Ухвала суду № 26537733, 11.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р. Справа № 122519/12 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Олендера І.Я.,

за участю секретаря Румянцева О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. у справі № 2а-289/12/1370 за позовом Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод» до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

В січні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом позивача ТзОВ «Блейд Транс»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення -рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржив позивач та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неповним дослідженням доказів та встановленням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач вказує на те, що суд першої інстанції, при розгляді справи допустив нерівний підхід до оцінки доказів по справі, не забезпечив повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та правильного застосування норм матеріального законодавства.

Так, суд першої інстанції не дослідив належним чином надані Позивачем докази, які повністю спростовують висновки Відповідача, викладені в Акті №60/2301/374686 від 13.12.2011 року «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Державного підприємства „Лопатинський спиртовий завод" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року». Зокрема, до таких доказів належать: первинні бухгалтерські документи ДП «Лопатинський спиртовий завод»; внутрішні документи на переміщення зерна зі складу на виробництво; виробничі звіти про використання сировини і вихід етилового спирту; довідка №07-26-01/40 від 09.12.2011 року Головного контрольно-ревізійного управління у Львівській області «зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ТзОВ «Блейд Транс» та ДП «Укрспирт» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року; акт перевірки ДШ у Радехівському районі №10/2301/00374686 та Довідка ДПІ у Радехівському районі №181/2301/00374686 від 23.05.2011 року; наказ, посадова інструкція та статут ТзОВ «Блейд Транс» і т.д.

Вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, оскільки містять всі обов'язкові реквізити, повністю ідентифікують операції та відображають їх економічний зміст. Разом з тим, такі документи у своїй сукупності підтверджують реальність існування між позивачем та його контрагентом - постачальником господарських правовідносин щодо поставки товару.

Суд першої уваги не звернув увагу та не надав належної правової оцінки висновкам Відповідача, викладеним у Акті перевірки №60/2301/374686, які повністю не відповідають дійсності та грунтуються на виключних припущеннях та міркуваннях Відповідача

Також суд не звернув жодної уваги і на доводи представника позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000702301 суперечить ст. 67 Конституції України, відповідно до якої: кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом", та іншим нормативно-правовим актам, зокрема: ст.ст. 6, 44, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 638, 655 Цивільного кодексу України, п. 1.4. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», п.п. 7.2.3. п.7.2., та п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

У відповідності до абзацу 2 пункту 2.13 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (зі змінами та доповненнями): «Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна».

Позивачем по справі було надано суду наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу та посадову інструкцію бухгалтера ТзОВ «Блейд Транс», з яких вбачається що ОСОБА_3 була прийнята на посаду бухгалтера ТзОВ «Блейд Транс» з 01.08.2008 року та її було уповноважено вести облік поступлення та зберігання товарів, здійснювати виписку первинних документів по руху товарів, вести податковий облік поступлення та руху товарів до декларацій по податку на прибуток та ПДВ, а також здійснювати виписку податкових накладних.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовільнити.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та дав пояснення аналогічні викладеному в такій.

Представник відповідача заперечив, щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Так судом першої інстанції вірно констатовано, що в період з 23.11.2011 року по 06.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Львівської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод», про що складено Акт № 60/2301/374686 від 13.12.2011 року про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 665885 грн.

28.12.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 60/2301/374686 від 13.12.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000702301, яким відповідно до вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 832356 грн., у тому числі основний платіж 665885 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 166471 грн.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Блейд Транс» позивачем надано копії:

- договорів купівлі-продажу № 04-03 ЗР від 23.09.2010 року, № 07-02 ЗР від 19.10.2010 року, № 11-04 ЗР від 17.11.2010 року, № 13-03 ЗР від 26.11.2010 року, № 40-03 ЗР від 20.12.2010 року, № 24/12-10 ЗР від 24.12.2010 року, укладених між ДП «Лопатинський спиртовий завод»(покупець) та ТзОВ «Блейд Транс»(продавець);

- податкових накладних на придбання товару відповідно до вказаних договорів (кукурудза та пшениця) за підписом ОСОБА_3;

- видаткових накладних відповідно до вказаних договорів;

- відомостей на вибірку сировини із ТзОВ «Блейд Транс»;

- реєстрів вимог на відпущену у виробництво сировину за вересень-грудень 2010 року;

- розхідних ордерів на сировину;

- рахунків-фактур, які зазначені у податкових накладних, без посилання на договори купівлі-продажу сировини;

- банківських виписок із особового рахунку про оплату ТзОВ «Блейд Транс» за поставлені товари відповідно до рахунків-фактур;

- платіжних доручень про оплату поставки зерна відповідно до договорів № 40-03/1 від 09.12.2010 року, № 40-03/2 від 10.12.2010 року, № 40-03/3 від 13.12.2010 року, № 40-03/4 від 14.12.2010 року, № 40-03/5 від 15.12.2010 року, № 40-03/6 від 16.12.2010 року, № 40-03/7 ЗР від 17.12.2010 року;

- виробничих звітів про рух брагоректифікації з розшифровками за вересень-грудень 2010 року;

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2010 року -січень 2011 року;

- товарно-транспортних накладних на перевезення товару без зазначення обов'язкових реквізитів: код ЄДРПОУ, адреса пункту навантаження, документи, що супроводжують вантаж, ціна та загальна вартість товару

Суд першої інстанції встановив, що податкові накладні на придбання товару відповідно до договорів купівлі-продажу з боку контрагента позивача ТзОВ «Блейд Транс» підписано ОСОБА_3, яка працювала на посаді бухгалтера та не відноситься до посадових осіб ТзОВ «Блейд Транс», а тому вона не мала права підпису документів.Суд першої інстанції зробив висновок про те, що не можуть бути визнані допустимими засобами доказування документи, оскільки такі документи складені неповноважною посадовою особою.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що у відповідності до абзацу 2 пункту 2.13 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (зі змінами та доповненнями): «Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна».

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року (чинного на момент оформлення податкових накладних в періоді, охопленому перевіркою відповідача), «Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою».

Позивачем по справі було надано суду наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу та посадову інструкцію бухгалтера ТзОВ «Блейд Транс», з яких вбачається що ОСОБА_3 була прийнята на посаду бухгалтера ТзОВ «Блейд Транс» з 01.08.2008 року та її було уповноважено вести облік поступлення та зберігання товарів, здійснювати виписку первинних документів по руху товарів, вести податковий облік поступлення та руху товарів до декларацій по податку на прибуток та ПДВ, а також здійснювати виписку податкових накладних (розділ №3 посадової інструкції бухгалтера «Основні функції і обовязки»).

Ззгідно ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, є принцип превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, сама собою наявність помилки у оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними , незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

З наданих позивачем податкових накладних на підтвердження формування податкового кредиту по операціях з контрагентом ТзОВ «Блейд Транс» вбачається, що такі містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема відомості про продавця та покупця товару, відомості про проданий товар (номенклатуру, кількість); ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають салаті з урахуванням податку. А також не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну.

На доказ зазначеного свідчить і той факт, що в акті перевірки відповідачем не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Не витримують критики доводи відповідача, щодо не встановлення перевіркою встановлено фактичного переміщення продукції від Продавця до Покупця», оскільки всі автомобілі, які ввозять на територію ДП «Лопатинський спиртовий завод» зерно, відмічаються постійно діючим на заводі податковим постом ДПІ у Радехівському районі. Зазначене також підтверджується виробничими звітами про використання сировини і вихід етилового спирту на ДП „Лопатинський спиртовий завод" за період 4-го кварталу 2010 року. Разом з тим. на підтвердження факту поставки товару, Позивачем були надані суду першої інстанції товарно-транспортні накладні.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. у справі № 2а-289/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області № 0000702301 від 28.12.2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.

Повний текст постанови виготовлений 16.10.2012р.