Рішення № 26533295, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12497-2012 22.10.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩИТ - 2005"

до Комунального підприємства "Київпастранс "

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

КП "Київпастранс" Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1.

про стягнення 151 575,30 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Коростій А.С. -по дов. №13/18/10/2012 від 18.10.2012р.

від відповідача: Герасимчук С.Ю. -по дов. №06-5/15 від 03.01.2012р.

від третьої особи: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩИТ - 2005" про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс " основного боргу в розмірі 147 050,00 грн., пені в розмірі 4 525,30 грн., відповідно до договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору щодо сплати за послуги охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2012 р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 147 050,00 грн. визнав повністю. В частині стягнення пені просить суд зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 22.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩИТ - 2005" (далі-виконавець) та КП "Київпастранс" Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1 (далі -замовник) укладено договір № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з централізованої охорони об'єкту, шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресою% м. Київ, вул. О. Трутенка 32 А., на умовах та в порядку передбаченому цим договором. Комунальне підприємство "Київпастранс" Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №1 є філією Комунального підприємства «Київпастранс».

Відповідно до п. 5.1. договору вартість наданих виконавцем послуг з охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті за календарний місяць визначається в розмірі 19 250,00 грн., крім того ПДВ 3 850,00 грн. Всього плата за договором становить: 23 100,00 грн.

Оплата за виконані роботи згідно п. 5.2 договору, проводиться шляхом оплати на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 25 числа, за який здійснюються послуги охорони.

Пунктом 6.14 договору визначено, що у випадку затримки платежу за надані виконавцем послуги із охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми, вказаної у п.п 5.1 договору, за кожен день затримки.

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір вступає в силу з 10.12.2008 р. та діє до 31.12.2009 р. Договір може автоматично пролонгуватись, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір.

Відповідно до п. 10.2. договору договір може бути розірваний з ініціативи одної із сторін з письмовим попередженням іншої сторони зо тридцять календарних днів до моменту розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору виконавцем виконані послуги з охорони, зокрема, за січень-серпень 2011р., що підтверджується підписані сторонами актами здачі-прийняття послуг № ОУ -0000001 від 12.01.2012 р., № ОУ-0000030 від 29.02.2012 р., № ОУ-0000044 від 31.03.2012 р, № ОУ -0000067 від 30.04.2012 р., № 0000077 від 31.05.2012 р., № ОУ -0000098 від 30.06.2012 р., № 0000111 від 31.07.2011р., № ОУ -0000127 від 15.08.2012 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЩИТ - 2005" з 15.08.2012 р. о 10:00 год. знімає охорону із об'єкта, що знаходиться під охороною за адресою: м. Київ, вул. О. Трутенко,32-А та з вказаного часу відповідальність за підтримку громадського порядку та збереження майна, що знаходиться на території не несе, що підтверджується підписаним сторонами актом здачі об'єкта з охорони від 15.08.2012 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р. щодо сплати за послуги охорони, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 147 050,00 грн. за січень-серпень 2012 р.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р. основний борг в розмірі 147 050,00 грн. за січень-серпень 2012 р. та пеню в розмірі 4 525,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р. заборгованості в розмірі 147 050,00 грн. за січень -серпень 2012 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору № 10/12-2008 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей від 10.12.2008 р. пеню в розмірі 4525,30 грн. за період з 26.03.2012 р. до 29.08.2012 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до Статуту затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2001р. № 2276 - КП «Київпастранс»є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, метою якого є забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом у м. Києві.

Згідно ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт»КП «Київпастранс», являється перевізником, який надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі. Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" (ст.37) та до Закону України «Про міський електричний транспорт»(ст..4) - перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій та не вправі від них відмовитися.

З урахуванням наданих доказів, господарська діяльність відповідача є збитковою, що підтверджується звітами про фінансові результати за 6 місяців 2012 року.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку зменшити розмір стягнення пені до 2 262,65 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-2005»задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Шоссе Набережне, буд. 2, код 31725604), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-2005» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5, код 33297231) основний борг в розмірі 147 050 грн. 00 коп., пеню в розмірі 2 262 грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 3 032 грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.10.2012р.

Суддя Трофименко Т.Ю.