Ухвала суду № 26535645, 16.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5782/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Чумака С.Ю.

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року в адміністративній справі № 2а/1270/5782/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, що втілилася у ненаданні відповідачу-2 висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 9611144 гривні та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за лютий 2012 року у вказанай сумі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив останню скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю ( т. № 9 а.с. 213-217). В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що бюджетне відшкодування у розмірі 112837 гривень не підтверджено по причині неотримання довідок зустрічних звірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання. В частині визнання його бездіяльності протиправною вважав, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді.

Відповідач-2 в апеляційній скарзі також просив постанову суду скасувати і відмовити в задоволенні позову, оскільки органи казначейства повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст. 195 КАС України в межах доводів апеляційних скарг.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 08.07.1997 року.

Позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 9611144 гривнін. \ т. № 1 а.с. 18-24\.

В період з 03.04.2012 по 24.04.2012 року відповідачем-1 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за лютий 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2011 по 31.01.2012, за результатами якої складено довідку № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012 року. \ т. № 1 а.с. 59-76\.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків аюо їх законними представниками )у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналогічне положення міститься й у п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, за яким довідка - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Згідно висновків довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012, перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 9 498 307 грн. У зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС, не можливо підтвердити відображену ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за лютий 2012 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 112 837 грн. Зазначена сума буде підтверджена після отримання вищевказаних матеріалів. Перевіркою підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» від'ємне значення за лютий 2012 року в сумі 16 054 172 грн.

У розділі 2 довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012 зазначено, що податковим органом суцільним порядком перевірено надані ПАТ «Луганськтепловоз» податкові декларації з ПДВ з додатками, уточнюючі розрахунки з додатками за період січень-лютий 2012 року, експортні вантажні митні декларації за лютий 2012 року, податкові накладні за січень-лютий 2012 року, імпортні вантажні митні декларації (ІМ40) за лютий 2012 року. Вибірковим порядком перевірено надані ПАТ «Луганськтепловоз» реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень-лютий 2012 року, угоди, договори з постачальниками та покупцями за січень-лютий 2012 року, банківські виписки, первинні документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг) - за січень-лютий 2012 року, видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні документи, первинні документи, що підтверджують оприбуткування товарів за січень-лютий 2012 року, головну книгу за січень-лютий 2012 року, регістри бухгалтерського обліку, зворотно-сальдові відомості, меморіальні ордера, приходні ордера за січень-лютий 2012 року. Податковим органом зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» було надано документи до перевірки у повному обсязі.

Згідно розділу 3 довідки № 10/14-0/05763797 від 27.04.2012 фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 9 611 144,00 грн. як за даними платника, так і за даними перевірки.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем-1 не виявлено порушень з боку позивача щодо правомірності визначення суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 14.1.18 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктами 200.12 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення перевірки орган державної податкової служби протягом у п'ятиденний строк зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача -держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, що підтверджено відповідною перевіркою податкового органу, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість у передбачений законодавством п'ятиденний строк податковим органом до органу державного казначейства не подавався, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволені позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача-1 протиправною.

Колегія суддів також зазначає, що право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту або бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вказаних вище вимог Податкового кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Податковий Кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні товарів (послуг).

З огляду на зазначені законодавчі норми доводи апеляційної скарги, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не пов'язує право на бюджетне відшкодування ПДВ зі сплатою останнього до бюджету. Право на бюджетне відшкодування законодавством пов'язується з іншими обставинами, які вище вказані судом.

Суд апеляційної також зазначає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження такої бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України, у зв'язку з чим безпідставними є доводи відповідача-2, що бюджетне відшкодування може проводитись виключно за наслідками надання податковим органом відповідного висновку.

З огляду на зазначене колегія суддів повністю погоджує висновки суду першої інстанції, щодо протиправності бездіяльності відповідача по ненаданню відповідачу-2 висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за лютий 2012 року в розмірі 9611144 гривні, а також про стягнення на користь відповідача з Державного бюджету України вказаної суми податку.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року в адміністративній справі № 2а/1270/5782/2012- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач С.Ю.Чумак

Судді Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова