Ухвала суду № 26535414, 17.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року справа №2а/0570/9302/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєва М.В.,

за участі представників позивача Беро А.Л., Жаркової О.Г.,

представника відповідача Захарчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9302/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340 та визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.07.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340 та визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по деклараціях за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад, грудень 2011 року; за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: січень 2012 року. За результатами перевірки складений акт № 133/22-5/24068600 від 18.05.2012 року. На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10769,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн. та від 26.06.2012 року № 0001912340, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн. Позивач не згоден з даними податковими повідомлення-рішеннями та зазначає, у нього наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями Крім того, в наявності маються видаткові накладні та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами. Щодо висновків відповідача про не підтвердження податкового кредиту на суму 3213,74 грн. за складеною ТОВ «Сервіс Інвест» податковою накладною від 29.02.2012 року № 1039, позивач зазначає, що вказана податкова накладна, але на суму 3013,74 грн. була надана під час перевірки, із запереченнями на акт перевірки та окремо супровідним листом до прийняття податкових повідомлень - рішень. Тому позивач вважає неправомірним висновок в акті про завищення ним податкового кредиту на суму 3013,74 грн. (та визнає на суму 200 грн.. оскільки помилково врахував у податковому кредиті суму ПДВ за цією податковою накладною у розмірі 3213,74 грн.).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0001902340.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0001912340 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 48880,00 грн..

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що

Перевіркою позивача були встановлені порушення п. 185.1 ст. 185 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п.200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п.201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2012 року у сумі 10769,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумок податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації за лютий 2012 року на суму 49080,00 грн. у зв'язку з укладанням нікчемних правочинів з ТОВ «Промислова фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що при укладанні договорів з вищенаведеними підприємствами не досягнуто згоди з істотних умов договору. Згідно баз даних на рівні ДПА України у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні основні засоби. Крім того, у видаткових накладних, виданих ТОВ«Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні обов'язкові реквізити, а саме: відомості про господарську операцію, місця поставки, місця знаходження одержувача, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Також у позивача відсутні сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності продукції, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджується транспортування товару, який був реалізований ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К. та ТОВ «БІО-100» позивачу. Також зазначає про відсутність у позивача на підтвердження включених ним до складу податкового кредиту з ПДВ податкової накладної від ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року № 1039.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІВЕСТ» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.12.1995 року, код ЄДРПОУ 24068600.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларапії за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад - грудень 2011 року; за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2012 року. За результатами перевірки складений акт №133/22-5/24068600 від 18.05.2012 року.

Згідно акту перевірки при укладанні позивачем договорів з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та з ТОВ «БІО-100: не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (а.с.24, 31) .Згідно баз даних на рівні ДП/ України у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні основи засоби. Крім того, у видаткових накладних, виданих ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні обов'язкові реквізити, а саме: відомості про господарську операцію, місця поставки, місця знаходження одержувача, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Також у позивача відсутні сертифікаті відповідності та свідоцтва про визнання відповідності продукції, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджуєть транспортування товару, який реалізований ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» позивачу.

Крім того, визначено, що податковий кредит з ПДВ у сумі 3213.74 грн. не підтверджений податковою накладною, складеною ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року № 1039.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що господарськи операції з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим зазначені операції придбання товарів позивачем у підприємства ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» є нікчемними.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення п. 185.1 ст. 185 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п.201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2012 року у сумі 10769,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації за лютий 2012 року на суму 49080,00 грн. у зв'язку з укладанням нікчемнхи правочинів з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100».

На підставі зазначеного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0001902340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10769,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн. та від 26.06.2012 року № 0001912340, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн..

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» (Покупець) та ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» (Постачальник) був укладений договір поставки №12071011 від 12.06.2011 року.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується передати та сплатити товар, найменування та кількість якого встановлюється видатковими накладними. Вартість одиниці товару та загальна вартість договору встановлюється видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання договору поставки позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткова накладна, акт приймання, податкова накладна, виписка з банку, журнал реєстрації довіреностей (а.с. 73 - 77 т.1).

Крім того встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «БІО-100» (Постачальник) був укладений договір поставки № 241111 від 24.11.2011 року.

Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язався поставити ТОВ «БІО-100» прийняти та сплатити продукцію деревообробки, номенклатура та параметри яке встановлені видатковими накладними. Постачання продукції здійснюється засобами позивача в пункт поставки продукції, який визначений у договорі.

На підтвердження виконання Договору № 2 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткові накладні, акти приймання, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки банку, журнал реєстрації довіреностей, протокол радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, паспорт радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу, радіаційний сертифікат від 26.04.2011 року № 6, документ про якість (а.с.79 - 82, 83 - 85, 87 - 90, 91 - 94, 95 - 100 т. 1).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивачем надані копії податкових накладних на підтвердження виникнення у ньої права на податковий кредит за господарськими операціями з наведеними підприємствами Відсутність цих накладних не відображена в акті перевірки. Відповідачем під час перевірки також не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» не мали статусу платників ПДВ.

Таким чином, наведені підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Пунктом п. 200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періода та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює

сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових

періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного

відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту

наступного податкового періоду.

Суд першої інстанції ірно зробив висновок, що на підтвердження сплати постачальникам товарів суми податку позивачем надані відповідні виписки з банку. Факт такої оплати відповідачем не оспорюється. Враховуючи. що позивачем фактично сплачена сума постачальникам товарів, за приписами вказаної вище норми вона підлягає бюджетному відшкодуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Причиною виникнення спору у цій частині є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Апелянт, посилаючись посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, вважає, що правочини між позивачем та ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

Проте, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, жоден договір між позивачем та його контрагентами не був визнаний в судовому порядку недійсним.

Крім того, посилання апелянта на відсутность узгодження істотних умов договорів, спростовуються їх змістом, в саме, п. 1 договорів, згідно з якими товар, найменування, кількість та ціна товару встановлюється видатковими накладними. Крім того, наведена обставина не можу свідчити про нікчемність спірних договорів через відсутність у ЦКУ та ГКУ такої підстави для нікчемності.

Що стосується відсутності у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» основних засобів, колегія судді зазначає, що спірними договорами не передбачено та відповідачем не доведено, що продаж вказаних товарів вимагав від контрагентів позивача наявності певних основних засобів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товарів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100», як безперечний доказ відсутності факту перевезення товару, оскільки наявність таких накладних обов'язкова для підприємств, господарська діяльність яких пов'язана з наданням послуг перевезень, траспортувань.

Надані позивачем на підтвердження реального характеру господарських операцій докази: наказ про проведення інвентаризації від 20.03.2012 року, інвентаризаційний опис станом на 22.03.2012 року, який підтверджує наявність спірних ТМЦ; приймальні акти, на підставі яких відбувалося оприбуткування ТМЦ на склад; договір орєнди земельної ділянки № 11 від 28.04.2005 року, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, при реконструкції якого були використані спірні товари - європаркан, пиломатеріали; наказ про реконструкцію цього об'єкта від 28.09.2010 року; свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт; договір від 08.11.2010 року з підрядником на проведення будівельних робіт на вказаному об'єкті з використанням матеріалів замовника; ліцензія підрядника на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури від 20.07.2010 року; акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та додані до них відомості переданих замовником ресурсів, використаних при будівельних роботах, містять інформацію про використання спірних товарів у господарській діяльності позивача. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається та підтверджується фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 pоку № 1936/11/13-11.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до листів ДПІ в Калінінському р-ні м. Донецька Донецької області ДПС № 7215/7/22-5 від 19.04.2012 року, ДПІ у Київському р-ні м.Донецька Донецької області ДПС № 1517/4/22-4 від 16.05.2012 року ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відносяться до категорії платників податків з повноцінною податковою віддачею. Розбіжностей у задекларованих ними сумах податкових зобов'язань з ПДВ та сумами податкового кредиту позивача перевірками не встановлено.

Що стосується посилання апелянта на те, що податковий кредит з ПДВ у сумі 3213,74 грн. не підтверджений податковою накладною, складеною ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року №1039 судом першої інстанції вірно встановлено, що складена ТОВ «Сервіс-Інвест» вказана податкова накладна на суму ПДВ 3013,74 грн. (а.с.101 т.1) відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивача за лютий 2012 року (а.с. 105 т.1) із зазначенням суми податку - 3 213,74 грн. (тобто завищеною на 200 гри.). Сума ПДВ із зазначеного реєстру включена до податкової декларація позивача за лютий 2012 року ( а.с.107-112 т.1).

Апелянт зазначає, що під час перевірки позивачем не була надана складена ТОВ «Сервіс Інвест» податкова накладна від 29.02.2012 року № 1039 ні на суму З213,74 грн., ні на суму 3013, 74 грн.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбаченп абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної норми до прийняття податкових повідомлень-рішень, листом від 13.06.2012 року № 124 позивачем до відповідача була надана податкова накладна від 29.02.2012 року № 1039 на суму 3013, 74 грн. та письмові пояснення щодо невідповідності суми податкового кредиту. Одержання даного листа відповідачем підтверджується письмовими поясненнями від 28.08.2012 року.

В податковій накладній від 29.02.2012 року № 1039 була зазначена сума податкового кредиту у розмірі 3013,74 грн., у той час як в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних помилково вазано 3213,74 грн. Тобто різниця між цими сумами складає 200 грн. Позивачем зазначено, що при внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 102-106 т.1) ним допущена арифметична помилка та слід вважати вірною суму, зазначену у податковій накладній від 29.02.2012 року № 1039 ( а.с. 101 т.1). У зв'язку з цим позивачем податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340 оскаржується за виключенням суми основного платежу 200 грн.

За приписами п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку 3013, 74 грн. підтверджена наданою позивачем до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковою накладною від 29.02.2012 року № 1039, але всупереч ст. 44 Податкового кодексу України податковим органом вона врахована не була.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у зазначеній частині податкових зобов'язань повідомлення-рішення прийняті без з'ясування усіх обставин, які підлягали врахуванню, що обумовлює задоволення позовних вимог, з чим погодується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340 та частково податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9302/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9302/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 22 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін