Постанова № 26534519, 28.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.08.2012 р. справа №5006/12/103/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.,суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А.за участю представників сторін: від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради м. Артемівськ Донецької областіна рішення господарського судуДонецької області від12.07.2012 рокуу справі№5009/12/103/2012 (суддя Тоцький С.В.)за позовомАртемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі 1) Артемівської міської ради; 2) Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради м. Артемівськ Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Артемівськ Донецької областіпростягнення 14813,83 грн. В судовому засіданні 15.08.2012 року оголошено перерву до 28.08.2012 року о 14:00 годині.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2012 року у справі №5009/12/103/2012 позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Артемівської міської ради та Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради м. Артемівськ Донецької області задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м. Артемівськ Донецької області ( далі -ФОП ОСОБА_4.) заборгованість з орендної плати в розмірі 3489,11грн., пеню в сумі 380,42грн. та 3% річних в розмірі 300,53грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов законний, обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та доведений належним чином в частині задоволених вимог.

В апеляційній скарзі Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради м. Артемівськ Донецької області просить рішення від 12.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм як матеріального, так і процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про звільнення орендарем приміщення у травні 2009 року, оскільки в матеріалах справи наявний акт прийму-передачі від 05.11.2009 року, який свідчить про повернення орендарем нежитлового приміщення з оренди. Однак вказаному документу суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Таким чином, на думку скаржника, є всі підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з лютого по листопад 2009 року, а також 3% річних за вказаний період.

Також скаржник наголошує на тому, що умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені у строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в зв'язку з чим вважає безпідставним обмеження судом першої інстанції періоду нарахування цієї штрафної санкції шістьма місяцями.

У відзиві на апеляційну скаргу №78-4245 від 07.08.2012 року прокурор підтримує вимоги апеляційної скарги (а.с.136-137).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.08.2012 року скаржник висловився на підтримку доводів апеляційної скарги та його правову позицію підтримано представниками позивачів та прокурором.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони та прокурор не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.08.2012 року, однак оскільки ухвалою про призначення справи до розгляду від 30.07.2012 року учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін та прокурора.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) 26 червня 2007р. було укладено договір №173/07 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлове напівпідвальне приміщення), на підставі рішення виконкому Артемівської міської ради від 17.08.2005р. №601 для використання його з метою, визначеною даним рішенням, для розміщення точки громадського харчування, загальною площею 91,4кв.м., яке знаходиться на балансі комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" та розташоване в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до умов п.2.1. договору, вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Артемівська і складає 567,63грн. без ПДВ.

За приписами п.3.2. договору, орендна плата встановлюється в грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єкта оренди Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. (п.3.3. договору).

Пунктом 4.8. договору встановлено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, згідно з умовами цього договору.

Відповідно до умов п.7.2. договору, за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відношень Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Строк оренди встановлюється з 26.06.2007р. до 23.06.2008р. (п.8.1. договору).

Факт передання 26.06.2007р. майна в оренду підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Додатковою угодою №193/08 від 12.06.2008р. продовжено строк дії договору оренди №173/07 від 26.06.2007р., а саме з 24.06.2008р. до 23.06.2009р. (а.с.53).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання зі сплати орендної плати належним чином не виконував, в зв'язки з чим у останнього станом на 27 травня 2009р. виникла заборгованість в розмірі 3468,29грн., наявність якої підтверджено також підписаним сторонами актом звіряння розрахунків (а.с.54).

Претензією №821 від 29 травня 2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість (а.с.54, зворотній бік).

Відповідачем 08.07.2009р. було складено та підписано зобов'язання, яке посвідчене приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого він гарантував до 01.01.2010р. сплатити позивачу орендну плату в сумі 3600,00грн.

Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради №429 від 09.09.2009р. припинено договір оренди об'єкта права комунальної власності територіальної громади м. Артемівськ, який укладено із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , згідно його заяви (а.с.59).

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з лютого 2009р. по листопад 2009р. (тобто по дату складення акту приймання-передачі від 05.11.2009 року), за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 8828,02грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5283,85грн. та 3% річних в сумі 701,96грн. та звернення з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи позовні вимоги на підставі наявних матеріалів справи, господарським судом попередньої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. За приписами п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що орендоване приміщення є комунальним майном, тому спірні правовідносини регулює також і Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується зі ст. 764 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 8.8 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Враховуючи, що договір оренди №173/07 від 26.06.2007р. сторонами укладений на строк з 26.06.2007р. до 23.06.2008р., а додатковою угодою його дію продовжено до 23.06.2009р. (а.с.53), однак, після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватися нежитловим приміщенням, а матеріали справи не містять і прокурором та позивачами не надано належних доказів надіслання відповідачеві заяви про припинення договору оренди, які б свідчили про заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, в період до 23.06.2009р. та протягом місяця, починаючи з вказаної дати, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у відповідності до п. 2. ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, термін дії цього договору є продовженим на той самий термін, тобто на 1 рік - до 23.06.2010 року, і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Однак в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу суд першої інстанції цих фактичних обставин справи не дослідив, чим порушено принцип всебічності та повноти розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що договір оренди припинив свою дію 09.09.2009 року ( рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради №429 від 09.09.2009р.: а.с.59).

Статтями 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п.5.2 договору оренди встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис міститься в ст. 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З позовної заяви вбачається, що прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 8828,02грн. та нараховує останню за період з лютого 2009р. по листопад 2009р. на суму 8828,02грн. (а.с.13), обґрунтовуючи кінцеву дату періоду нарахування цієї позовної вимоги складенням 05.11.2009р. акту приймання-передачі, яким повернуто нежитлове приміщення з оренди.

Розглядаючи вищевказану позовну вимогу, суд першої інстанції дійшов висновку про її часткове задоволення та стягнення з відповідача заборгованості з лютого 2009р. по травень 2009р. в сумі 3489,11грн., оскільки саме з травня 2009р. відповідач повернув орендоване ним майно. Однак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції щодо доведеності факту повернення орендованого майна в травні 2009р. безпідставним , з врахуванням наступного.

В матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема, акт прийому-передачі орендованого майна, тощо, які б підтверджували факт повернення майна відповідачем позивачу. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції. Тому є необґрунтованими доводи як відповідача, так і позиція суду першої інстанції відносно того, що спірне майно повернуто з оренди в травні 2009 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачем орендної плати після припинення дії договору оренди, тобто з 09.09.2009 року по 05.11.2009 року (по дату складення акту приймання-передачі), оскільки з умов договору оренди №173/07 від 26.06.2007р. не вбачається встановлення сторонами обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за період фактичного користування відповідача майном (після припинення договору оренди аж до повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі).

На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність доказів належного виконання орендарем своїх зобов'язань в частині сплати орендних платежів за договором №173/07 від 26.06.2007р., керуючись положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6890,90 грн. боргу з орендної плати за користування приміщенням в період з лютого 2009 року по 09.09.2009 року, в зв'язку з чим їх задовольняє, а в решті цих вимог відмовляє за безпідставністю, оскільки останні нараховані за відсутності орендних правовідносин.

Доводи скаржника не спростовують встановленого факту припинення спірних орендних правовідносин та до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки, виходячи із змісту вищенаведених норм, орендна плата сплачується виключно за період (строк) дії договору оренди.

При цьому судова колегія зазначає, що наслідки припинення договору найма передбачені ст. 785 ЦК України, згідно частини другої якої, у разі неповернення речі наймодавець вправі вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приписами статті 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання за договором настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи статей 218, 230 Господарського кодексу України, відповідно до яких за порушення господарських зобов'язань або за неналежне їх виконання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п.7.2. договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати та сум за послуги по оформленню орендних відношень Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 5283,85 грн. у період з 26.02.2009р. по 01.03.2012р. згідно наданому розрахунку (а.с.13).

Суд першої інстанції, керуючись приписами ч.6 ст.232 ГК України, частково задовольнив позов в цій частині, стягнувши з відповідача пеню в сумі 380,42грн., нараховану на суму боргу, яка виникла у період з лютого 2009р. по травень 2009р.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач-2 вказує, що умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені у строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Будь-яких умов щодо нарахування штрафних санкцій за межами встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку, спірний договір не містить, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та обставинах справи, а тому їх до уваги не приймає.

Здійснивши власний розрахунок пені на суму заборгованості, що виникла за період з лютого по 2009 року по 09.09.2009 року, а також врахувавши приписи ч.6 ст.232 ГК України в частині обмеження нарахування цієї штрафної санкції шістьма місяцями, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 739,68 грн., а тому позов в цій частині задовольняє у вищевказаному розмірі, а в решті цих вимог відмовляє за безпідставністю.

Як вбачається з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 701,96 грн. трьох процентів річних згідно розрахунку (а.с.13), які судом першої інстанції задоволено частково з огляду на їх нарахування на суму боргу за період з лютого 2009р. по травень 2009р.

Колегія суддів, зважаючи на доведеність прокурором наявності боргу з орендної плати в розмірі 6890,90 грн. за період з лютого 2009 року по 09.09.2009 року, здійснивши власний розрахунок 3% річних, задовольняє позовні вимоги в цій частині в розмірі 564,18 грн., а в решті відмовляє за необґрунтованістю.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012 року у справі №5009/12/103/2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, позов задовольняє частково та стягує з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 6890,90 грн., пеню в сумі 739,68 грн. та 3% річних в сумі 564,18 грн., а в решті позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради м. Артемівськ Донецької області -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012 року у справі №5009/12/103/2012 - скасувати частково.

Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Артемівської міської ради, Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради, м. Артемівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Артемівськ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8828,02грн., пені в сумі 5283,85грн., 3% річних та сумі 701,96грн. - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єктів оренди Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг (84500, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, на р/р 26001051806650, МФО 335496, код ЄДРПОУ 34215406, Донецьке РУ "Приватбанк") заборгованість з орендної плати в сумі 6890,90 грн., пеню в сумі 739,68 грн. та 3% річних в сумі 564,18 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 890,35 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь користь Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради (ЄДРПОУ 03364731) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 445,18 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий Н.М.Принцевська

Судді: Н.В.Ломовцева

О.А.Скакун

Надруковано: 8 прим.

1, 2 прокуратурі.

3. позивачу-1

4. позивачу-2

5. відповідачу

6.у справу

7 ДАГС

8. ГСДО