Ухвала суду № 26540891, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-24557/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р.

у справі № 2-а-1772/08

за позовом Державного підприємства «Висоцьке лісове господарство»

до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Висоцьке лісове господарство»(далі -позивач, ДП «Висоцьке лісове господарство») звернулось до суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі -відповідач, Дубровицька МДПІ) про визнання частково нечинними податкових повідомлень -рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. позов задоволено. Визнано нечиними податкові повідомлення-рішення Дубровицької МДПІ № 0000662340/0 від 24.10.2003 р., № 0000662340/1 від 17.11.2003 р., № 0000662340/2 від 27.01.2004 р., № 0000662340/3 від 26.03.2004 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Дубровицька МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Висоцьке лісове господарство», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Дубровицька МДПІ провела перевірку ДП «Висоцьке лісове господарство», за результатами якої було складно акт від 22.10.2003 р. №35-23/00992740-101. В акті перевірки було зазначено порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.

ДП «Висоцьке лісове господарство» на підставі контракту від 03.11.2000 р. № 2000-22, укладеного з фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братіслава), експортувало продукцію на 61 477,39 євро, валютна виручка надійшла у сумі 48 317,82 євро, а у сумі 3 553,63 євро і 9 605,94 євро (граничний термін надходження валютної виручки відповідно 12 та 28 березня 2002 року), як встановлено контролюючим органом, на момент перевірки не надійшла. Наведене стало підставою для нарахування позивачу 61 605,21 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі контракту від 20.12.2001 р. № 2002-12, укладеного з фірмою «Євро-Тімбер» (Словаччина, Братислава), ДП «Висоцьке лісове господарство» експортувало лісопродукцію на 132 679,28 євро і отримало валютну виручку у сумі 117 169,5 євро з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків. Станом на 01.09.2003 р. заборгованість нерезидента склала 15 509,78 євро. Податковим органом нараховано 60 162,81 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі контракту № 2003-42 від 10.12.02 позивачу нараховано пеню у сумі 1 238,71 грн. за порушення надходження валютної виручки в законодавчо встановлені терміни.

24.10.2003 р. Дубровицька МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000662340/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 124 112,00 грн., у тому числі 123 092 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1 020,00 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна.

За розглядом первинної і повторної скарг позивача, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.10.2003 р. № 0000662340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а скарги - без задоволення та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, податковим органом на адресу позивача надіслані податкові повідомлення-рішення від 17.11.2003 р. № 0000662340/1, від 27 січня 2004 року № 0000662340/2 та від 26.03.04 № 0000662340/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які оскаржуються позивачем в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 123 006,73 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що валютною виручкою слід рахувати оплату за фактично поставлений товар, а різниця в сумах, що виникла внаслідок застосування різних методів вимірювання, не може вважатися валютною виручкою, а тому нарахування пені на цю різницю є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 7.1 Контрактів № 2000-22 від 03.11.2000 р. № 2002-12 від 20.12.2001 р. та № 2003-42 від 10.12.2002 р. приймання товару здійснюється покупцем згідно відгрузочних документів продавця шляхом електронного поштучного обміру кількості за участю експерта незалежної сторони (незалежна міжнародна контрольна організація «Інспекта Словаків»), статус якої підтверджено державною ліцензією на право проведення такої експертизи, з укладенням акта (протоколу) про приймання товару по кожному вагону. Результати приймання є обов'язковими для обох сторін. Покупець надає продавцю акти (протоколи) про приймання засобами факсимільного зв'язку в 5-ти денний строк з дати приймання товару і поштою в 45-денний (30-денний строк по контракту № 2002-12 від 20.12.01 р. та контракту № 2003-42 від 10.12.02 р.) з дати відправки товару.

Позивачем надано документи, які вказують на наявність недостач та недостатню якість частини продукції, про що свідчать контрольні сертифікати та акти прийому, складені незалежною контрольною організацією «Інспекта Словаків»(Словаччина).

В результаті недостачі оплачена була лише та частина продукції, яка прийнята покупцем. В подальшому сторони зовнішньоекономічних контрактів погодили, що поставленою вважається та частина продукції, яка прийнята за участю незалежної контрольної організації «Інспекта Словаків»(Словаччина), про що свідчить відсутність будь-яких претензій сторін контрактів одна до одної.

Згідно статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(далі -Закон) один з принципів свободи зовнішньоекономічного підприємництва є право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до статті 5 Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконих актів, які створюють умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеження права здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 7 Закону визначено, що регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою законів України, угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх рахунки у терміни виплати заборгованостей, але не пізніше 90 к\д з дати митного оформлення продукції, що експортується.

Норма статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»регулює лише ті відносини, за яких зарахування валютної виручки повинно бути проведено виходячи із взаємних зобов'язань сторін, що склалися.

Згідно зі статтею 14 Закону суб'єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не суперечать інтересам України та відповідають міжнародним правилам.

Відтак, якщо покупцем оплачено вартість поставленої продукції за її фактичною кількістю, то валютною виручкою слід вважати виручку за фактично поставлену продукцію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов