Ухвала суду № 26540629, 16.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/44946/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року

у справі № 2а/1270/1514/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Солур»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення сум відшкодування ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Солур»звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592360/0 від 20.08.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року та січень 2010 року, стягнення відшкодування ПДВ в сумі 1507229,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважають, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведені позапланові виїзні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Алюмінієва Компанія «Солур»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Перевіркою підтверджено частину заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, однак, неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, що пов'язано з проведенням відслідкування ланцюгів постачання товарів (послуг) до виробника або імпортера. За результатами перевірок порушень порядку формування сум бюджетного відшкодування встановлено не було.

На підставі висновків про порушення позивачем пп. 1.8 ст. 1, пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7, пп.7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР), податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено довідками контролюючого органу №967/23-616/34525315 від 06.11.2009 року та №1074/23-616/34525315 від 02.12.2009 року.

Відповідно до пп.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме податковими накладними, відповідно до яких позивачем отримано товар за укладеними договорами. Також, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з чим позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами.

Крім того, як правильно зазначено судами, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі №2а/1270/1514/1270 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 19.10.2012р.