позивач, як встановлено під час судового розгляду справи, погодився з встановленим відповідачем фактом повторного включення у 2009р. курсових різниць до валових витрат в сумі 79846грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, підприємство може реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, в тому числі що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Зокрема, п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 зазначеної норми права, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Однак, жоден з обумовлених випадків, не підпадає під порушення, описане в акті перевірки, а саме: продаж паливно-мастильних матеріалів юридичним особам, які не є пов'язаними з позивачем особами в розумінні пункту 1.26 статті 1 вказаного Закону за зніженими цінами.

При цьому, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість»не містять положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована зі знижкою, тобто за ціною, що є нижчою ніж у прейскуранті цін на таку продукцію.

Отже, оскільки податковим органом в акті перевірки не наведено та не надано суду доказів перевищення цін, які податковий орган вважає звичайними, є підставою для скасування нарахованого позивачеві зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

- ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої вартості однорідних запасів;

- вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

При визначенні приросту/убутку запасів ТОВ «Вімпей»застосовувався метод середньозваженої оцінки запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках 282 «товари в торгівлі та 285 «націнка на товари».

Згідно даних головної книги за 2007 рік залишок на рахунку 281 «товари на складі»станом на 01.07.2007р. становить 62500грн., що не заперечував представник позивача в судовому засіданні, а у податковій декларації з податку на прибуток за І півріччя 2007р. у рядку А1 (балансова вартість запасів на складах) Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів Додатку К1/1 зазначено 33305 грн.

Таким чином, позивачем було занижено суму приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007р. на 29195грн. та занижено валовий дохід за 2 квартал 2007 р. на суму 29195 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення рішення від 14.06.2010р. про нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7298,75грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 3649,38грн. є обґрунтованим.

Твердження контролюючого органу про заниження валових доходів на суму 2995484рн. та валових витрат на суму 135579грн. ґрунтувалися на заниження позивачем балансової вартості запасів товарів за рахунок включення ПДВ до собівартості реалізованого товару. При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Отже, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Сумської міжрайонної державної податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпей»-залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.І. Степашко