Постанова № 26535980, 02.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-53/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участі представника позивача -Ярошенко Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергоаверс»до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Енергоаверс»звернулось до суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року №0000432310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 156527,87 грн., в тому числі за основним платежем на 156526,87 грн., за штрафними санкціями на 1 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року адміністративний позов приватного підприємства «Енергоаверс»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: позивач -Приватне підприємство «Енергоаверс»сповіщений згідно розписки (а.с.143), представник позивача в судове засідання прибув та надав свої пояснення; представник відповідача - Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби сповіщений згідно повідомлення про вручення повістки про виклик до суду, представник відповідача до суду не прибув, попередньо звернувшись з клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.144).

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Енергоаверс»як юридична особа зареєстроване Каланчацькою районною державною адміністрацією 18 лютого 2008 року, на податковому обліку перебуває з 01.02.2010 року, є платником податку на додану вартість. До видів діяльності серед іншого належать оптова торгівля та посередництво в торгівлі паливом.

В грудні 2011 року податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Енергоаверс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», про що складено акт від 16.12.2011 року №14/2310/35505698, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, пунктів 198.1-198.4 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст.203, частин 1, 2 ст.215, ст. ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених положень в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах здійснених ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»при придбанні та продажу товарів (послуг), що призвело до неправомірного декларування податкового кредиту з ПДВ позивачем всього в сумі 156526,87 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 17919,67 грн., за лютий 2011 року в сумі 37340,95 грн., за березень 2011 року в сумі 89395,45 грн., за квітень 2011 року в сумі 11870,80грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що всі господарські операції з постачання вугілля підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема податковими та видатковими накладними, вантажними накладними про перевезення вугілля транспортом Одеської залізниці та доказами оплати за поставлений товар (платіжними дорученнями), що спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт».

На думку апелянта, висновки акту перевірки не суперечать діючому податковому законодавству України і тому правомірно використані для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При перевірці руху товарів в ланцюгу постачання встановлено, що постачальником ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт» було ТОВ «Востокметалінвест», податковим органом операції між цими контрагентами визнані безтоварними, оскільки до перевірки не було надано документів, що підтверджували б фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Востокметалінвест»на адресу ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт». Крім того, ТОВ «Востокметалінвест»не має відповідних засобів для здійснення господарської діяльності. Також, апелянт звертає увагу, що при перевірці самого позивача не було інформації щодо вантажоперевезень відправника ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»та одержувача ПП «Енергоаверс», тому правочини між позивачем та ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»визнані нікчемними.

Колегія суддів погоджується з даними доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Енергоаверс»(покупець) та ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»(постачальник) укладено договір поставки вугільної продукції № 1/07-08 від 01 липня 2008 року (а.с.87-89), згідно якого ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»зобов'язується поставити та передати у власність ПП «Енергоаверс», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію. При цьому, сторони прийшли згоди, що номенклатура, кількість, ціна, показники якості, строки поставки продукції вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов поставки, передбачених у п. 3.3 вказаного договору продукція поставляється в залізничних вагонах на умовах FCA станція вантажовідправника, у відповідності з правилами Інкотермс - 2000 року.

Умовами зазначеного договору також передбачалось, що оплата за товар проводиться шляхом 100% передоплати вартості товару за кожну партію згідно з рахунками, наданими на підставі цього договору та у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємною частиною вказаного договору.

Як було зазначено вище, однією із обов'язкових умов, за наявності яких у платника податків виникає право на віднесення сум ПДВ, сплачених за поставку товарів, є фактичність придбання такого товару, тобто, реальність відповідної господарської операції. Фактичність господарської операції, виходячи зі змісту ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується, в першу чергу, відповідними первинними документами.

Згідно п. 3.5 договору поставки вугільної продукції № 1/07-08 від 01 липня 2008 року після приймання продукції к перевезенню залізницею постачальник надає покупцю наступні документи: рахунки - фактури на поставлений товар, оригінали або завірені печаткою постачальника копії залізничних квитанцій, сертифікат про якість продукції або його завірена постачальником копія, виданого виробником продукції, накладні на поставлений товар та податкові накладні.

Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за договором № 1/07-08 від 01 липня 2008 року мають бути, зокрема: специфікації, рахунки - фактури на поставлений товар, оригінали або завірені печаткою постачальника копії залізничних квитанцій, сертифікат про якість продукції або його завірена постачальником копія, виданого виробником продукції, накладні на поставлений товар та податкові накладні.

Проте, позивачем не надано жодного з документів за умови наявності яких, позивачем були сплачені кошти за поставлений товар, а його контрагентом були виписані податкові накладні, а саме: специфікації, рахунки - фактури на поставлений товар, оригінали або завірені печаткою постачальника копії залізничних квитанцій, сертифікат про якість продукції або його завірена постачальником копія, виданого виробником продукції.

Судова колегія не приймає в якості доказу підтвердження позивачем товарності операцій надані вантажні накладні про перевезення вугілля транспортом Одеської залізниці, оскільки позивачем до суду не надані специфікації, які є невід'ємної частиною договору № 1/07-08 від 01 липня 2008 року, та в яких відповідно до умов вказаного договору повинно бути зазначено номенклатура, кількість, ціна, показники якості, строки поставки продукції, а відтак встановити зв'язок поставки товарів відповідно до цих накладних та поставки товарів передбачених вказаним договором не вбачається можливим.

Позивачем надано договори та складені до них документи на підтвердження подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, проте, останнім не надано документів з яких була б можливість встановити факт їх реального виконання та товарності, а також факт того, що у випадку їх реальності та товарності за ними була поставлена продукція отримана від ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт».

При цьому, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції, також, не звернув уваги на те, що між позивачем та ПП «Агро профіТК», Привільненською сільською радою, виконавчим комітетом Воїнської сільської ради, селищною радою Асканія-Нова, Новотроїцьким відділом освіти районної державної адміністрації були укладені договори № 15/02 від 15.02.2011 року, № 27/1 від 28.02.2011 року, № 28/1 від 03.03.2011 року, № 2/14 від 14.02.2011 року, № 77 від 04.03.2011 року купівлі-продажу вугільної продукції (а.с.96-106), відповідно до умов яких у позивача була придбана вугільна продукції визначена в Специфікаціях до вказаних договорів, проте, як зазначалось колегією суддів позивачем не надано специфікацій до договору поставки № 1/07-08 від 01 липня 2008 року укладено між позивачем та ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт», а відтак встановити, що саме поставлене ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»вугілля було реалізоване вказаним покупцям не має можливості.

Таким чином, всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»позивачем не підтверджено первинними документами (специфікаціями, рахунками - фактури на поставлений товар, оригіналами або завіреними печаткою постачальника копіями залізничних квитанцій, сертифікатом про якість продукції або його завіреною постачальником копією, виданого виробником продукції) господарську операцію щодо постачання товарів по договору № 1/07-08 від 01 липня 2008 року.

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів також звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє колегію суддів можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»вугільної продукції, що, виходячи з положень п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про безпідставне формування ним податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ЗТФ «Укрметекспорт»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року, та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість за аналогічний період.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енергоаверс»до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Енергоаверс»до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення -залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/