Постанова № 26534815, 19.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5021/942/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Загорської І.М. за довіреністю № 1-3/3д-35 від 21.02.12 р.

відповідача -Гунченко В.В. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3010С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 20.08.2012 р. у справі № 5021/942/12

за позовом ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки, Луганська область

до ТОВ "Енергомаш", м. Суми

про стягнення 54 535,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 р. ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ "Енергомаш" штрафних санкції в сумі 54 535 грн. 00 коп., нарахованих за порушення термінів поставки продукції відповідно до укладеного між сторонами договору № РА-88 від 07.12.2011 року, а також просив стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.08.2012 р. по справі № 5021/942/12 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Енергомаш" на користь ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" 27 267,50 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи. А саме апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір позовних вимог за прострочення поставки підлягає зменшенню, оскільки, на думку апелянта, сума неустойки повинна бути стягнута з відповідача у розмірі 5% від вартості непоставленої продукції за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі. Заявник вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір стягнутого штрафу з огляду на те, що відсутні виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2012 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

12.10.2012 р. за вх. № 7993 відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, в силу чого просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Сумської області підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Зменшуючи розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, господарський суд першої інстанції виходив із того, що відповідач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та з того, що строк прострочення є незначним та позивачу не завдано збитків таким простроченням.

Колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями.

Як вбачається з матеріалів справи 07.12.2011 року між сторонами укладено договір № РА-88, відповідно до п. 1.1. якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити у власність позивача (покупця) продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами до договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 16.01.2012 року відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити у власність позивача наступну продукцію: насос відцентровий двостороннього входу 12НДС ТУ 26-06-1184-88, вартістю 41 400,00 грн., та насос відцентровий двостороннього входу Д3200-75-2 ТУ 26-06-1184-88, вартістю 220 500,00 грн., в термін до 28.02.2012 року.

Однак, в порушення умов укладеного договору та специфікації № 1, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням погоджених сторонами строків - продукцію на загальну суму 261 900,00 грн. поставив 27.03.2012 року (видаткова накладна № 1185 від 27.03.2012 року). Таким чином, прострочення відповідача склало близько місяця.

Крім того, згідно специфікації № 2 від 24.01.2012 року відповідач зобов'язаний поставити у власність позивача насосний агрегат водокільцевий вакуумний ВВН 2-150М ТУ 3.20-05747991-047-99 в комплекті: насос ВВН 2-150М, електродвигун ВАО450І.А-6У5 (250кВт,990об/хв.,6000В), редуктор 1.3910-641.00-07, водозбірник, комплект ЗІП на суму 828 800,00 грн. в термін до 30.03.2012 року.

Проте, відповідач продукцію на суму 828 800,00 грн. поставив 18.05.2012 р. (видаткова накладна № 1195 від 18.05.2012 року). Таким чином, прострочення відповідача склало більше півтора місяці.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що в разі непоставки (недопоставки) продукції в терміни, передбачені відповідною специфікацією до договору, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості непоставленої продукції і, крім цього, відшкодовує всі понесені покупцем збитки, завдані затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

04.05.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 2138 з вимогою сплатити штрафні санкції, нараховані відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків поставки продукції, в строк до 12 травня 2012 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сума штрафних санкцій не була сплачена відповідачем, у зв'язку з чим, станом на 26.06.2012 року в нього виникла заборгованість на суму 54 535,00 грн.

Отже, як зазначалось вище, підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, останнім були порушені строки виконання зобов'язань.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625, 546, 548, 549 Цивільного кодексу України та умов названого договору місцевим господарськими судом було стягнуто з відповідача суму штрафу у розмірі 26 267,00 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано зменшено розмір штрафних санкції, заявлених до стягнення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 551 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, ст. 233 Господарського кодексу встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

ВГСУ в п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.11.2011 р. роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, матеріали справи не містять ані посилань, ані доказів винятковості обставин, які б могли виступити підставами зменшення розміру штрафу.

Так, колегією суддів встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення строків виконання зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 54535, 00 грн.

Відповідачем не подано доказів винятковості даного випадку, причин невиконання зобов'язання з поставки продукції протягом тривалого періоду, негайного добровільного усунення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено строк поставки за специфікацією № 1 на місяць, а за специфікацією № 2 на півтора місяця.

В обґрунтування причин прострочення відповідач послався на затримку виконання зобов'язань його контрагентом -ПАТ «Центроліт», який знаходився в процедурі банкрутства.

Колегія суддів зазначає, що постачальник відповідача (ПАТ «Центроліт») знаходить у процедурі банкрутства з 21.12.2009 р. р. (а.с. 45), що свідчить про те, що на час укладення договору від 07.12.2011 року № РА-88 відповідач повинний був бути обізнаний про процедуру банкрутства у свого контрагента та враховувати цей факт при прийнятті на себе господарських зобов'язань.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на своєчасне виконання зобов'язань. Останній не інформував позивача про об'єктивні проблеми у виконанні зобов'язань, не пропонував останньому вн6ести зміни до договору в частині встановлення нових строків виконання зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір штрафу та не вказав обставин, що дозволили йому застосувати ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що господарський суд першої інстанції повинен був об'єктивно оцінити, чи був даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Зазначені обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про зменшення розміру штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на рішення господарського суду Сумської області від 20.08.2012 р. по справі № 5021/942/12 задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.08.2012 року у справі № 5021/942/12 скасувати частково: в частині відмови в стягненні 27267,50 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (40000, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 12, код 30175061) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (94700, м. Ровеньки, Луганська область, вул. Леніна, 82, код 37713861) 54535,00 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (40000, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 12, код 30175061) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (94700, м. Ровеньки, Луганська область, вул. Леніна, 82, код 37713861) 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 19.10.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.