Постанова № 26534787, 22.10.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року Справа № 5002-19/595-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача, Бакуліна Наталя Володимирівна, довіреність № б/н від 03.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех";

відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 1201 від 08.08.12, фізична особа- підприємець ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 19 червня 2012 року у справі № 5002-19/595-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (вул.Запорожське шосе, буд. 62а, м.Дніпропетровськ, 49041)

до фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" звернулось до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з позовом про визнання свого права власності на навантажувач Bobсat моделі S220E, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_1.

Вимоги позову обґрунтовані положеннями статей 334, 694, 695, 697 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що за укладеним сторонами договором купівлі-продажу транспортного засобу від 01.12.2008 року право власності на цей засіб до покупця, відповідача у справі, не перейшло через невиконання ним умов договору, а отже, право власності на навантажувач залишається за продавцем, що й підлягає визнанню в судовому порядку. Позивач просив також судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, покласти на відповідача у справі.

13 березня 2012 року позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати частково недійсним акт приймання-передачі від 02 грудня 2008 року, підписаний між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 згідно умов договору №030-2008 КР/1 від 01 грудня 2008 року у частині передачі права власності на навантажувач Bobсat моделі S220E, 2008 р., серійний номер НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" задоволено частково. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" право власності на навантажувач Bobcat моделі S220Е, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_1. В частині визнання частково недійсним акту приймання-передачі від 02 грудня 2008 року, підписаного між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, згідно договору №030-2008 КР від 01 грудня 2008 року, в частині передачі права власності на навантажувач Bobcat моделі S220Е, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_1, відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив за придбане майно, у зв'язку з чим право власності на це майно він не набув, проте, не зважаючи на дані обставини зареєстрував право власності за собою, що порушує права позивача і є підставою для визнання за останнім права власності на навантажувач у судовому порядку.

Не погодившись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заявник скарги зазначає, що суд припустився невірних висновків через невірне застосування положень статей 694, 695,697 Цивільного кодексу України, до того ж порушив приписи процесуального законодавства щодо належного повідомлення про час і місце судового розгляду справи.

Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, добровільно підписавши акт приймання -передачі від 02 грудня 2008 року до отримання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 100% оплати за товар, сторони фактично спільно змінили умови пункту 2.4 договору купівлі-продажу №030-2008 КР/1 від 01 грудня 2008 року, яким було передбачено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту 100% оплати даного договору та оформлення акту приймання -передачі прав власності. Таким чином, судом неповно встановлені обставини у справі, що також зумовило викладення невірних судових висновків в оскарженому рішенні.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції, призначених на 10 та 22 жовтня 2012 року, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні з огляду на відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності в судовому порядку. Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех", вважаючи судові висновки вірними, просив відмовити у задоволенні вимог скарги, відмовивши також у прийнятті нових доказів у справі - свідоцтва серії НОМЕР_2 від 03 червня 2009 року про реєстрацію навантажувача колісного Bobсat моделі S220E, 2008 року випуску, серійний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4

Переглянувши справу в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

01 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір купівлі -продажу №030-2008 КР/1, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець прийняти та оплатити колісний екскаватор універсальний навантажувач Bobсat моделі S220E (2008 року випуску), в комплекті з ковшем та траншеекопателем моделі LT313 „Товар".

Пунктом 2.4 договору встановлено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту 100% оплати суми даного договору та оформлення акту приймання -передачі прав власності.

Розділом 3 договору зазначено, що ціна на товар встановлюється в українських гривнях на умовах поставки EXW АДРЕСА_2 та вказується у Додатку № 1 до Договору. Сума договору складає 68957,60 дол.США, що складає 484082,35 грн., у тому числі ПДВ за курсом НБУ + 2% на день укладення цього договору. Сторони домовились, що передплату внесену 31.05.08 у сумі 200000,00 грн. вважати як еквівалент 40000,00 дол.США, а несплачена частина у сумі 28957,60 дол.США сплачується за курсом НБУ + 2% на день здійснення платежу за даним договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору платежі за товар проводяться Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами, вказаними у Договорі. Платежі проводяться у відповідності з графіком, вказаним у Додатку № 1 (Таблиця 2) до даного договору.

Пункт 6.2 передбачає, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, передбачених пунктом 5.1 даного договору, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченої до сплати суми за кожен день прострочки платежу, крім цього Продавець має право самостійно або з допомогою третіх осіб вилучити товар, вказаний у пункті 1.1 даного договору. Витрати з вилучення товару покладаються на Покупця.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 01.12.09 р., а в частині розрахунків до повного їх проведення. Строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін (пункт 10.2 договору).

Також встановлено, що у відповідності до додатку № 1 до договору купівлі -продажу № 030-2008КР/1 від 01 грудня 2008 року сторонами встановлений наступний графік оплати товару покупцем:

1. передплата 58% (курс станом на 30.05.2008) -40000,00 дол.США (орієнтовна сума у гривнях, у тому числі ПДВ - 200000,00 грн.), дата поставки до 05.12.2008 -оплачено;

2. оплата 11,37% - 5847,00 дол.США (орієнтовна сума у гривнях, у тому числі ПДВ 60000,00 грн.), дата поставки до 05.12.2008, дата оплати до 20.12.2008;

3. оплата 17,06% - 12820,51 дол.США (орієнтовна сума у гривнях, у тому числі ПДВ 90000,00 грн.), дата оплати до 25.01.2009;

4. оплата 13,57% - 7590,00 дол.США (орієнтовна сума у гривнях, у тому числі ПДВ 53282,43 грн.), дата оплати до 28.02.2009 (а.с.12).

02 грудня 2008 року між сторонами у відповідності до вказаного договору був підписаний акт приймання -передачі обладнання і права власності на нього, згідно якого покупцеві передані у комплекті з універсальним навантажувачем з ковшем і траншеєкопачем також накладні на даний товар, технічний паспорт та інструкція з експлуатації (а.с.13).

03 червня 2009 року Сімферопольською інспекцією Держтехнагляду на ім'я власника ОСОБА_4 видане свідоцтво про реєстрацію колісного навантажувача серії НОМЕР_2.

Втім, згідно виписки публічного акціонерного товариства „АкваБанк" за період з 01.12.2008р. по 13.02.2012р. фізичною особою ОСОБА_4 на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех" за навантажувач Bobсat S220E грошові кошти не переховувались.

Посилаючись на положення пункту 6.2 договору сторін та не заперечуючи проти факту того, що навантажувач відповідачем повернуто у зв'язку з невиконанням умов договору, позивач посилається на ухилення відповідача від підписання акту повернення майна, що є підставою для звернення з позовом про визнання права власності в судовому порядку.

Проаналізувавши обставини даної справи, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши їх доводи доказами у справі, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги і скасування оскарженого судового акту.

Предметом даного спору є відносини щодо визнання права власності, а, отже, до спірних відносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення Конституції України.

Відповідно до положень статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 697 вказаного кодексу договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Так, з тексту дослідженого судом договору сторін вбачається, що сторони досягли істотних умов договору та передбачили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 набуває право власності на спірний навантажувач колісний Bobсat S220E після виконання двох умов, а саме 100% оплати суми за договором та оформлення акта приймання -передачі права власності (пункт 2.4).

На момент судового розгляду справи відповідачем за спірний навантажувач сплачено 58% встановленої договором ціни.

Згідно з положеннями частини 2 статті 695 Цивільного кодексу України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Таким чином, діючим цивільним законодавством чітко врегульовані правовідносини сторін з укладення договору купівлі-продажу з розстроченням платежу й передбачений порядок захисту порушеного права продавця в разі прострочення оплати товару покупцем: продавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення товару.

У зв'язку з наведеним вище, положення пункту 6.2 договору сторін в частині передбаченого у продавця права самостійно або за допомогою третіх осіб вилучати товар у покупця судова колегія вважає такими, що суперечать законодавству, тому такі положення як договірну умову з врегулювання спірних питань суд застосувати не може.

Разом з тим, в судових засіданнях суду апеляційної інстанції представниками сторін підтверджено, що на теперішній час спірний навантажувач перебуває у володінні ТОВ „Альфатех", але, з врахуванням того, що 02 грудня 2012 року між сторонами у виконання умов договору був підписаний акт приймання -передачі, згідно з яким товариство з обмеженою відповідальністю „Альфатех" передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 В тому числі право власності на навантажувач Bobсat S220E, 2008 року випуску, на ім'я останнього була здійснена реєстрація права власності на навантажувач Сімферопольською інспекцією Держтехнагляду.

Реєстрацію транспортного засобу за відповідачем позивач вважає неправомірною через недійсність акту приймання-передачі навантажувача з комплектуючими в частині зазначення про передання також й прав власності на майно.

З цими твердженнями погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на передбачену пунктом 2.4 договору іншу умову набуття покупцем права власності на майно -з моменту стовідсоткової оплати товару, втім оспорювання свідоцтва про право на навантажувач не є предметом судового розгляду і такі вимоги позивачем не заявлені.

З врахуванням посилань представника позивача на можливість застосування до виниклого спору приписів статті 392 ЦК України, судова колегія приймає до уваги, що позовом про визнання права власності з підстав наведеної норми є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, яка не перебуває із власником у зобов'язальних правовідносинах.

Як встановлено, спір виник через невиконання умов договору купівлі-продажу, тобто у даному випадку сторони перебувають у зобов'язальних правовідносинах, отже, їхні права, у тому числі право власності, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Таким чином, факт звернення позивача з позовом щодо визнання права в межах вже існуючих зобов'язальних правовідносин юридично неспроможний бути підставою для захисту свого права шляхом його визнання, у зв'язку з чим доводи позивача відхиляються судом апеляційної інстанції як такі, що позбавлені правового та фактичного обґрунтування.

Враховуючи, що в частині розрахунків договір діє до їх повного здійснення, а докази щодо розірвання договору або визнання його недійсним позивач не представив, судова колегія вважає невірними висновки господарського місцевого суду про підставність позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, а господарський суд першої інстанції на це уваги не звернув, норму матеріального права для задоволення вимог позову не зазначив, обмежившись лише посиланням на загальні норми цивільного законодавства про право особи на захист порушеного права або інтересу та підстави набуття права власності, оскаржене судове рішення вважати законним і обґрунтованим неможливо, тому в частині задоволених позовних вимог воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, посилання скаржника на ті обставини, що підписанням з обох сторін акту приймання - передачі майна разом з правом власності на нього сторонами фактично змінено умови пункту 2.4 договору купівлі-продажу №030-2008 КР/1 від 01 грудня 2008 року, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наявність іншої умови договору щодо моменту переходу права власності .

Оскільки акт приймання -передачі є документом, який фіксує саме факт передачі покупцеві товару, а не прав власності на нього, судом першої інстанції вірно зазначено про обрання позивачем неналежного способу захисту права в частині вимог про визнання акту недійсним, втім, враховуючи, що така вимога заявлена стороною з метою отримання доказу про відсутність переходу права власності від нього до покупця товару, суд апеляційної інстанції вважає доцільним скасувати судове рішення в повному обсязі, відмовивши у задоволенні позовних вимог повністю.

Стосовно клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех" про відмову у прийнятті додатково поданих доказів, а саме копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03 червня 2009 року, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, до того ж на судові висновки у дійсній справі наявність вказаного свідоцтва жодним чином не впливає.

Відносно тверджень заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального законодавства через вручення відповідачеві поштової кореспонденції суду в день проведення судового засідання 19 червня 2012 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки вони містять докази належного повідомлення сторони і відправлення ухвали про призначення справи до судового розгляду ще 13 червня 2012 року. Отримання відповідачем поштового відправлення саме 19 червня не може слугувати доказом порушення судом норм процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим підлягає скасуванню в повному обсязі з постановленням нового рішення про відмову у позові, але за інших підстав ніж зазначені в апеляційній скарзі фізичної особи- підприємця ОСОБА_4.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача. Втім, оскільки при зверненні до суду 13.03.2012 під час судового провадження з вимогою немайнового характеру позивачем судовий збір не сплачено у встановленому порядку і розмірі, ця сума підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету м. Сімферополя.

Керуючись статтями 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 і 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року у справі № 5002-19/595-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех" (вул. Собінова, 1, Амур-Нижньодніпровський район, м.Дніпропетровськ, 49083, ідентифікаційний код 35203852) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя суму судового збору в розмірі 1073,00 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (вул. Запорожське шосе, буд. 62а,Дніпропетровськ,49041, вул. Собінова, 1, Амур-Нижньодніпровський район, м.Дніпропетровськ, Днепропетровська область, 49083)

2. Фізична особа- підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_3)