Постанова № 26538796, 17.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року 2а-4184/12/1070

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 ,

час прийняття постанови : 13 год. 05 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представника позивача - Чехоєвої Н.М.

представника відповідача - Герасименко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика "Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000272301 від 12.07.2012р.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика "Київ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000272301 від 12.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.06.2011р. посадовими особами Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району (далі - Відповідач) на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення від 19.06.2012р. № 3207/10/22-519, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011р.

Відповідно до Акту перевірки №173/22-5/33715556 від 19.06.2012 року було встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч. 1.2, ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»при придбанні товарів, а також, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до зниження сплати податку на додану вартість, за жовтень 2011р. у сумі - 50947,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №00000272301 від 12.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 684,00 грн. (50 947,00 грн. - основний платіж - 12 737,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Акт відповідача базується на твердженні того, що правочини здійснені TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ», як покупцем, з одного боку та TOB «Кітіллар», як Постачальником з іншого боку, визнано як такі, що мають ознаки нікчемності, не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України) та вказано, що товарний характер операцій фінансово-грошовими потоками наявними документами, наданими до перевірки, не підтверджено.

Позивач не погодився з висновками вищезазначеного Акту перевірки від 19.06.2012р., та відповідно до норм Податкового кодексу України подав заперечення на даний Акт, але рішенням про розгляд заперечення відповідач залишив акт без змін.

Також, за результатами адміністративного оскарження, Державна податкова адміністрація в Київській області рішенням про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення № 00000272301 від 12.07.2012 року залишено без змін.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням - рішенням не погоджується та вважає, що зазначене рішення про донарахування податку на додану вартість є необґрунтованим та незаконним, що порушує права і законні інтереси TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ», тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Чехоєва Н.М. підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Герасименко К.Ю. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснила, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення є такими, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика «Київ»зареєстроване 22.08.2005 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридичну особу, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №088398.

19.06.2011р. посадовими особами Державної податкової інспекції Києво-Святошинського району на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.06.2012 року №356, була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011року, за результатами якої складено Акт від 19.06.2012 року №173/22-5/33715556 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2011 року.

Відповідно до Акту перевірки №173/22-5/33715556 від 19.06.2012 року було встановлено порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч. 1.2, ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»при придбанні товарів, а також, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвели до зниження сплати податку на додану вартість, за жовтень 2011р. у сумі - 50947,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №00000272301 від 12.07.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63 684,00 грн., з яких 50 947,00 грн. - основний платіж, 12 737,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився з висновками вищезазначеного Акту перевірки від 19.06.2012року та відповідно до норм Податкового кодексу України подав заперечення №653 від 04.07.2012 року на даний акт, але рішенням про розгляд заперечення від 09.07.2012 року за №3672/10/22-532 відповідач залишив акт без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №00000272301 від 12.07.2012 року, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, між TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»(покупець) та TOB «Кітіллар»(продавець) було укладено договір поставки від 01.10.2011 року за №06-10 .

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність, покупець прийняти та оплатити товар, іменований надалі «Товар», в асортименті та кількості згідно заявок «Покупця».

Згідно вказаного договору ТОВ «Кітіллар» передав у власність ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»шкіру для підкладки т. 0.9-1.1 41079910 та шкіру для верху взуття т.2.2.-2.4 41079210.

На підставі умов договору поставки від 01.10.2011 року №06-10 , ТОВ «Кітіллар»на адресу ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»виписано наступні податкові та видаткові накладні №16 від 06.10.2011 року на загальну суму 150640, 60 грн. в тому числі ПДВ -25106, 77грн. та №35 від 20.10.2011 року на суму 155040, 20 в тому числі ПДВ-25840,03 грн.

ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Кітіллар»за жовтень 2011 року у розмірі 574026 грн.

18.11.2011 року позивачем було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, в якій було задекларовано суму податкових зобов'язань -664603 грн., суму податкового кредиту -574026 грн., сума податку, яка підлягає до сплати в бюджет -90577 грн.

В ході перевірки було встановлено, що по ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» рахуються розбіжності у складі податкового кредиту за рахунок встановлення по ТОВ «Кітіллар»ознак нікчемності та як наслідок укладення правочинів з ознаками нікчемності.

Аналізом податкової декларації з ПДВ , поданої ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ»за жовтень 2011 року встановлено, що за даними перевірки сума податкового кредиту повинна складати -523079 грн. (відхилення - 50947 грн.), сума ПДВ , яка підлягає до сплати в бюджет -141524 грн. (відхилення 50947 грн. )

Підставою для нарахування 63684 грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене Актом перевірки порушення позивачем ч.5 ст. 203, ч. 1.2, ст. 2154, ст. 216 ЦК України, а також, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що базується на твердженні, що правочини здійснені TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ», як Покупцем, з одного боку та TOB «Кітіллар», як Постачальником з іншого боку, визнано як такі, що мають ознаки нікчемності, не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України) та вказано, що товарний характер операцій фінансово-грошовими потоками наявними документами, наданими до перевірки, нібито не підтверджено.

Вказані висновки податкового органу є протиправними, у зв'язку з наступним.

Згідно вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Але не нижче звичайних цін. Визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абзац перший пункту 201.10 статті 201 Кодексу).

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у платника податку у разі наявності податкової накладної та здійснення господарської операції.

Податковий орган в акті перевірки не заперечує наявність оформлених відповідно до встановлених вимог податкових накладних, як однієї із підстав формування податкового кредиту.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України.

До основних видів діяльності ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ», згідно з Статутом підприємства від 22.10.2008 року, разом з іншими також відносяться: оптова та роздрібна торгівля взуттям; надання посередницьких послуг, виробництво взуття.

Реальність та фактичність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кітіллар»підтверджуються тим фактом, що позивач, як платник податку, має всі необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень. Наявність у позивача вказаних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності відповідачем не оспорюється.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.

Одним із основних реквізитів, відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Отже, тільки матеріальні носії та первинні документи (записи, макети з маркетингових досліджень) засвідчують одержання, зберігання даної інформації, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції.

Так зокрема, при розгляді справи К-1972/10, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками попередніх судових інстанцій, що для формування податкового кредиту досить первинних документів таких як податкові накладні. Зокрема в ухвалі від 13 липня 2010 року ВАС України, зазначив, що: «Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового період)».

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, витрати на оплату послуг наданих TOB «Кітіллар», як постачальником підтверджені належними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, оплата товару була проведена у безготівковій формі з розрахункового рахунку позивача, згідно наступних платіжних доручення: №1152 від 27.12.2011 року та 31096 від 19.12.2011 року на загальну суму 245000 грн.

Посилання відповідача на те, що товарний характер операцій з фінансово-грошовими потоками за правочинами здійсненими TOB "Перша взуттєва фабрика «Київ», як Покупцем, з одного боку та TOB «Кітіллар», як Постачальником, з іншого боку, наявними документами наданими до перевірки, нібито не підтверджено, суд вважаємо такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються нормами Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054; пунктами 44.1. статті 44 ПК Україні; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у зв'язку з наступним.

За правилами, встановленими Податковим кодексом України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податків (пункт 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

В іншому випадку, за умови, що на момент укладення угод і їх виконання, платником податку та його контрагентами дотримані всі формальні вимоги закону, зокрема, контрагенти платників податків зареєстровані як платники податку на додану вартість, є підстави стверджувати про дотримання обов'язкових вимог, що дають право платнику податку на формування податкового кредиту незважаючи на визнання в майбутньому недійсними установчих документів контрагентів платників податків та/або відміна їх реєстрації як платників податку на додану вартість. Зокрема, як зазначив Верховний Суд України, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не приводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Доказів того, що, на момент укладення договору поставки від 01.10.2011 року були визнані недійсними установчі документи ТОВ «Кітіллар»та, що була скасована його реєстрація як платника ПДВ, відповідачем суду не надано.

Таким чином, на момент укладення договору поставки від 01.10.2011 року не були визнані недійсними установчі документи контрагента позивача і не була скасована його реєстрації як платника ПДВ, тому правових підстави для зняття податкового кредиту з позивача немає.

Про факт можливих порушень податкового законодавства зі сторони TOB «Кітіллар»позивачу не було нічого відомо і не могло бути відомо, оскільки між позивачем та TOB «Кітіллар»існували стосунки лише в межах зазначеного договору поставки по закупівлі товару, який позивач отримував вчасно з наданими первинними документами, які були належним чином оформлені та завірені зі свого боку та регулярно оплачував даний товар.

Правочини по отриманню TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»товару від TOB «Кітіллар»не мають ознак нікчемності, так як вони відповідають загальним вимогам, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України та додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Окрім іншого, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень на думку відповідача є порушення позивачем та ч.І ст. 203, ст. 215, ч. І ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, що були укладені з TOB «Кітіллар»як вважає відповідач, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Такої думки відповідач дійшов внаслідок недостатність у TOB «Кітіллар»виробничих ресурсів для ведення господарської діяльності.

Позивач вважає вказаний висновок відповідача помилковим та безпідставним, оскільки він не підтверджений належними доказами, а ґрунтується лише на припущеннях відповідача виходячи з наступного.

Згідно з ч.І ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним, зокрема, є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідачем не було надано доказів того , що Договір поставки, укладений між ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» та ТОВ «Кітіллар» визнано судом недійсним, не надано вирок суду про притягнення посадових осіб позивача або ТОВ «Кітіллар»до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення посадових осіб ТОВ «Кітіллар» до відповідальності. Також, відповідачем не було повідомлено суд про наявність таких судових рішень.

Водночас, стверджуючи про нікчемність правочинів, що укладені позивачем з TOB «Кітіллар», відповідач не надає жодних доказів того, що постачання товару не відбувалося, а лише припускає на підставі акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, та відсутності останнього в момент проведення перевірки за місцем реєстрації, яка відбулась у невстановлений час, про те Свідоцтво платника ПДВ від 19.11.2010 року №10031083 анульовано 30.12.2011 року, разом зі складанням акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, що є більш ніж через два місяці з часу проведення господарських операцій між ТОВ «Перша взуттєва фабрика «Київ» та ТОВ «Кітіллар», є прямим зв'язком непідтвердженості господарських відносин між позивачем та TOB «Кітіллар», що свідчить про порушення такими правочинами публічного порядку.

Однак, суд не може погодитися з таким припущення, оскільки господарські операції з поставки Товару підтверджені належними первинними документами, які за змістом відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, податок на додану вартість сплачений позивачем в ціні товару, при цьому позивач не може нести відповідальності за контрагентів, які не знаходяться за місцем своєї реєстрації на момент перевірки, яка відбулась більш ніж через 2 місяці після здійснення господарської операції або ж примусити їх знаходитися в місці такої реєстрації.

Також, відповідачем не було перевірено і той факт, що придбаний у TOB «Кітіллар»товар, позивачем був використаний для виробництва продукції - взуття, що можливо встановити по даті і об'ємах випуску партій товару позивачем, в подальшому вироблена продукція була відвантажена багатьом державним та недержавним підприємствам.

Вказана обставина підтверджується наданими позивачем суду актом №Д-00042206 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2011 року, та актом №Д-00047717 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2011 року, накладними на внутрішнє переміщення за жовтень 2011 року та видатковими накладними за жовтень - листопад 2011року копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, виходячи з вищенаведеного, правочин по отриманню TOB «Перша взуттєва фабрика «Київ»товару від TOB «Кітіллар»не має ознак нікчемності, так як він відповідає загальним вимогам, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України та додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, відповідачем безпідставно здійснено донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідно застосовано штрафні санкції, оскільки витрати на оплату товару TOB «Кітіллар»підтверджені належними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, твердження відповідача про нікчемність правочинів ґрунтуються лише на його припущеннях та не підтверджуються належними доказами і спростовуються наявними у позивача первинними документами, що підтверджують факт поставки товару.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач суду не надав.

За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000212310 від 04.07.2012р. є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв суду. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша взуттєва фабрика "Київ" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000272301 від 12.07.2012р.- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби № 00000272301 від 12.07.2012р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 жовтня 2012 р.