Постанова № 26534585, 25.10.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2012 р. справа №5006/44/21/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Цвіркун С.О., представник за дов. від 26.12.11р. № 7від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуНауково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід07.09.2012 рокуу справі№5006/44/21/2012 (суддя Кучерява О.О.)за первісним позовомКомунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»м.Кривий Рігдо відповідача Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецькпро стягнення заборгованості у розмірі 6869,15грн., інфляційних у розмірі 48,47грн., 3% річних у розмірі 70,03грн., пені у розмірі 357,12грн.за зустрічним позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецькдо відповідачаКомунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»м.Кривий Рігпрозобов»язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої протягом січень 2001р. -грудень 2011р. за договором на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання №3109/01-8/1 від 15.01.2011р. за тарифами, які встановлені для населення ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»м.Кривий Ріг звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецьк про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 6869,15грн., інфляційних у розмірі 48,47грн., 3% річних у розмірі 70,03грн., пені у розмірі 357,12грн. (а.с.2-3).

11 липня 2012 року відповідач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»м.Кривий Ріг про зобов»язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої протягом січень 2001р. -грудень 2011р. за договором на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання №3109/01-8/1 від 15.01.2011р. за тарифами, які встановлені для населення (а.с. 32-35).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2012р. зустрічну позовну заяву Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №5006/44/21/2012 (а.с. 60).

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.09.2012р. позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»були задоволені частково. Стягнуто з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»на користь позивача заборгованість в сумі 6869,15грн., 3% річних в сумі 69,86грн., пеню в сумі 356,78грн., інфляційні в сумі 48,47грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,39грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.103-106).

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом належним чином виконані умови договору №3109 від 15.01.2001р. в частині поставки теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції. У задоволенні зустрічного позову відмовлено з посиланням на невірно обраний спосіб захисту порушеного права, визначений відповідачем (позивачем за зустрічним позовом).

Відповідач (позивач за зустрічним позовом), Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»м.Донецьк звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з»ясуванням обставин та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просив прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2012р. та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги (а.с.111-114).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем безпідставно протягом дії договору було проведені нарахування вартості відпущеної теплової енергії за тарифами для інших споживачів, а не для населення.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що передбачений у ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним та суд може захистити цивільне право або інтерес іншими способами, передбаченими законом.

Апелянт у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання б/н від 22.10.2012р., в якому він просив відкласти розгляд справи з посилання на те, що уповноважений представник підприємства не має можливості з»явитися та прийняти участь у судовому засіданні, проте доказів у підтвердження заявленого клопотання не надав.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав заперечення на апеляційну скаргу, просив суд залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2012р., а апеляційну скаргу -без задоволення.

Судова колегія, керуючись ст.75 ГПК України та зважаючи на те, що явка сторін не була визнана обов»язковою, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача ( позивача за зустрічним позовом).

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представника позивача (відповідача за зустрічним позовом), розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»є юридичною особою (ідентифікаційний код 03342184) згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та діє на підставі Статуту (а.с.20-21, 26). Підприємство створено з метою отримання прибутку в результаті діяльності виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам.

Відповідач - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»є юридичною особою (ідентифікаційний код 13495380) що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.38).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2001 року між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (за договором -Постачальник) та Науково-виробничим об»єднанням "Донікс" (за договором - Споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання № 3109 (далі-Договір) (а.с. 7-9).

Згідно п.1 договору постачальник зобов»язується постачати споживачеві теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пара відповідно з встановленим планом тепло споживання з 15 жовтня 2000 року по 31 грудня 2001 року по об'єкту "Службове приміщення" за адресою: пр. К. Маркса, 19, а споживач, в свою чергу, зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені вищезазначеним договором.

Відповідно до пункту 2 договору відпуск теплової енергії для потреб опалення та вентиляції проводиться протягом опалюваного періоду встановленого відповідними рішеннями виконкому Криворізької міської ради (при цьому плановий період, що опалюється з 15 жовтня по 15 квітня), гаряче водопостачання відпускається протягом року (за виключенням ремонтного періоду).

Згідно із пунктом 5 договору облік кількості теплової енергії, що споживається, виробляється на підставі показань пристроїв обліку, встановлених на межі розділу. За відсутністю пристроїв обліку споживач розраховується з постачальником за проектними навантаженнями.

Споживач зобов'язаний дотримуватися витрат мережної води не більше розрахункового 0,06 куб.м/год. (п.16 договору)

Постачальник здійснює нарахування вартості відпущеної теплової енергії згідно тарифів, затверджених розпорядженням Криворізького виконавчого комітету №884 від 24.10.2000р. (п.18 договору)

Пунктом 21 «а»договору передбачено, що споживач здійснює передплату у розмірі 50% місячного споживання у грошовій формі в строк до 25 числа попереднього місяця (РИК №885 від 08.11.2000р.).

Пунктом 25 договору встановлено, що плата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем протягом 5 днів після отримання рахунку постачальника. У випадку несплати рахунку протягом 5 днів від дня його пред»явлення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1,0% за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Договір укладається на строк з 15 жовтня 2000 року по 31 грудня 2001 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї із сторін про відмову від діючого договору або його перегляду (п.26 договору).

Як вбачається з таблиць №1, №2, які є невід'ємними частинами договору, теплопостачання здійснювалось по об'єкту "Службове приміщення", яке знаходиться за адресою: пр. К. Маркса, 19/24, за тарифами, встановленими для споживачів 3 групи (інші споживачі) в розмірі 80 грн./Гкал., загалом - 128, 00 грн. щомісяця (а.с.8).

Як встановлено судом, 20 листопада 2003 року сторонами укладена додаткова угода, якою внесені зміни до договору від 15 січня 2001 року № 3109 в частині розміру тарифів на послуги теплопостачання, відповідно до рішення виконавчого комітету Криворіжської міської ради від 14 листопада 2003 року №630, згідно якого тарифи на послуги теплопостачання з 15 листопада 2003 року складали 95,00 грн. (а.с.66).

27 грудня 2003 року між постачальником та споживачем складене та підписане доповнення до договору, яким сторони внесли до таблиць №№ 1, 2 договору зміни, шляхом до включення до договору приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. К. Маркса, 19/17, загальною площею -54, 99 кв.м., проектним навантаженням на опалення -0,03 Гкал/год. з 19 вересня 2003 року (а.с.67).

Листом від 05 листопада 2004 року №04-1172 відповідач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Донікс" звернувся з проханням до позивача, Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до включити з 01 жовтня 2004 року до договору приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 9/21, загальною площею 68,17кв.м. Вищезазначене приміщення включене до договору, про що свідчить підпис директора Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"(а.с.69).

Як вбачається з матеріалів справи, Науково-виробниче підприємство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Донікс" є власником квартир, які знаходяться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса 19/24, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 9/21, м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 19/17 на підставі договорів купівлі-продажу (а.с.43-48).

Позивачем були складені рахунки -фактури від 30.11.2011р. на суму 3529,98грн. та від 31.12.2011р. на суму 3339,17грн., які наявні у матеріалах справи (а.с.14-15).

Вищезазначені рахунки отримані представником відповідача 09.12.2011р. та 17.01.2012р., що підтверджується підписом останнього в реєстрі рахунків за листопад-грудень 2011р. (а.с.16-17).

Позивач направив на адресу відповідача претензію №214/13 від 10.02.2012р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 6869,15грн., яка отримана останнім, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.19).

Відповідь на претензію на адресу позивача не надійшла.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у розмірі 6869,15грн. за період з жовтня по грудень 2011р., інфляційних у розмірі 48,47грн., 3% річних у розмірі 70,03грн. та пені у розмірі 357,12грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення заборгованості за теплову енергію за договором про постачання теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі -Закон № 2633).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30 вересня 2011 року №119 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ «Криворіжтепломережа»встановлені тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі -795, 04грн. за 1 Гкал. (без ПДВ) (а.с. 100).

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської рад №630 від 14.11.2003р. «Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання у місті Кривому Розі»затверджені тарифи для Комунального підприємства «Криворіжтепломережа»(а.с.74)

Отже, тарифи на послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання формуються відповідними рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.25 Договору не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 6869,15грн. за період з жовтня по грудень 2011р., розмір якої доведений та підтверджений документально.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.25 Договору у розмірі 357,12грн.

Пунктом 25 Договору передбачено, що у випадку несплати рахунку протягом 5 днів від дня його пред»явлення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1,0% за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 356,78грн. за період з 15.12.2011р. по 05.05.2012р. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 48,47грн.- індекс інфляції за період прострочення з грудня 2011р. по квітень 2012р., а також 70,03грн. - 3% річних за період з 15.12.2011р. по 05.05.2012р.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 70,03грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 69,86грн., про що вірно визначив господарський суд.

Перевіривши розрахунок інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 48,47грн.за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Колегія суддів, розглянувши зустрічну позовну заяву Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС»про зобов»язання здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої протягом січень 2001р. -грудень 2011р. за договором на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання №3109/01-8/1 від 15.01.2011р. за тарифами, які встановлені для населення, дійшла висновку про наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо зобов»язання позивача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, позивач (за зустрічним позовом) посилається на відсутність порушення з його боку та неправомірність застосування тарифів на теплову енергію за договором на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання №3109/01-8/1 від 15.01.2011р., які встановлені для інших споживачів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не доведені зустрічні вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання нечинним або скасування у встановленому порядку рішень виконкому міської ради про встановлення відповідних тарифів чи рішення НКРЕ; сторонами в договорі визначено, що нарахування за теплову енергію провадиться по тарифам, передбаченим для 3 групи населення, змін чи доповнень до договору щодо виду тарифів при обчисленні вартості наданих послуг не вносилося. Власником службових приміщень, які зазначені у додатках до договору, є юридична особа, яка відноситься до 3 групи споживачів.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи визначені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спосіб захисту порушеного права, визначений позивачем за зустрічним позовом у межах даної справи, зазначеними нормами законодавства не передбачений.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволені зустрічної позовної заяви.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем безпідставно протягом дії договору було проведені нарахування вартості відпущеної теплової енергії за тарифами для інших споживачів, а не для населення, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, у договорі споживача віднесено до категорії "інші споживачі" по об'єктам, визначеним договором як "Службове приміщення".

У відповідності до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При укладенні договору сторони визначили, що ціною договору є встановлені тарифи.

Таким чином, між сторонами при укладенні договору досягнуто згоди щодо застосування при визначенні вартості послуг на відпуск теплової енергії та гарячого водопостачання тарифу, затвердженого виконкомом міської ради для 3 категорії споживачів "інші споживачі".

Як вже зазначалося, після укладення договору сторонами будь-яких змін чи доповнень до договору, зокрема щодо виду тарифів при обчисленні вартості наданих послуг, не вносилося.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок господарського суду, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОНІКС» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2012 року у справі №5006/44/21/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 07.09.2012 року у справі №5006/44/21/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу; 3 -відповідачу; 4 -ДАГС; 5-ГС Донецької обл.