Рішення № 26533501, 18.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 26/112-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київдо Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ „Київоблгаз", Київська обл., м. Бояркапро стягнення 29 478,11 грн., за участю представників:

позивача:Станішевський І.С., довіреність № 14-386 від 23.04.2012 року;відповідача:П'ятоволенко І.І., довіреність № 609 від 25.04.2012 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 25 625,54 грн. основного боргу, 1 660,41,57 грн. пені, 1 793,79 грн. штрафу, 76,88 грн. інфляційної складової боргу, 321,50 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором № 140910/1-РО на купівлю-продаж природного газу від 29.02.2012 року.

Позивачем неправильно зазначена ціна позову (29 478,11 грн.), оскільки загальна сума вимог становить 29 478,12 грн. На підставі ч. 3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначена судом у розмірі 29 478,12 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.10.2012 року.

Через канцелярію суду 03.10.2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату боргу в розмірі 25 625,54 грн., та просив суд в задоволені позову відмовити.

03.10.2012 року через канцелярію суду відповідач надав заяву про зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні 04.10.2012 року оголошувалася перерва на 18.10.2012 року.

Через канцелярію суду 05.10.2012 року відповідач надав уточнення до заяви про зменшення розміру неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2012 року між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ „Київоблгаз" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 140910/1-РО, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 1012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, але не раніше ніж 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 серпня 2011 року, і діє у частині поставки газу до 31 березня 2012 року включно, а у частині розрахунків ? до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному у п. 3.2 цього договору.

Поясненнями позивача, частково відповідача, підписаним сторонами актом передачі-приймання природного газу від 29.02.2012 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачу у серпні 2011 року природного газу на суму 25 625,54 грн. та наявності у останнього станом на 03.08.2012 року заборгованості з оплати отриманого газу у сумі 25 625,54 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості на момент звернення позивача з указаним позовом до суду надано не було.

Однак, відповідачем після порушення провадження у справі сплачено 25 625,54 грн. боргу за поставлений у серпні 2011 року природний газ, що підтверджується платіжним дорученням №747 від 27.09.2012 року.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за поставлений у серпні 2011 року природний газ в сумі 25 625,54 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума 3% річних за спірним договором складає відповідно 324, 36 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 321,50 грн. 3% річних.

Таким чином, позов в частині стягнення 321,50 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за спірним договором на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак судом здійснено перерахунок інфляційного складової боргу за спірний період відповідно до вимог закону, згідно якого інфляційні втрати за спірний період відсутні, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати переданого газу нараховано 1 793,79 грн. штрафу за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу у сумі 1 793,79 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 1 624,35 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Через канцелярію суду 03.10.2012 року та 05.10.2012 року відповідачем подано відповідно заяву про зменшення розміру неустойки та уточнення до заяви про зменшення розміру неустойки, в яких останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки.

Судовий збір у розмірі 1 603,06 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 17, код 19412538) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 1 624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн. 35 коп. пені, 1 793 (одну тисячу сімсот дев'яносто три) грн. 79 коп. штрафу, 321 (триста двадцять одну) грн. 50 коп. 3% річних, 1 603 (одну тисячу шістсот три) грн. 06 коп. судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 25 625,54 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2012р.

Суддя Т.Д. Лилак