Рішення № 26533970, 15.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2279/2012

За позовом: приватного підприємства „Прогресфарм"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю фірми „КОНВАЛІЯ"

про стягнення 45076,31 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Белозьоров С.С. за довіреністю від 24.12.2011р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви з 26.09.2012р. до 10.10.2012р. та з 10.10.2012р. до 15.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, ПП „Прогресфарм", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ фірми „КОНВАЛІЯ" 45076,31 грн., де 38607,03 грн. -основний борг, 5113,80 грн. -пеня, 1000,63 грн. -3 % річних, 354,85 грн. -інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/2279/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

26.09.2012р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 29450/2012) про продовження строку розгляду справи, яке судом задоволено, про що свідчить відповідна ухала суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ТОВ фірма „Конвалія" відзив на позов та витребувані документи суду не надав, свою правову позицію стосовно суті спору не навів, в судове засідання призначене на 15.10.2012р. не з'явився, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.10.2012р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08.08.2011р. між ПП "Прогресфарм", Постачальник та ТОВ фірмою „Конвалія" Покупець було укладено договір поставки № 56/11, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити лікарські засоби, вироби медичного призначення, біодобавки, інші продовольчі та непродовольчі товари (надалі Продукція) та на умовах, викладених, в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору, сума цього Договору визначається як сума по всім Специфікаціям та замовленням від Покупця на закупку продукції (надалі Заказ на закупку), що є невід'ємною частиною Договору.

Із змісту п. 2.1. Договору, вбачається, що кількість, асортимент, номенклатура, виробник Продукції вказуються в специфікаціях до цього Договору (надалі - Специфікації) або замовлення на закупівлю. Кожна із Специфікацій або узгоджених Постачальників Замовлень на закупку з моменту підписання є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Продукція постачається на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях або замовленні на закупку, що оформлюються в письмовому вигляді та може містити наступні данні: найменування замовленої Продукції, якість Продукції, ціни за одиницю в грн. з ПДВ, потрібну дату поставки, номер даного Договору, печатку, підпис уповноваженої особи.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна на Продукцію, що поставляється за цим Договором, вказується в Специфікаціях або в узгоджених Постачальником Замовленнях на закупку.

Умови оплати, згідно яких Покупець зобов'язується провести оплату в повному обсязі за продукцію, що поставляється, здійснюється Покупцем в нижче вказаному порядку, якщо інше не узгоджено в Специфікації до цього Договору: 100% передоплата протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання відповідної специфікації (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 8.2. Договору, кожна із сторін за кожен день прострочки виконання своїх зобов'язань щодо поставки або оплати Продукції сплачує іншій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь час такої прострочки, а також, незалежно від сплачених штрафних санкцій, Покупець компенсує любі прямі та непрямі збитки, покликані такою прострочкою. Для постачальника неустойка обраховується із вартості тієї частини партії Продукції, поставка якої прострочена, а для Покупця - від суми простроченого платежу. В розрахунок суми пені враховуються дні, коли зобов'язання було порушено, а також, день виконання зобов'язання.

Як визначено у п. 12.2. Договору, цей Договір діє з моменту підписання обома сторонами по 31 грудня 20__р., але в любому випадку до повного виконання сторонами умов цього Договору. У разі якщо, за 15 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не направила іншій стороні договору відповідну заяву про розірвання договору, цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік та на тих же умовах, в тому числі з автоматичною пролонгацією на всі наступні періоди дії Договору.

Як свідчать матеріали справи на виконання вимог договору поставки № 56/11 від 08.08.2011р. позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 45607,03 грн.

Зазначений товар відповідачем був прийнятий, про що свідчить відповідний підпис уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, однак отриманий товар відповідачем був оплачений лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33607,03 грн., на яку останнім були нараховані пеня в розмірі 5113,80 грн., 3 % річних в розмірі 1000,63 грн. та інфляційні збитки в сумі 354,85 грн.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором поставки № 56/11 від 08.08.2011р. позивач надав суду видаткові накладні № ПП-006781 від 08.08.2011р. на суму 5100,24 грн., № ПП -006786 від 08.08.2011р. на суму 142,70 грн., № ПП-006878 від 09.08.2011р. на суму 6016,85 грн., № ПП-006887 від 09.08.2011р. на суму 440,92 грн., № ПП-006888 від 09.08.2011р. на суму 2061,24 грн., № ПП-006964 від 11.08.2011р. на суму 2970,48 грн., № ПП -007019 від 12.08.2011р. на суму 1467,86 грн., № ПП-007033 від 12.08.2011р. на суму 817,98 грн., підписані та скріплені печатками сторін.

Неналежне виконання ТОВ фірма „Конвалія" зобов'язань за договором поставки № 56/11 від 08.08.2011р. щодо оплати вартості отриманої продукції і стало підставою для ПП "Прогресфарм" звернутись до суду із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши доводи сторони, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманої продукції в розмірі 45607,03 грн., виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена, з врахуванням часткової оплати відповідача в розмірі -38607,03 грн., однак судом за результатами дослідження матеріалів справи та поданих позивачем доказів часткової оплати відповідачем отриманого товару в сумі 12000,00 грн., що не були враховані позивачем в розрахунку суми боргу, встановлено, що матеріали справи містять документальне підтвердження поставки лише на суму 19018,27 грн., у зв'язку з чим з врахуванням часткової оплати, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості встановлена судом в розмірі 7018,27 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 31588,76 грн. суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з ТОВ фірми „Конвалія" пені в розмірі 5113,80 грн., 3 % річних в розмірі 1000,63 грн. та інфляційні збитки в сумі 354,85 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Із змісту пп.1 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема до стягнення неустойки (штрафу, пені).

У разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки. З цих підстав, судом було самостійно розраховано пеню в період з 08.09.2012р. по 08.03.2012р. та визначено її розмір в сумі 1288,65 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені, встановлена судом в розмірі 1288,65 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3825,15 грн. суд відмовляє.

Також, перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 3 % річних визначено в сумі 413,05 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних, встановлена судом в розмірі 413,05 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 587,58 грн. суд відмовляє.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 354,85 грн., однак перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір інфляційних втрат визначено в сумі 165,82 грн., але у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат, встановлена судом в розмірі 165,82 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 189,03 грн. суд відмовляє.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ПП "Прогресфарм", у зв'язку з чим стягненню з ТОВ фірми „Конвалія" на користь позивача підлягає заборгованість за договором поставки № 56/11 в сумі 7018,27 грн., пеня в сумі 1288,65 грн., 3% річних в сумі 413,05 грн., інфляційні втрати в сумі 165,82 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 317,23 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Конвалія" (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, б. 38, офіс 2, код ЄДРЮОФОП 13925952) на користь приватного підприємства "Прогресфарм" (65003, м. Одеса, пров. Петренка, 1, код ЄДРЮОФОП 33137689) 7018 (сім тисяч вісімнадцять) грн. 27 коп. заборгованості, 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 65 коп. пені, 413 (чотириста тринадцять) грн. 05 коп. трьох процентів річних, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 317 (триста сімнадцять) грн. 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22.10.2012р.

Суддя Цісельський О.В.