Постанова № 26538366, 29.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/10666/11

категорія 8.2.1

29 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "Гермес" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2011 р. № 0003702320,-

встановив:

КТ "Гермес" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції форми "Р" від 13.05.2011 р. № 0003702320.

В обґрунтування позову посилається на те, що податковий орган прийшов до помилкового висновку, щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість в сумі 157500 грн. за січень 2011 року у взаємовідносинах з ПП "Авантис", оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними документами. Зазначає, що підставою для донарахування оскаржуваним рішенням податку на додану вартість в сумі 157500,00 грн. став акт перевірки від 28.04.2011 року № 608/23-20/05-53/32183446 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки командитного товариства "Гермес" щодо дотримання вимог податкового законодавства достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року", яким встановлено завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 157500 грн., внаслідок встановлення податковим органом відсутності реальної можливості поставки товару (робіт, послуг), що свідчить про укладення угоди № 070404 - 1П від 04.04.2007 року без мети настання наслідків. Крім того зазначили, що податковий орган не мав права витребовувати у товариства первинні документи. Вказана перевірка фактично проведена не була, а тому вважають вказані висновки податкового органу неправомірними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що податковий орган правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення рішення, на підставі вимог чинного законодавства. Також зазначили, що виконання договірних зобов"язань по договору не підтверджується, в зв"язку з відсутністю первинних документів, а тому договір, укладений між ПП "Авантис" із КТ "Гермес" не спричиняє реального настання правових наслідків. Також вказали, що при перевірці КТ "Гермес" не доведена реальність операції з придбання у ПП "Авантис" паливо-мастильних матеріалів, оскільки в останнього відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Новоград-Волинської ОДПІ 28.04.2011року складено акт 28.04.2011 року № 608/23-20/05-53/32183446 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки командитного товариства "Гермес" щодо дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011року по 31.01.2011р.

У вказаному акті встановлені порушення суб"єктом господарювання п.п.7.2.1, п.7.2., п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.4.5., п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартіст", а саме заниження за січень 2011року податку на додану вартість в сумі 157500грн.

Відповідно до вказаного акту прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0003702320 від 13.05.2011 р., яким КТ "Гермес" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -157500,00 грн. та нараховано 39375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не погоджується з думкою перевіряючого органу з огляду на наступне:

Спірні правовідносини щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, формування податкового кредиту, тощо, регулюються Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, абз. а) п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У п. 201.10 зазначеної статті ПК України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

В судове засідання представниками позивача були надані та приєднані до матеріалів справи наступні первинні документи, а саме: податкові накладні отримані від ПП "Авантис" - № 38 від 11.01.2011 року, №44 від 13.01.2011 року, № 58 від 17.01.2011 року, № 59 від 18.01.2011 року, № 75 від 21.01.2011 року, відповідні їм видаткові накладні - № РН -110111-9 від 11.01.2011 року, №РН -110113-2 від 13.01.2011 року, № РН - 110117 від 17.01.2011 року, № РН-110118-1 від 18.01.2011 року, № РН-110121-1 від 21.01.2011 року та та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 186162,196199, 196219, 196231, 196082.

Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону N 996-XIV, мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по придбанню товару, а саме паливно-мастильних матеріалів від ПП "Авантис", згідно укладеного договору купівлі-продажу від 05.04.2007 року № 070404-1П.

Враховуючи той факт, що ПП "Авантис" податкові накладні за січень 2011 року виписані з дотриманням вимог податкового законодавства, КТ "Гермес" правомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року суму ПДВ з вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів у ПП "Авантис" на загальну суму 157500,00 грн..

Посилання відповідача на те, що фінансово-господарські відносини між ПП "Авантис" та позивачем є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто є нікчемними - безпідставні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що недійсним є будь-яке зобов'язання, що не відповідає вимогам закону.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушують публічний порядок, або вчинені з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, чи господарські зобов'язання не відповідають вимогам закону, тощо.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про виконання договірних зобов"язань по договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, тобто є нікчемним.

Контрагент позивача ПП "Авантис" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу ПММ, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар.

Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (послуг), з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не приймає до уваги твердження податкового органу щодо ненадання під час перевірки Командитним товариством "Гермес" первинних документів, про що зазначено в акті перевірки, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2011року дії начальника Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції щодо витребовування від платника податків вказаних документів було визнано незаконними, а наказ "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки КТ "Гермес" від 14.04.2011року № 476 скасовано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.05.2011року № 0003702320 не надано, а тому з урахуванням вище викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції форми "Р" від 13.05.2011року № 0003702320.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 31 серпня 2012 р.