Рішення № 26533267, 17.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/11349-2012 17.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Фроузен Фудс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна"

про стягнення 62 688, 57 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 51 327, 56 грн., а також -8 974, 57 грн. -пені та 2 386, 44 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому погодився із сумою заборгованості у розмірі 51 327, 56 грн. та заперечив проти нарахування пені та 3 % річних.

17.10.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні.

Відповідач також через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.

У дане судове засідання повноважні представники сторін не з'явились.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд відмовляє у їх задоволенні з тих підстав, що в силу вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України сторони не обмежені колом осіб, які можуть представляти їх інтереси, в тому числі, і у суді.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений двома місяцями для розгляду спору.

При цьому, клопотань про продовження строку розгляду спору від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Фроузен Фудс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" укладено договір поставки № 280/2008, за умовами якого позивач зобов?язався постачати та передавати разом із товаросупроводжувальними документами, а відповідач -приймити товари та своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до п. 3.1. договору товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними сторін і є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача на умовах відстрочки платежу після тридцяти календарних днів з дати отримання товару відповідачем, що вказана в накладних.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.5., вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 р. та вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його за один місяць до закінчення вказаного строку.

Додатковими угодами сторони визначити, що договір поставки № 280/08 від 07.11.2008 р. діє до 31.12.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого за договором № 280/2008 від 07.11.2008 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 51 327, 56 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 51 327, 56 грн. не заперечує та зазначає про визнання ним боргу.

Відповідно до ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.

Тож, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості за договором № 280/08 від 07.11.2008 р., суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 51 327, 56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 974, 57 грн. -пені та 2 386, 44 грн. -3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено порушення виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та пені.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого за період з 01.10.2010 р. (дата виникнення заборгованості) до 15.08.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) розмір 3 % річних становить 2 386, 44 грн.

Розмір пені позивачем розраховано за період з 01.10.2010 р. до 31.03.2012 р. відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України та становить 8 974, 57 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

При цьому, суд відзначає, що заперечуючи проти нарахування пені та 3 % річних, відповідачем не надано суду доказів повернення ним товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Асканія Фроузен Фудс", поставленого за накладними, за якими виникла заборгованість з оплати.

Накладні ж на повернення товару, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, суд не приймає до уваги, оскільки вони не містять відомостей про підстави поставки товару позивачем, як то договір чи відповідна видаткова накладна, у зв'язку з чим суд не може дійти висновку, що повернутий товар був попередньо поставлений позивачем на підставі договору, за яким стягується заборгованість в межах даної справи.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до положень ст.ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України обставини, на які посилається сторона мають бути доведені відповідними доказами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Однак додані до позовної заяви накладні на повернення товару не засвідчені належним чином, оскільки відсутня дата засвідчення копій документів, а відтак -суд не приймає їх як належні та допустимі докази на підтвердження певних обставин, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Фроузен Фудс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт -Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 35847906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Фроузен Фудс" (м. Київ, Харківське шосе, 23 км, код ЄДРПОУ 33882412) заборгованість у розмірі 51 327, 56 (п'ятдесят одна грн. триста двадцять сім грн. 56 коп.) грн. 8 974, 57 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 57 коп.) грн. -пені, 2 386, 44 (дві тисячі триста вісімдесят шість грн. 44 коп.) грн. -3 % річних та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.