Рішення № 26533273, 17.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/10517-2012 17.10.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна »

До: Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Ткач Володимир Олександрович

Про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 12 118,60 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Кравченко Р.Ю. -дов. № 3 від 03.01.12 р.

від відповідача: Білоус Ф.Й. -дов. № 25/20-11 від 20.01.10 р.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 118,60 грн., в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.07.09 р. на площі Слави в м. Києві за участю транспортних засобів «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, та «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.12 р. за даним позовом порушено провадження у справі № 5011-37/10517-2012, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Ткача Володимира Олександровича, розгляд справи було призначено на 27.08.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи, третю особу -письмові пояснення по суті спору.

Через службу діловодства господарського суду 23.08.12 р. від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали, які залучаються до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимоги ухвали суду у даній справі від 07.08.12 р., оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим зазначене клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.12 р. надав господарському суду документи на виконання вимог ухвали суду від 07.08.12 р., які було залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Також представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив.

Представник відповідача у судове засідання 27.08.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.08.12 р., згідно з яким відповідач отримав 09.08.12 р. ухвалу суду про порушення провадження у даній справі.

Представник третьої особи у судове засідання 27.08.12 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 07.08.2012 р., яке підтверджує отримання третьою особою 15.08.2012 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи у дане судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, господарський суд ухвалою від 27.08.12 р. відклав розгляд даної справи на 17.10.12 р.; продовжив строк розгляду спору до 19.10.12 р.; зобов'язав позивача надати суду належним чином засвідчене установою банку платіжне доручення № 5762 від 19.08.09 р. про виплату страхового відшкодування; повторно зобов'язав відповідача надати суду: відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи доказів того, що станом на 13.07.09 р. Ткач Володимир Олександрович, який керував транспортним засобом «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, перебував у трудових відносинах з відповідачем (трудовий договір, штатний розклад підприємства, накази, довідки з ДПІ -форма 1ДФ тощо), а також документів у підтвердження права власності на транспортний засіб «Трактор КО-707», державний номер 03402КС.

18.09.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Ткача В.О. пояснення на позовну заяву, в якому він просив проводити розгляд справи за його відсутності. Зазначене пояснення було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.10.12 р. представник позивача надав суду платіжне доручення № 5762 від 19.08.09 р., яке було залучено до матеріалів справи; позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.12 р. надав письмове клопотання, в якому просив суд зобов'язати позивача надати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання та повідомив, що зазначені копії були направлені на адресу відповідача в установленому порядку.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, відхилив його, оскільки при порушення провадження у даній справі було перевірено наявність доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами. Таким чином, у підтвердження дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, в матеріалах справи містяться оригінали фіскального чеку відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта»№ 6363 від 30.07.12 р. та опис вкладення в цінний лист до нього.

Також представник відповідача у судовому засіданні 17.10.12 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 17.10.12 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.09 р. на площі Слави в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, яким керував Ткач В.О. та транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, під керуванням Чабана В.В.

Ткач В.О., керуючи транспортним засобом «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, під керуванням Чабана В.В., чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка відділу ДАІ та постанова Печерського районного суду м. Києва від 03.08.09 року в адміністративній справі № 3-3922/09, відповідно до якої Ткача В.О. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.09 року в адміністративній справі № 3-3922/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Ткача В.О. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, під керуванням Чабана В.В., що належить ТОВ «КХС Україна»

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ІНГО Україна», (страховик) та ТОВ «КХС Україна»(страхувальник) було укладено договір страхування (поліс № 250588695) від 02.06.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, замовив у Всеукраїнської громадської організації «Спілка оцінювачів України», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

16.07.09 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ та надано звіт № 503 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, складений оцінювачем Лапко Є.М. (вища освіта, свідоцтво оцінювача ФДМУ МФ № 5871), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, становить 7 989,16 грн., а вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП -13 149,06 грн.

На підставі повідомлення про аварію від 13.07.09 р., заяви Чабана В.В. на виплату страхового відшкодування від 20.07.09 р. та акту виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля Спільного підприємства у формі ТОВ «Автомобільний Дім Україна -Мерседес-Бенц»№ 0900012505 від 17.07.09 р. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 45527 від 31.07.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 12 118,60 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування (поліс № 250588695) від 02.06.2009 р. виконав належним чином, сплативши згідно з платіжним дорученням № 5762 від 19.08.09 р. суму страхового відшкодування в розмірі 12 118,60 грн. власнику автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ -ТОВ «КХС Україна».

Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2009 року в адміністративній справі № 3-3922/09 Ткача В.О., який керував автомобілем «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ.

Оскільки Ткач В.О. перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва, то ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»направило на адресу відповідача претензію (вихідний № 3218 від 06.10.10 р.) з проханням перерахувати суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 118,60 грн. на банківський рахунок позивача.

Листом (вихідний № 864/ю-11 від 25.10.10. р.) Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва дало відповідь на вищевказану претензію, в якому повідомило, що зазначену претензіє не визнає такою, яка підлягає задоволенню, оскільки вона заявлена з порушенням вимог ст. 6 ГПК України та зазначена сума претензії не відповідає розрахункам, наведеним в додатках до неї.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району» м. Києва про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 118,60 грн., в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.07.09 р. на площі Слави в м. Києві за участю транспортних засобів «Трактор КО-707», державний номер 03402КС та «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Судом встановлено, що Ткач В.О. перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва у період з жовтня 2006 р. до вересня 2009 р., що підтверджується наказами по підприємству № 134-п та № 109-п.

Даний факт підтверджено також письмовим поясненням Ткача В.О. від 18.09.12 р., в яких було зазначено, що працівник в день ДТП, внаслідок неналежного контролю з боку керівництва КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів Печерського району»м. Києва виїхав на роботу без відповідного полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та про відсутність за транспортним засобом «Трактор КО-707», державний номер 03402КС, такого страхування працівника не було повідомлено.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що власник автомобіля «Mersedes-Benz», державний номер АА2929ВМ, зазнав витрат, пов'язаних з пошкодженням його автомобіля працівником відповідача.

У зв'язку з виплатою позивачем як страховиком майнових інтересів, пов'язаних з пошкодженим автомобілем, страхового відшкодування власнику цього автомобіля, до нього перейшло право вимагати у відповідача відшкодування завданої шкоди в межах фактичних витрат, тобто, в сумі 12 118,60 грн.

Право подати регресний позов до відповідача у позивача виникло з моменту виплати страхувальнику страхового відшкодування, тобто -з 19 серпня 2009 р., що передбачено ч. 6. ст. 261 ЦКУ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.03.12 р. у справі № 58/168.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 118,60 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району»м. Києва (вул. Андрія Іванова, буд. 19, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 03359115) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(вулиця Воровського, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) 12 118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 60 коп. страхового відшкодування та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.