Постанова № 26538634, 24.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року 2а-3867/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Бойко Г.В.,

від відповідача: Казанська Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія»доДержавної податкової інспекції у Макарівському районі Київської областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.08.2012 № 0000272200, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 458398, 27 грн. (за основним платежем -366718, 61 грн. та за штрафними санкціями -91679, 66 грн.) та від 09.08.2012 № 0000282200, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 572998, 82 грн. (за основним платежем -458398, 26 грн. та за штрафними санкціями -114599, 56 грн.)

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.08.2012 № 0000272200, у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 422981, 14 грн. (за основним платежем -338384, 91 грн. та за штрафними санкціями - 84596, 23 грн.), а податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.08.2012 № 0000282200 - у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит і валові витрати, проте податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток. Поряд із цим позивачем зауважено про неправомірність нарахування йому податку на прибуток, оскільки матеріали перевірки не містять жодних відомостей про дослідження перевіряючими правильності формування валових витрат, а висновок акту перевірки взагалі стосується порушень лише Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія», є нікчемним, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював роботи без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного віднесення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат. Щодо прийняття за результатами перевірки позивача рішення, яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток, відповідачем зазначено, що таке рішення прийнято ним з урахуванням суміжності порушення податкового законодавства, відповідно до Методичних вказівок щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 02.12.2005 № 540. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 18.07.2012 по 20.07.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Кримбудіндустрія»за 2010 рік.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту за червень 2010 року у розмірі 400, 00 грн., за серпень 2010 року - у розмірі 2116, 67 грн., за вересень 2010 року - у розмірі 17366, 67 грн., за жовтень 2010 року - у розмірі 11572, 60 грн., за листопад 2010 року - у розмірі 332736, 00 грн. та за грудень 2010 року - у розмірі 2526, 67 грн. Загалом - на суму 366718, 61 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагента матеріалів ДПІ у м. Сімферополі, а саме акту від 06.04.2012 № 34/22/32100553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія»з питань правомірності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.01.2009 по 31.03.2009.

Як то вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки ТОВ «Кримбудіндустрія»ґрунтуються на матеріалах досудового слідства, зокрема, постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 про призначення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія», винесеної у рамках кримінальної справи № 69-0146, згідно якої за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, порушено кримінальну справу № 69-0146 відносно директора TOB „Союз КДС" ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України та відносно директора TOB БВП «Строитель - плюс»ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору TOB „Союз КДС" в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору TOB „Союз КДС", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. З КК України.

Так, використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг»із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, і TOB «Кримбудіндустрія»(код ЄДРПОУ - 32100553), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку про відсутність у TOB «Кримбудіндустрія»трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності. Тому, на думку податкового органу, діяльність вказаного підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод як із постачальниками, так і з покупцями, а також про та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Відтак, під час аналізу матеріалів податкової звітності TOB «Кримбудіндустрія» податковим органом встановлено, що сумнівний податковий кредит отриманий підприємством від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Тому, згідно висновків податкового органу, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів. Відтак, у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства правочини, укладені з ним, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

За даними перевірки позивача встановлено, що позивачем за рахунок операцій із TOB «Кримбудіндустрія» занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 366718, 61 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 23.07.2012 № 117/40/22-0/30082501 (надалі -Акт перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких заперечення позивача залишено відповідачем без задоволення, а акт перевірки -без змін, про що позивача повідомлено листом від 07.08.2012 № 930/10/22-0/2051.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000272200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 458398, 27 грн. (за основним платежем - 366718, 61 грн. та за штрафними санкціями -91679, 66 грн.) та від 09.08.2012 № 0000282200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 572998, 82 грн. (за основним платежем -458398, 26 грн. та за штрафними санкціями - 114599, 56 грн.)

У той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає факт заниження ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2833, 34 грн. у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги.

Таким чином, предметом даного спору є правовідносини, що виникли з приводу формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 338384, 91 грн. та валових витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між позивачем та TOB «Кримбудіндустрія» укладено договір від 22.07.2010 № 236 (а.с.49-51 Том І). Предметом договору є роботи, виконавцем яких є, TOB «Кримбудіндустрія» при будівництві газопроводу «Армянськ-Джанкой»Ду 1000 в АР Крим ПКО+00-ПК100+00, а саме: візуальний огляд зварних з'єднань, механічне випробування допускних та контрольних зразків, радіографічний контроль якості зварювання стиків лінійної частини газопроводу, контроль якості ізоляційного покриття.

За умовами договору, вартість виконаних робіт визначається протоколом погодження договірної ціни в одиничних розцінках (додаток № 1), зокрема, рентгеноконтроль якості зварного стика газопроводу Ду 1000, одиниця виміру -стик, кількість -1, договірна ціна - 3948, 00 грн. (з ПДВ) та контроль якості ізоляційного покриття стиків газопроводу Ду 1000, одиниця виміру -стик, кількість -1, договірна ціна - 40, 00 грн. (з ПДВ).

Факт виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (пункт 2.2.3 Договору від 22.07.2010 № 236).

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено їх обов'язкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та TOB «Кримбудіндустрія» підписано акти КБ-2в та довідки КБ-3 (а.с.8-24 Том ІІ).

Поряд із цим, TOB «Кримбудіндустрія» виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, зокрема:

від 10.09.2010 № 574, на загальну суму 4200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -700, 00 грн.) (а.с.59 Том І);

від 27.10.2010 № 671, на загальну суму 4935, 60 грн. (в т.ч. ПДВ -822, 60 грн.) (а.с.63 Том І);

від 02.11.2010 № 691, на загальну суму 50000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -8333, 33 грн.) (а.с.66 Том І);

від 23.11.2010 № 724, на загальну суму 250000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -41666, 67 грн.) (а.с.67 Том І);

від 30.11.2010 № 733, на загальну суму 1696413, 92 грн. (в т.ч. ПДВ -282735, 65 грн.) (а.с.68 Том І);

від 20.12.2010 № 830, на загальну суму 11960, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -1993, 33 грн.) (а.с.69 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 336251, 58 грн.

Поряд із цим судом встановлено, що між позивачем та TOB «Кримбудіндустрія» укладено договори на підготовку кадрів та проведення атестації зварювальників, а саме: від 29.06.2010 № 173, від 04.09.2010 № 241, від 02.10.2010 б/н та від 11.11.2010 б/н (а.с.131, 133, 135, 137 Том ІІ).

За умовами вищевказаних договорів, TOB «Кримбудіндустрія» бере на себе зобов'язання по атестації зварювальників. Вартість робіт становить: за договором від 29.06.2010 № 173 у розмірі 2400, 00 грн. (у т.ч. ПДВ -400, 00 грн.); за договором від 04.09.2010 № 241 у розмірі 2700, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 450, 00 грн.); за договором від 02.10.2010 б/н у розмірі 4500, 00 грн. (у т.ч. ПДВ -750, 00 грн.); за договором та від 11.11.2010 б/н у розмірі 3200, 00 грн. (у т.ч. ПДВ -533, 33 грн.).

На підтвердження факту виконання робіт між сторонами підписано акти здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.132,134,136,138 Том ІІ).

Водночас TOB «Кримбудіндустрія» надано позивачеві протоколи засідань атестаційної комісії, що свідчать про проходження та здачу зварювальниками періодичної атестації (а.с.139-151 Том ІІ).

Поряд із цим, TOB «Кримбудіндустрія» виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, зокрема:

від 30.06.2010 № 191-Л, на загальну суму 2400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -400, 00 грн.) (а.с.55 Том І);

від 31.08.2010 № 543, на загальну суму 2700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -450, 00 грн.) (а.с.27 Том І);

від 27.10.2010 № 672, на загальну суму 4500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -750, 00 грн.) (а.с.64 Том І);

від 21.12.2010 № 833, на загальну суму 3200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -533, 33 грн.) (а.с.70 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 2135, 33 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та векселями (а.с.152-171 Том ІІ) та зазначено в акті перевірки позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі ціни нпридбаних робіт та послуг. Оскільки, на думку податкового органу, роботи та послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом -TOB «Кримбудіндустрія» недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та TOB «Кримбудіндустрія» судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Як то встановлено судом, факти надання позивачеві послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку й в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Суд звертає увагу, що усі перелічені документи були використані податковим органом і під час здійснення перевірки позивача, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх отримання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.90-91Том ІІІ), одним із видів діяльності TOB «Кримбудіндустрія» є також будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання. Окрім того, дане підприємство має дозвіл Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гігієнічного нагляду № 2442.10.30-74.30.0 на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, який дозволяє виконувати роботи по радіографічному випробуванню магістральних газопроводів.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик наданих послуг, які б однозначно свідчили про призначення таких послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що роботи, виконані TOB «Кримбудіндустрія» по договору від 22.07.2010 № 236 при будівництві газопроводу «Армянськ-Джанкой»Ду 1000 в АР Крим ПКО+00-ПК100+00, замовлялись позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання, зокрема, ЗАТ «Зангас-НГС», з яким позивач мав договірні відносини відповідно до укладеного договору будівельного субпідряду від 21.05.2010 № 11/05-10 (а.с.71-83 Том І). За умовами даного договору, субпідрядник - «Газова Будівельна Компанія»на замовлення генпідрядника - ЗАТ «Зангас-НГС», зобов'язується здійснити власними та залученими силами будівництво ділянки газопроводу «Армянськ-Джанкой»Ду 1000 в АР Крим ПКО+00-ПК100+00. Між тим судом встановлено, що замовником будівельних робіт є ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз Україна».

Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи документи, що засвідчують контроль якості та приймання робіт по будівництву магістральних і промислових трубопроводів, типові форми яких затверджено ВСН 012-88 Міннафтогазу (а.с.78-89 Том ІІІ).

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором будівельного субпідряду, у тому числі й робіт, що виконувалися TOB «Кримбудіндустрія», надано акти, в яких окремим рядком зазначено роботи, виконані контрагентом: контроль якості зварних з'єднань трубопроводів зовнішнім оглядом та заміром на монтажу (норматив М37-27-13); контроль якості зварних з'єднань трубопроводів методом радіографування (норматив Е25-ВБН25-44-6).

Поряд із цим позивачем надано: висновки про перевірку якості зварних стиків фізичними методами контролю за типовою формою № 2.9, висновки про результати механічних випробувань контрольних та допускних зварних з'єднань за типовою формою № 2.19; дозволи на право виконання ізоляції трубопроводу за типовою формою № 2.13 та інші документи, якими підтверджено якість робіт на газопроводі (а.с.8-126 Том ІІ).

Суд звертає увагу на той факт, що вказані документи та відповідні пояснення були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується листом від 01.08.2012 № 2012 (а.с.30-33). Проте, перевіряючими не взято до уваги надані позивачем документи, питання щодо реальності робіт податковим органом належним чином не досліджувалось.

Поряд із цим позивачем зауважено на необхідність укладення з контрагентом договорів на проведення атестації зварювальників, оскільки це є необхідним для впровадження нових технологій та збільшення продуктивності власної господарської діяльності, наслідком якої є отримання прибутку.

Як то встановлено судом, факти надання позивачеві робіт, послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліках та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є надання послуг по атестації зварювальників та роботи по контролю якості зварювання стиків лінійної частини газопроводу, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з TOB «Кримбудіндустрия»підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу, що в якості доказів нікчемності укладених позивачем правочинів відповідачем надано суду матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 69-0146, зокрема: постанову про порушення кримінальної справи та об'єднання в одне провадження від 12.03.2012, якою порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, і TOB «Кримбудіндустрія»(код ЄДРПОУ - 32100553), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України; постанова про оголошення обвинуваченого ОСОБА_5 в розшук від 30.03.2012; протоколи допиту ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_8; постанову про притягнення як обвинувачену ОСОБА_7

Проаналізувавши надані документи суд дійшов висновку, що відомості, які відображені у даних постановах та поясненнях не можуть слугувати безперечним доказом неправомірності дій позивача та фіктивності його контрагента.

Так, зміст окреслених вище матеріалів зводиться лише до того, що досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 pоків на території АР Крим діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

При цьому, жодних чітких фактів і доказів на підтвердження неправомірності діяльності та порушення законодавства ОСОБА_5, саме як директором TOB «Кримбудіндустрія», вони не містять, як і не містять доказів створення підприємства за фіктивними документами та без наміру здійснення господарської діяльністї. Викладені у постановах обставини стосуються діяльності ряду підприємств, які, на думку податкового органу, містять ознаки фіктивності.

Суд зазначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством не передбачено можливості використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України й з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відтак, на час укладення і виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Кримбудіндустрія»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочинів.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем TOB «Кримбудіндустрія» мали реальний характер (роботи та послуги були виконані, отримані і оплачені замовником), то, відповідно, факт отримання робіт, послуг та коштів сторонами, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

При цьому суд зазначає, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорі та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочину, що вчинений між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд зазначає, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці.

Відповідачем, в ході розгляду справи, не було доведено своїх тверджень про те, що позивач був чи міг бути обізнаний у будь-яких дефектних характеристиках правового статусу його контрагента, а саме у визнанні його податковим органом «фіктивним», та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкової вигоди.

Між тим, в силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Посилання відповідача на відсутність мети у TOB «Кримбудіндустрія»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не береться до уваги з таких підстав.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб TOB «Кримбудіндустрія», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - TOB «Кримбудіндустрія», оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Водночас, акт перевірки позивача не містить жодних посилань на підстави, з яких відповідач вважає правочини, здійснені підприємством, нікчемними та в чому саме, на думку відповідача, дані правочини порушують публічний порядок. Відповідно до акту перевірки позивача, податковими органами не здійснювалась належна перевірка TOB «Кримбудіндустрія»щодо дотримання вимог податкового законодавства, не перевірялися наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність правовідносин по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки про відсутність умов у TOB «Кримбудіндустрия»для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод, укладених з позивачем такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Більш того, в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухеляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення правочинів з метою, що порушує публічний порядок.

Водночас, як вбачається із заперечень відповідача, однією з підстав висновку про відсутність у TOB «Кримбудіндустрія»необхідного обладнання для здійснення діяльності по ремонту транспортних засобів є відсутність підприємства за юридичною адресою, що підтверджено висновком УПМ ДПМ в АР Крим від 02.04.2012.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 04.09.2012 (а.с.90-91 Том ІІІ) не містить запису про відсутність за юридичною адресою TOB «Кримбудіндустрія», натомість підприємство є зареєстрованим, як юридична особа.

Факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з TOB «Кримбудіндустрія»відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо донарахування позивачеві податку на додану вартість, суд зазначає таке.

На момент виникнення спірних правовідносин законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Кримбудіндустрія».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає виключний випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), а саме непідтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані щодо змісту операції з надання послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт виконання робіт та надання послуг позивачеві з боку TOB «Кримбудіндустрія»документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.08.2012 № 0000272200, у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 422981, 14 грн. (за основним платежем - 338384, 91 грн. та за штрафними санкціями - 84596, 23 грн.), прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Щодо донарахування позивачеві податку на прибуток, суд зазначає таке.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг або ж призначення останніх для такого використання, при цьому такі витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Суд звертає увагу на той факт, що податковим органом проведено перевірку підприємства з питань правомірності нарахування податку на додану вартість, однак за результатами перевірки відповідачем прийнято рішення, яким нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток, у той час, як матеріали перевірки не містять жодних відомостей про дослідження перевіряючими правильності нарахування податку на прибуток, а висновок акту перевірки взагалі стосується порушень лише Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

У ході судового розгляду справи представником відповідача надано пояснення, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000282200, за яким позивачу донараховано податок на прибуток, прийнято ним з урахуванням суміжності виявленого порушення податкового законодавства та у відповідності до Методичних вказівок щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджених наказом Державної податкової адміністрації, від 02.12.2005 № 540.

Судом встановлено, що Методичні вказівки щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, затверджено наказом Державної податкової адміністрації, від 02.12.2005 № 540 «Про результати проведення семінару-наради з питання "Підсумки контрольно-перевірочної роботи за 9 місяців 2005 року та основні стратегічні напрями роботи на IV квартал поточного року та на 2006 рік». Тобто, дані методичні вказівки носять рекомендаційний характер і не мають юридичної сили та обов'язковості їх виконання.

Проте, судом досліджено зміст методичних вказівок та встановлено, що метою визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи є встановлення системи вимог, спрямованих на запровадження однорідної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.

При цьому, стандартом № 5 визначено поняття суміжного порушення податкового законодавства. Зокрема, зазначено, що кожен факт невірного обчислення певних об'єктів оподаткування має бути розглянутий щодо того, як він вплинув на порядок та механізм формування суміжних об'єктів оподаткування та податків. Суміжними об'єктами оподаткування (податками) є такі, зміна яких відбувається під час здійснення однієї і тієї ж господарської операції і оцінка правомірності формування одного з об'єктів оподаткування впливає на оцінку іншого.

Зі змісту вказаних методичних рекомендацій вбачається, що вони не містять вказівок щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими донараховано грошові зобов'язання по суміжним порушенням, без відповідного дослідження документів, проведення відповідних розрахунків та відображення в актах перевірок господарських операцій, які, на думку перевіряючи, могли призвести до встановлення таких порушень. Натомість методичні вказівки чітко зазначають про обов'язковість відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків.

Вказане узгоджується і з нормами Податкового кодексу України.

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як то встановлено судом та не заперечується відповідачем, акт перевірки позивача не містить жодних посилань на проведення перевірки з приводу правомірності нарахування позивачем податку на прибуток, жодних порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР відповідачем у ході перевірки не виявлено.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги положення пунктів 2, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно яких порушення податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 09.08.2012 № 0000282200, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 572998, 82 грн. (за основним платежем -458398, 26 грн. та за штрафними санкціями -114599, 56 грн.), прийнято відповідачем безпідставно, оскільки висновки про наявність порушень з боку позивача, що призвели до донарахування податку на прибуток, зроблені відповідачем без дослідження належних документів, які є необхідними залежно від певного виду господарської операції.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках досудового слідства без належної перевірки контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням їх уточнення, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області від 09.08.2012 № 0000272200, у частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 422981, 14 грн. (за основним платежем - 338384, 91 грн. та за штрафними санкціями - 84596, 23 грн.).

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області та від 09.08.2012 № 0000282200, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Газова Будівельна Компанія» нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 572998, 82 грн. (за основним платежем - 458398, 26 грн. та за штрафними санкціями - 114599, 56 грн.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 жовтня 2012 р.