Рішення № 26533417, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/11880-2012 22.10.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доДержавного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" про стягнення 1 963 332,43 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача -Марковська В.В., представник за довіреністю; від відповідача -не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 1 963 332,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору № 130 на постачання електричної енергії від 26.11.1990, відповідач свої обов'язки щодо оплати за поставлену електричну енергію не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2011 до 01.08.2012 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, що складає 1 697 998,84 грн. та за період з 01.12.2011 до 01.08.2012 виникла заборгованість за використану реактивну електричну енергію, що складає 126 497,19 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 4 541,29 грн., 3% річних у розмірі 23 437,60 грн. та пеню у розмірі 110 857,51 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/11880-2012, розгляд справи було призначено на 26.09.2012.

У судовому засіданні 26.09.2012 було оголошено перерву до 22.10.2012.

Позивач у судовому засіданні 22.10.2012 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 22.10.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав.

За таких обставин, суд, відповідно до статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.1990 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Державним підприємством «Київський державний завод «Буревісник»було укладено договір на постачання електричної енергії № 130 (далі -Договір).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 10.03.2010 до Договору № 130, укладеної між сторонами, Договір № 130 викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 1 Договору (у новій редакції) позивач продає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії.

Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період за системою платежів і розрахунків, згідно пп. 2.1 Додатку 2 до Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Додатку 2 до Договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті підтверджуються актом/звітом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 1 та п. 4.3 Додатку 2 до Договору).

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується звітами про використану активну та реактивну електроенергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію. Вказаними доказами підтверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду електричної енергії.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 1 698 582,40 грн. та реактивну електричну енергію на загальну суму 126 497,19 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2011 до 01.08.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.08.2012 року складає 1 697 998,84 грн. та за використану реактивну електричну енергію, яка станом на 01.08.2012 року складає 126 497,19 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт та момент передачі товару підтверджується звітами про використану активну та реактивну електричну енергію, що повинні надаватися відповідачем з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання (пп. 4.3, п. 5 Додатку 2 до Договору).

Позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період грудня 2011 року до квітня 2012 року інфляційні втрати в сумі 4 541,29 грн. та 3% річних в сумі 23 437,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу та 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за активну та реактивну енергію за період з грудня 2011 року до квітня 2012 року підлягає задоволенню в сумі 4 541,29 грн.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з грудня 2011 року до липня 2012 року в сумі 23 437,60 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій, згідно з Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати боргу за активну та реактивну електричну енергію за період з литого 2012 року до липня 2012 року підлягає задоволенню в сумі 110 857,51 грн.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2011 порушено провадження у справі №15/175-б про банкрутство Державного підприємства «Київський завод», разом з тим, вимоги заявлені позивачем у даній справі є поточними, заборгованість за якими виникла після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 2, ідентифікаційний код 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 1 824 496 (один мільйон вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 03 коп. основного боргу, 4 541 (чотири тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 23 437 (двадцять три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 60 коп. 3% річних, 110 857 (сто десять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 51 коп. пені, 39 266 (тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 65 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.10.2012.

СуддяР.Б. Сташків