Рішення № 26534319, 16.10.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року Справа № 08/5026/1220/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача -представник не з'явився,

від відповідача -Кірічок М.Я. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача приватної фірми "Стимул-В"

до

відповідача фізичної особи - підприємця Браславця Олега Володимировича

про стягнення 22 309,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Стимул-В" звернулася до суду із позовом до фізичної особи - підприємця Браславця Олега Володимировича про стягнення 22 309,42 грн. в тому числі: 17 099,07 грн. основного боргу, 3 427,95 грн. пені, 1 326,95 грн. - 3% річних та 455,45 грн. інфляційних втрат, згідно договору купівлі-продажу № 1711/01 від 18.11.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір, щодо поставки товару, відповідно до умов якого ПП «Стимул-В» поставив, а ФОП Браславець Олег Володимирович зобов'язався прийняти та оплатити його вартість. Покупець повністю не розрахувався за отриманий товар, що і стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив повністю вказав, що відповідач здійснив розрахунок за отриманий товар у строки зазначені в додаткових угодах, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок позивача та внесення коштів в касу позивача. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позов. Крім того, представник відповідача подав заяву без номера від 10.10.2012, в якій посилаючись на норми статті 258 ЦК України просив застосувати строк позовної давності про стягнення неустойки.

Суд розглянув справу без участі представника позивача оскільки, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи без його участі.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача судом встановлено наступне.

18 листопада 2010 року між приватною фірмою «Стимул-В»(постачальником -позивач у справі) та фізичною особою -підприємцем Браславець Олегом Володимировичем (покупець -відповідач у справі), було укладено договір купівлі-продажу товару №1711/01 (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити у власність покупця товар у кількості, вказаній у накладній, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах встановлених договором.

Під час дії договору сторони уклали дві додаткові угоди №1 від 19.11.2010 та №2 від 08.12.2010, у яких обумовили строки оплати по окремих накладних.

Порядок розрахунків за поставлений товар сторонами визначений у пункті 3.1 договору, в якому зазначено, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Також сторони додатковими угодами №1 від 19.11.2010 та №2 від 08.12.2010 погодили графік оплати товару по видаткових накладних: № СТ-0011773; №СТ-0012490.

На виконання умов вказаного договору згідно видаткових накладних №№СТ-0011773 від 18.11.2010; СТ-0012490 від 07.12.2010; СТ-0013261 від 24.12.2010; СТ-0000360 від 24.01.2011; СТ-0000594 від 03.02.2011 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28 703,90 грн.

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання у встановлений строк розрахувався лише частково.

Позивач зазначає, що 27.01.2012 ним на адресу відповідача був направлений акт звірки по взаєморозрахунках. Однак, відповідач з актом звірки не погодився зазначив, що акт звірки буде підписаний тільки після внесення змін до нього.

За доводами позивача, на день подачі позову до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 17 099,07 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач, посилаючись на положення договору та статті 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь 1 326,95 грн. -3% річних, 455,45 грн. інфляційних та 3 427,95 грн. договірної пені.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Статтями 173, 174 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №1711/01 від 18.11.2010, зміст якого відповідає положенням Глави 54 та, зокрема, ст. 655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 28 703,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №№СТ-0011773 від 18.11.2010; СТ-0012490 від 07.12.2010; СТ-0013261 від 24.12.2010; СТ-0000360 від 24.01.2011; СТ-0000594 від 03.02.2011.

Порядок розрахунків за поставлений товар сторонами визначено додатковою угодою №1 до договору, якою сторонами було узгоджено графік сплати коштів по видатковій накладні №СТ-0011773 від 18.11.2010:

- 2348,88 грн. -здійснити оплату по факту приймання товару;

- 3694,00 грн. -до 01.12.2010;

- 3306,16 грн. -до 01.06.2011.

Додатковою угодою №2 до договору купівлі-продажу, якою сторонами було узгоджено графік сплати коштів по видатковій накладні №СТ- 0012490 від 07.12.2010:

- 5791,94 грн. до 31.12.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар оскільки, сторонами не встановлений інший строк оплати.

За розрахунками позивача на день подачі позову до суду сума заборгованості за отриманий товар становить 17 099,07 грн.

Однак, дані твердження не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем повністю виконані зобов'язання по сплаті отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученнями:

по накладній №СТ-0011773 від 18.11.2010:

№ 74 від 19.11.2010 на суму 2348,88 грн.,

№76 від 30.11.2010 на суму 3694,00 грн.

квитанція №43 від 17.05.2011 на суму 3306,00 грн.;

по накладній №СТ- 0012490 від 07.12.2010:

№100 від 24.07.2011 на суму 791,94 грн.,

квитанція № 00275 від 26.06.2012 на суму 5000,00 грн.;

по накладній №СТ-0000594 від 03.02.2011:

квитанція №00016 від 03.02.2011 на суму 8054,41 грн.;

по накладній №СТ-0013261 від 24.12.2010:

№17 від 23.02.2011 на суму 4004,66 грн.,

квитанція №00276 від 26.06.2012 на суму 40,00 грн.;

по накладній №СТ-0000360 від 24.01.2011:

№4 від 03.02.2011 на суму 1464,01 грн., які надані відповідачем до судового засідання.

З огляду на викладене, та враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 17 099,07 грн. суми основної заборгованості оскільки, заборгованість відповідачем сплачена до подачі позову до суму. Тому суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за порушення строків розрахунку за поставлений товар передбачений у п. 3.3 договору, відповідно до якого у випадку прострочення зобов'язань по оплаті товару згідно договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (в т.ч. і пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, порядок розрахунків, які передбачені додатковими угодами №1 №2, положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, судом встановлено, що покупець прострочив оплату по трьом накладним (№СТ- 0012490 від 07.12.2010, №СТ-0013261 від 24.12.2010, №СТ-0000360 від 24.01.2011).

Разом з тим, відповідач просить застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність в силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), якою передбачено спеціальну позовну давність в один рік, відтак суд після перерахунку нарахованих позивачем сум, прийшов до висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають до часткового задоволення (№СТ-0012490 від 07.12.2010), за період з 01.01.2012 по 25.06.2012) у сумі 368,31 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень закону, позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 455,45 грн. та 1 326,95 грн. -3% річних.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних, встановив неправильність їх нарахування, після перерахунку сума інфляційних, що підлягає до задоволення становить 195,10 грн., 3% річних в сумі 256,33 грн. Відтак, суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 195,10 грн. інфляційних та 256,33 грн. - 3% річних, в іншій частині позову про стягнення інфляційних та річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 59,14 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця Браславця Олега Володимировича, ( м. Сміла, вул. Леніна, буд. 22 кв. 8, ідентифікаційний номер 2806204751) на користь приватної фірми «Стимул-В», (м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 5-а, кв. 9, ідентифікаційний код 22123648) - 368,31 грн. -пені, 195,10 грн., інфляційних та 256,33 грн. -3% річних та 59,14 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.10.2012

Суддя О.І. Кучеренко