Постанова № 26534804, 23.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3856/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Новиков К.О.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 (вх. №3160Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.12 року у справі № 5023/3856/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіта Нова", м. Чугуїв

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Панютине

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач, ТОВ "Авіта Нова", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, ФОП ОСОБА_3, заборгованості в розмірі 30352,11 грн., що складається з вартості неповернутого майна в розмірі 25736,64 грн., штрафу в розмірі 2573,66 грн. та пені за затримку повернення майна в сумі 2041,81 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2012 року по справі №5023/3856/12 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Авіта Нова" суму вартості неповернутого майна в розмірі 25736,64 грн., штраф в розмірі 2573,66 грн., пеню за затримку повернення майна в сумі 2041,81 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач втратив можливість реалізувати товар в рамках терміну його придатності, що спричинило несення останнім збитків в розмірі вартості нереалізованого та неповернутого відповідачем товару, термін придатності якого скінчився.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що не отримував копії позову, а про подання позову дізнався лише з ухвали суду про порушення провадження, тож не мав часу надати відзив на позовну заяву та необхідні документи.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що 12.09.12 року його представник з'явився в судове засідання та подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка була задоволена, для чого судом першої інстанції оголошено перерву в судовому засіданні. Та суд не повідомив відповідача про дату наступного судового засідання, тож про винесення рішення та задоволення позовних вимог відповідач дізнався лише отримавши вказане рішення. Більш того, в рішенні зазначено, що ні відповідач, ні його представник не з'явилися в судове засідання, що не відповідає дійсності.

Відповідач вказує на те, що жодним пунктом договору №9/09-ОХ від 01.02.2010 року не передбачений обов'язок зберігача ні при прийнятті на зберігання, ні під час виконання договору контролювати дотримання терміну придатності товару, який є предметом договору. Крім того, відповідач зазначає, що в рамках правовідносин, які виникли на підставі договору відповідального зберігання №9/09-ОХ від 01.02.2010 року та акта приймання-передачі №АН-0000382 від 07.05.2011 року, ним було здійснено відшкодування вартості товару, прийнятого на відповідальне зберігання частково до того, як поклажодавець пред'явив вимогу про повернення речей, та частково після. А саме, 22.07.2011 року відповідач перерахував готівкові кошти в сумі 20725,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_4, та 26.10.2011 року за видатковим касовим ордером отримано 3000,00 грн. ОСОБА_5, які є співробітниками ТОВ "Авіта Нова". Поклажодавець, ТОВ "Авіта Нова", жодним чином не заперечував проти такого виконання договору відповідального зберігання, оскільки прийняв кошти.

Крім того, відповідач вважає неправомірним посилання суду, як на підставу для застосування штрафу в розмірі 10 % від вартості втраченого майна на п. 6.1 договору, оскільки за ним відповідальність настає лише у разі, якщо в результаті неналежного виконання своїх обов'язків зберігачем майно було втрачено, або виявлено його недостачу при поверненні з відповідального зберігання. Позивачем же не було доведено факту втрати або виявлення недостачі речей, переданих на зберігання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що втрата ним інтересу до виконання зобов'язання з повернення товару відповідачем не пов'язана з наявністю чи відсутністю обов'язку у останнього контролювати дотримання терміну придатності товару, а пов'язана лише з невиконанням відповідачем обов'язку повернення товару за письмовою вимогою позивача, що призвело до втрати можливості реалізувати товар в рамках терміну його придатності, та як наслідок, понесення позивачем збитків у розмірі вартості нереалізованого та неповернутого відповідачем товару.

Крім того, відповідач визнає існування в нього боргу перед позивачем та зобов'язується його сплатити в термін до 15.10.2011 року (та з невідомих причин вказує, що заборгованість складає лише 10827,18 грн.). Оскільки в листі, яким відповідач визнає борг, не йдеться про повернення майна, отриманого на відповідальне зберігання за договором, позивач вважає, що відповідач фактично підтверджує факт відсутності та неможливості повернення зазначеного майна в натурі та готовність оплатити вартість втраченого ним майна.

Позивач зазначає також про те, що відповідачем не доведено існування фактів часткового відшкодування вартості товару, переданого на відповідальне зберігання, на які останній посилається в апеляційній скарзі.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

В матеріалах справи (а.с. 9, 10) містяться належним чином завірена копія квитанції від 23.08.2012 року та оригінал опису вкладення до цінного листа (додані до позовної заяви), згідно з якими на юридичну адресу відповідача (АДРЕСА_1) 23.08.2012 року позивачем було направлено копію позовної заяви про стягнення заборгованості від 18.08.2012 року з додатками на 31 арк.

За вказаних обставин, позивачем дотримано вимог ст. 56 ГПК щодо надсилання копії позовної заяви сторонам.

Що стосується посилання відповідача на те, що 12.09.12 року його представник був присутнім у судовому засіданні та подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка була задоволена, для чого судом першої інстанції оголошено перерву в судовому засіданні.

Матеріали справи не містять вказаної заяви відповідача. Більш того, в судовому засіданні не оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 28.08.2012 року про порушення провадження у справі, сторони були попереджені про те, що в разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд може розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду першої інстанції (а.с. 38) з відміткою про отримання ухвали особисто ОСОБА_3 (відповідачем).

За вказаних обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав та про причини неявки суд не повідомив, справа була розглянута саме 12.08.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2010 року між ТОВ "Авіта Нова" (поклажодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (зберігачем) був укладений договір відповідального зберігання №9/09-ОХ, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання майно на суму 26366,64 грн. (напої безалкогольні, питна вода в асортименті, піддони дерев'яні за актом прийому-передачі на відповідальне зберігання №АН-0000382 від 07.05.2011 року).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Договором відповідального зберігання, укладеним між сторонами, а саме п. 4.1.5. також передбачено обов'язок зберігача повернути в схоронності майно, передане на відповідальне зберігання за першою вимогою поклажодавця чи по закінченню строку дії договору.

23.09.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №89 від 23.09.2011 року (а.с. 17), в якій позивач вимагає упродовж трьох календарних днів з моменту отримання цієї вимоги повернути передане на відповідальне зберігання майно, яке належить ТОВ "Авіта Нова", на адресу позивача або сплатити його вартість.

Листом від 27.09.2011 року за вих №116 (на вимогу №89 від 23.09.2011 року) (а.с. 21), відповідач повідомив, що заборгованість за договором №09/09 ОХ від 01.02.2010 року, яка станом на 01.10.2011 року складає 10827,18 грн. зобов'язується сплатити в термін до 15.10.2011 року.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань, 22.03.2012 року позивачем було направлено повторну вимогу щодо сплати вартості неповернутого майна (а.с.22).

01.08.2012 року згідно з актом прийому-передачі № АН-0000548, відповідач здійснив повернення піддонів, які були передані йому на відповідальне зберігання за актом прийому-передачі на відповідальне зберігання №АН-0000382 від 07.05.2011 року.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув позивачу ні отриманий за договором відповідального зберігання товар, ні сплатив вартість вказаного майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача щодо відшкодування вартості товару, прийнятого на відповідальне зберігання в сумі 20725,00 грн. (на платіжну картку НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_4) та за видатковим касовим ордером на суму 3000,00 грн. не можуть прийматися судом до уваги, оскільки вказані платіжні документи (а.с.65, 66) не містять вказівок щодо того, що відповідні платежі були здійснені саме за договором відповідального зберігання №9/09-ОХ.

Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивач отримував зазначені кошти, в той час, як відповідач в апеляційній скарзі вказує, що позивач жодним чином не заперечував проти такого виконання договору відповідального зберігання, оскільки прийняв кошти.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було доведено факту втрати або виявлення недостачі речей, переданих на зберігання, також не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідач визнав борг та здійснив повернення піддонів, які були передані йому на відповідальне зберігання, в той час, як переданий на зберігання товар не повернув (як і кошти за товар), що дає суду всі підстави вважати, що вказаний товар у відповідача відсутній. Відсутність товару переданого на зберігання, підтвердив і представник відповідача в засіданні судової колегії апеляційного суду, котрий на запитання представника позивача надав відповідь, що отриманий на зберігання товар відповідачем був проданий.

На підставі вищезазначеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються, не можуть бути підставою для його скасування.

Таким чином, керуючись, ст.ст. 526, 953 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2012 року у справі №5023/3856/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.10.2012 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плужник О.В.